Недарма кажуть, що у квітні все в природі стає іншим. Не оминули зміни і «5 копійок». «Ну їх в дупу!», – подумав я про дороги, ціни, ЖКГ та інші побутові негаразди. На вулиці зеленіє, а я пожовтію!


 
* * *

Почну з приємного. З нагоди Дня працівників ЖКГ і побутового обслуговування Петро Порошенко присвоїв звання «Заслуженого працівника сфери послуг України» відомому луцькому перукарю Сергію Воробію (Чіріку).
 
Публіка сприйняла таку, здавалося б пересічну новину, м’яко кажучи, неоднозначно, що й вилилось у коментарях під повідомленням. Особисто мені пригадалась п’єса Михайла Старицького «За двома зайцями». І не тільки тому, що Сергій Геннадійович і Сидір Петрович цирюльники та полюбляють «безобразія» й «з образованими людьми в проходку ходить». А ще й тому, що пан Президент таким нагородженням реально вбив двох зайців:
 
а) продемонстрував українцям, що і «такий, як всі перукар» може отримати нагороду від глави держави;
 
б) європейцям  – що у нас і до «не таких, як всі» ставлення лояльне, а напад на марш ЛГБТ у Львові непорозуміння. Цікаво мені також, хто робив подання на нагородження, і чи він тільки клієнт Чіріка, чи пора ОДА потихеньку перефарбовувати у кольори веселки?
 
 
* * *
 
Помітив на сторінках улюбленого видання «Валерій Маренич: Волинь з'їдає талановитих». Подумалось, а багато юних відвідувачів, прочитавши заголовок, подумали про футбол, про газету, про «а хто такий Маренич?»
 
Знаєте, такий мене сум охопив, така ностальжі. Величина все-таки! Пригадались і «Маки червоні», і «Тиша навкруги», і Валерій Петрович, який у кав’ярні гучно відчитував «нахабних» шанувальниць за те, що посміли підійти за афтографом до метра без квітів і навіть без коньяку.
 
Який же він нині, той Маренич? Прочитав. Веселіше не стало. Справді Народний, стовідсотково артист, який наразі тільки й тим і живе, що згадує та скаржиться. Безумовно, талановиті люди специфічні, у кожного свої таргани, але ж, як казав Григорій Савич, «треба знати час, місце і міру».
 
Далі можна було би розповідати про випрошування квартир, звань та про «клятих ворогів», через яких немає концертів тощо. Не буду. Так буває, що за постійною озлобленістю і безперервним пошуком винних, не бачиш головного винуватця своїх проблем. А інколи для цього потрібне тільки дзеркало.
 
«На коня» таки процитую Маренича, якого хочеться бачити, якого хочеться чути: «...Треба писати, творити, радіти життю! Зима вона теж – красива. Болото теж – красиве!».
 
* * *
 
Тотальна грузинізація України триває. Гамарджоба, генацвале! Після захоплення грузинами вітчизняного політикуму, представники братнього народу добрались і до наших жінок. Грузинський холостяк Іраклі Макацарія в одному з телепроектів пропонує руку серце й інші органи чарівним і, у більшості своїй з нальотом гламуру, україночкам. Тому, не менше за «джигіта», колориту шоу додає проста, наша, рідна студенточка Іванка Клевчук із Горохівського району.
 
Дівчина з волинського села, вона така: молоком власноруч надоєним пригостить, очима встрелить незгірш снайпера, усмішкою приворожить. Однак на останній «церемонії троянд» волинянці дісталась від Іраклія остання квітка, то ж понервувати дівчині довелося... Знаєте, є у грузинських чоловіків прикмета: якщо чоловік приходить додому, а козирок кепки «дивиться» ліворуч – значить все добре. А от якщо праворуч – то настрій поганий, і до нього краще не підходити.
 
Так от скажу вам, якщо у волинської жінки руки в боки – то їй тоді абсолютно по барабану, куди «дивиться» козирок грузинського мачо! То Ви вже зважайте, Іраклію, не нервуйте волиняночку! 
 
* * *
 
Давня поліська мудрість вчить – вічно можна дивитись на три речі: як тече вода, горить вогонь і… працюють бобри! Перший заступник голови Волиньради Олександр Пирожик цікаво і незвично провів вихідні – спостерігав за бобрами.
 
Ні, ви не подумайте, що відбулось позачергове скликання облради. Реально, Олександр Веніамінович присвятив себе спостеріганню за природою. Докази спостережень опублікував у соцмережі: «Сьогоднi cпоглядав роботу бобрiв… Непогано потрудились... Ще не раз, мабуть, доведеться дивуватись iхнiй наполегливостi та майстерностi!»
 
Щиро радію за пана Олександра та його можливості подивитись на альтернативу (на бобрів, які працюють). Однак, дуже хотілося б, щоби схвальні слова про працелюбність, наполегливість і майстерність заступник голови облради міг говорити і після спостережень за роботою головного органу місцевого самоврядування в області. Довідково: БОБЕР (сленг, жаргон) – чоловік, який має пpи собі багато грошей, шукає зв'язку з жінками легкої поведінки. 
 
* * *
 
Дивні думки з весною з’являються у головах… От і «Таблоїд Волині» вирішив розпитати у волинських політиків, чи часто вони використовують мат, без прив’язки до шах, себто лаються.
 
Більшість опитаних різними словами озвучили тезу: ставлення до лайливих слів негативне, якщо й вживаю, то тільки «на свята» і в особливих ситуаціях. У Валерія Діброви  «по молодості бувало», Сергій Григоренко ще молодий, а тому «буває всяке» і навіть у Наталії Бунди «проскакує». Ігорю Поліщуку «ненормативна лексика допомагає зняти стрес». Може інколи «гаряче слівце» випалити Андрій Козюра. А от Олександр Козлюк не матюкається ніколи! І тільки колишній головний «ляшківець» в області Володимир Кучер зізнався, що радикальне минуле не пройшло безслідно, а тому матюжиться постійно.

Знаєте, а можна було би запровадити у Луцьку акцію: день без мату! Однак є хвилювання, що це  паралізує роботу автосервісів та ЖКГ, застопоряться вантажно-розвантажувальні роботи, футболісти не зрозуміють Віталія Володимировича на установці, а звичайні мешканці не знатимуть, що відповісти на елементарне запитання «де?». Резюме дозволю собі заримувати:
 
Коли на скіфа вирушив сармат,
Або філфак йде на фізмат.
Коли прекрасний аромат,
Чи не працює банкомат.
Коли на тебе компромат,
Чи впав з тарілки ласий шмат.
І акробат, і депутат,
Уникнуть шахів — зразу буде мат!
 
* * *