Успішно!
Ми розповімо вам, як пройшли читання на літературній сцені
Текст і фото: Ірина ТВЕРДА
В п’ятницю, 2 серпня, у селі Рованці поблизу Луцька розпочався триденний фестиваль «Бандерштат». Це вже тринадцятий фест поспіль, який цьогоріч дещо змінив формат: менше музики – більше літератури. Незважаючи на те, що в перший день прибули ще не всі фестивальники, на гутірках було людно. Зранку відбулися зустрічі з ветеранами УПА, музикантом Сергієм Мартинюком, мандрівником Андрієм Мочурадом та іншими.
По обіді на літературну сцену вийшла поетеса Саша Гонтар, яка представила вірші зі своєї першої збірки «Жери землю». Більшість її творів про жінок у різних іпостасях. Вона висміює стереотипи та іронічно розповідає про «лагідних киць», саркастично проговорює назву вірша «Женскіє развлєчєнія», посміхається, коли згадує рядки з «Юлі Миколаївни, вчительки у фейсбуці».
Інколи у рядках проскакують лайливі слова, що додають емоційності та провокаційності. Сама Олександра весела та відкрита, артистично відіграє свої слова і жартує: «Просто давно в мене не було вільного часу щось почитати».
Дійшла черга і до її «Простітутки». Як стверджує поетеса, цей вірш вона написала ще кілька років тому, але він чекав на свій зоряний час.
«І от коли в країні ця «тєма» з висловлюванням Марченка (Владислав Марченко, заступник голови Запорізької облради) щодо жіночого одягу піднялась, я опублікувала його. Хтось в коментарях його тегнув, спитав, що він наробив такого, якщо слава про нього дійшла вже до Кропивницького. А він поставив смайла «ха-ха». Странний тіп», – поділилася Саша Гонтар.
Розповіла поетеса і передісторію невеселого вірша про котів. Якось Олександра знайшла на сходинках в під'їзді кота. Забрала його до себе і назвала Під*р.
«Мама каже: «Ти кота забрала? Пора тобі дітей завести… А як назвала?». І я не знаю що сказати... Потім підкинули варіант «Пітер», це те саме, що «Під*р», але можна казати мамці, – смішила далі Саша. – Ми якийсь час пробували жити разом, але він вирішив, що йому без мене краще і пішов жити на вулицю».
На завершення глядачі попросили авторку зачитати щось епічне. Як сказала Олександра, вірш буде епічним для тих, хто це вже пережив, і поділилась рядками про закоханість у митців.
Потім виступив Іван Семесюк, який представився поетом націонал-кучмістом.
«Я бачив Леоніда Даниловича Кучму і навіть з ним бухав. Так вийшло, що ми їли з ним качку по-пекінськи, випили по чарці. Вірші пишу про Кучму, це в мене такий державний невроз», – пояснив він.
З присутніми поет поділився поемами «Данилич» і «Данилич-2», розповідаючи, що «у держави три стовпа – церква, армія, тюрма, а четвертий стовп – Данилич, батько нації кучмА».
Як стверджує автор, його твори для тих, «кому за сорок», хто пам’ятає похмурі 90-і. Лайливі слова у рядках Іван пояснює тим, що «без них важко передати актуальні смисли, якщо працюєш щиро».
Продовжив літературні читання Юрій Іздрик. Його, здається, чекали найбільше: люди сходились з усіх боків. Почав з лірики, з вірша про любов. Зі слів поета, щоб стільки писати, він намагається себе постійно тримати в стані закоханості.
«Насправді, вірші про любов пишуться гормонами. Любов, як відомо, триває три роки; така гостра, клінічна стадія, трохи зі спадом – п'ять, і в мене теж це йде якось п’ятирічними циклами. Передостанній цикл був хороший, бо я закохався в електронну музику. Але цього року жива людина зуміла перебити ту музику», – заінтригував Іздрик.
Слухачі мали моживість почути «Metroplis girl», «Симбіоз», «Інший», «Яблука і хліб», «Drum'n'bass». Поет поділився, що одна половина його творів про любов, інша половина – про смерть. Але його ставлення до смерті відрізняється від загально прийнятого. – він ставиться до неї з інтригою.
Також Іздрик розповів, що він зараз проживає третє життя:
«Перше життя було за совдепії, друге – самостійне життя в самостійній Україні, з алкоголем і журналом «Четвер», третє життя почалося в 50 років, коли я вийшов на пенсію і перестав пити. І я якось абсолютно позбавлений сентиментів за юністю, за минулим. Тішуся, що дожив до наших днів, бо жити тепер нелегко, але цікаво».
Не завадив продовжити читання поета навіть дощ. Люди одягали дощовики, витягували парасолі, але не розходилися.
«Любов, я вважаю, – це єдина річ, якою варто заморочуватися на цьому світі. Закохана людина знаходиться на піку своїх можливостей – фізичних, енергетичних, інтелектуальних. Найважливіше, що в закоханого ніколи не виникає дурне питання про сенс буття», – на завершення сказав Юрій Іздрик.
Продовжили виступи на гутірках першого дня Бандерштату Євген Бондаренко, який розповів про міфодизайн, та Ігор Астапенко з презентацією конкурсу «Гайвороння».
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].