_{Текст: Юлія ДЗЬОБИК}

_{Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ}

До 19.00 ще далеко, а в холі розважального центру «Промінь» уже збирається немало людей. Публіка дуже різна: юні закохані пари, літні подружжя, серйозні чоловіки у костюмах з великими букетами, елегантно вбрані жінки з дітьми, подруги різного віку та інші.

Усіх їх об’єднує одне – любов до творчості Арсена Мірзояна, який цього вечора приїхав  до Луцька з двогодинним концертом.

Арсен з’являється зненацька, разом зі своїми музикантами із темної глядацької зали. Усі одягнені стильно і лаконічно – чорні футболки, світшоти, темні штани і кеди.

«Ну що, ви готові, Луцьк? Хоч хтось із нас готовий!», – жартує Арсен, доки всі закінчують налаштовувати інструменти.

Відтак обіцяє розповісти історію про кленовий листочок, починаючи концерт із нових пісень. Зал із перших нот підхоплює найсвіжіший хіт «Королева», трек з Євробачення «Джеральдіна» і  «Не Магеллан», пісню для тих, «хто починав жити з нуля».

Гітари, клавіші, барабани, саксофон – Арсен Мірзоян пропонує виконання пісень у роковій і майже акустичній версії. Крім того, активно заграє з публікою: передає у залу співочу естафету, забирає у фанатки під сценою її смартфон і на нього кілька секунд знімає свій спів, жартує з музикантами та імпровізує у піснях.

«Це вже восьмий концерт у турі. Знаєте, у мене голос, як листя шумить», – оголошує співак пісню  «Листя жовтня».

Цього вечора Арсен багато говорить, розповідає передісторії написання пісень та межових ситуацій, пов’язаних із цим. Пісню «Фура і артисти» присвячує усім причетним до сцени, які передчасно пішли з життя, «Завод» – про все, що чув і бачив, коли там працював, десь у минулій реальності…

А «Курам на сміх» виявляється дуже подобається Сашку Положинському, він називає її недолюбленою Мірзояном, тому, каже Арсен, треба примусово долюблювати.

Крім того, старі-добрі хіти «Капронові банти», «Можеш як», «Вінні-Пух», а також метафорична історія про відпускання дитинства. Її співак написав, коли його гандбольний м’яч впав у річку:

«У кожного з нас є така метафорична мить, коли ми відпускаємо дитинство. У мене то було в жовтні, коли у воду несподівано зі скелі спав гандбольний м’яч, і все що залишалося, то тільки дивитися, як він синій-синій відпливає далеко».

У луцьку команда співака знайшла і свого нового «продюсера». Так Арсен назвав чоловіка у центрі залу, який активно коментував усе, що відбувалося на сцені, і вголос замовляв кожну наступну пісню.

Аби потішити прихильників, Мірзоян вигадує гру: на музику пісень відомих українських виконавців складає свій актуальний текст.

Так, легендарна «Вовчиця» Олега Винника стає піснею про Нацбанк і те, як «падав безжалісно курс», «Відпусти» Океану Ельзи перетворюється у трек про коноплю і «я кажу «не моя-не моя», але сяють мої ясні очі», а Ірина Білик у своїй «А я пливу у човні», на думку Арсена, співала про свободу Муму, яка врятувалася від Герасима. Зал вибухає сміхом та оваціями.

Не відпустили співака без традиційного виходу «на біс». Своїх прихильників Арсен потішив уривком «Belle» із партії Квазімодо, якого грає у мюзиклі «Нотр Дам де Парі». Для цього він навіть одягнув капюшон куртки, аби вжитися в образ, сказавши: «Чогось  я це так бачу». Також, наприкінці виступу знову звучить «Джеральдіна», уже в двомовному варіанті, та чуттєва пісня-драма «Поцілуй мене».

А потім квіти, автографи, хенд-мейд подарунки,  гарячі подяки фанатів і довгі розмови про наповнені пісні Арсена спершу в гардеробі, а згодом дорогою до зупинок та навіть у маршрутках.

Досвідчені ж фанати кажуть, слова Мірзояна – це те, що ще довго не відпускає. 

1

_***

_{Передрук без згоди Таблоїда Волині заборонений.}