«Я хотіла би одружитися в Україні​​​​​​​»: інтерв'ю з луцькою лесбійкою

31 Січня 2020

Текст: Анна ПАНЧЕНКО

Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ

Настрій: паб «Кораблик-Оболонь» (вулиця Коперника, 8-а)

Вона виділяється з натовпу: любить яскраві кольори, експерементує зі своєю зовнішністю та мило посміхається перехожим. А ще вона сильна духом, бо не боїться любити, хоч багато її знайомих сприймають з відразою та нерозумінням одностатеві стосунки.

Лєра – 18-річна студентка, яка планує стати викладачкою і видати свою книгу про життя лесбійської пари. Вона зрозуміла, що її місія – розповідати, що любити – прекрасно. Лєра вирішила про все відверто розповісти, щоб допомогти людям, які опинилися у схожій ситуації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «БУТИ ГЕЄМ – НЕ ГРІХ!», – ГОМОСЕКСУАЛ ІЗ ЛУЦЬКА РОЗПОВІВ ПРО СТЕРЕОТИПИ, ДІТЕЙ ТА ПОБАЧЕННЯ

– Чи складно бути лесбійкою у Луцьку? Чи стикаєшся ти з хейтом?

Я вже це пережила і ставлюся до всього нейтрально. Я офіційно «камінгаутнулася» (камінг аут – процес добровільного й усвідомленого визнання людиною своєї сексуальної орієнтації чи гендерної приналежності) в 14 років, це був дев'ятий клас. Спочатку люди, яким я відкрилася, дуже негативно на це зреагували. Було складно, але я це пережила. Я горжусь тим, якою я є і тим, що та кого я люблю.


– Як це сталося? В який момент ти зрозуміла, що тобі подобаються дівчата?

Я завжди розуміла, що мені все рівно, кого любити. Коли я перейшла у нову школу, у мене з'явилося «свіже» оточення – дуже багато дівчат. Пам'ятаю, як ми ввечері в кімнаті з сусідками розмовляли про симпатії, хлопців, і я розповіла, що мені подобається дівчинка. Подумати й не могла, що зі мною щось не так, що це якось неправильно. Хейт від моїх сусідок був для мене дуже неочікуваним.

Мені говорили різні образи, недоречні жарти, мене штовхали та навіть старалися розібратися зі мною фізично. Я це пережила і не жалкую, що це трапилося.

– Як ти зізналася своїй мамі?

Це було десь два місяці назад, коли почалися мої нові стосунки. Я вирішила, що для мене дуже важливо поділитися цією радістю з найріднішими.

Ми просто сиділи на кухні зранку, пили каву. Я така: «Мамо, я тобі хочу зізнатися. Ти ж знаєш, що я хочу тобі сказати». Мама відповіла, що вже давно підозрює, що мені подобається та дівчина. Вона мене обійняла – і це все.

Я раніше думала, що буде якийсь негатив чи неприємна реація, але ні. Вона просто каже, що я – її дочка і моє щастя для неї важливіше. Для неї немає різниці, кого я люблю, головне – щоб мені це подобалося. Мені пощастило з мамою та з сестрою.

Моя сестра дізналася про це раніше, ніж мама. Вона дуже рада, що я їй розповіла правду. Спочатку ця інформація її шокувала, та потім вона змирилася.


– Чи знають про це твої родичі чи друзі?

Мені здається, що підозрюють. Мені не потрібно розповідати родичам, бо ми не такі вже і близькі.

Проте, про це знають мої друзі, вже досить давно. Своїм однокласницям я прямо і казала, що у мене є дівчина. Вони до цього поставилися простіше, бо і я почала сприймати це належно. Я не ховаюся. Можливо, мені просто пощастило, оскільки знаходжуся в ЛГБТ-френдлі оточенні.

– Ти ніколи не думала, що можеш бути бісексуалкою?

Спочатку – так. У мене бути експеременти з хлопцями. Коли я була з чоловіками, то відчувала себе якось неправильно, винною. Я хотіла плакати. Тут до мене дійшло, що щось-таки я роблю не так.


Коли у тебе почалися перші стосунки?

Мені тоді було 14, це було з дівчиною. Вони тривали два місяці. Я не можу сказати, що це були серйозні стосунки, це – досвід.

На початку одинадцятого класу я почала зустрічатися з дівчиною. Це тривало більше двох років. Я навіть купила їй каблучку-обіцянку (річ, яка є символом вірності, і часто виконує роль обручки, яку дарують перед вінчанням чи одруженням). Потім я зрозуміла, що мені потрібно втікати. Вона мене любила, але ця любов була не як до рівній собі людини, а як до речі, яка їй повністю належить. Я – дуже свободолюбива людина, тому вирішила закінчити ці стосунки. Я дуже рада, що це зробила.

– Чи було таке, що ви показували свої почуття на публіці?

Так, було. Це було восьмого березня біля входу в «ПортCity». Тоді було дуже багато людей. Нас не побили (сміється). Я не пам'ятаю, чи щось сказали. Просто подивилися чи то злим, чи здивованим поглядом.

Розумієш, це все – сексуалізація. Дуже сумно, що все так. Краще б до нас ставилися однаково, ніж сексуалізували. Бути предметом чиїхось сексуальних фантазій – не дуже приємно.


– Наскільки важливо для тебе говорити те, що ти – лесбійка?

Дуже! Я сама пережила у своєму піділітковому віці весь хейт та не мала підтримки однолітків у той момент. Я хочу, щоб діти та підлітки знали, що це нормально і цього не потрібно соромитися. Любити – це круто, і не важливо: дівчина це чи хлопець. Не потрібно боятися.

– Чи плануєш ти одружуватися та мати дітей в майбутньому?

Так, звичайно. Я би хотіла докласти руку до змін, щоб в майбутньому зі своєю жінкою одружитися в Україні. Впевнена, що я на всі 100% є лесбійкою.

А народжувати – точно не буду. Для мене чужих дітей не існує, якщо я захочу, то зможу зробити щасливою дитину, в якої нікого немає. Я готова взяти дитину з дитбудинку більше, ніж до пологів.


– Ти розповідала, що зараз маєш партнерку. Як ти можеш описати ваші стосунки?

Це союз людей, які одне одного підтримують і надихають. Якби не вона, я би тут не сиділа. Моя дівчина додає мені впевненості, оскільки вона дуже смілива і впевнена в собі.

Якби її не було, то мені не потрібно було би творити революцію. Не було би для кого. Це інтерв'ю заради нас двох.

– Чи важко в Луцьку знайти партнерку?

На сайтах я ніколи не шукала – у мене не було проблем знайти дівчину. Моя партнерка не з Луцька, а з мого рідного містечка. Навіть серед населення в 10 000 людей, я знайшла споріднену душу.

Зазвичай, ми знайомимося в інстаграмі.


– Ти дуже яскрава, це теж виклик?

Я все ще себе шукаю, щось ідеальне для себе, тому я так часто змінюю колір волосся, стрижку. Раніше мені постійно говорили, що я повинна бути дівчинкою, тому я вирішила підстригтися дуже коротко.

У першу чергу, я – людина, і можу виглядати так, як хочу, а потім вже – дівчина.

– Щоб ти сказала тим, котрі говорять, що гомосексуальність – це відхилення?

Хай собі говорять. Я психічно та психологічно здорова людина. Мені здається, що люди – просто заздрять. Є така думка, що всі люди – бісексуали, але хтось більше «нахилений» до певного гендеру.


– Чи користуються лесбійки контрацептивами?

Ми користуємося контрацепцією, це правда. Основне правило – це гігієна, обов'язково має бути антисептик для рук, вологі серветки та латексні рукавиці та серветки. Це – необхідно.

Сексом можна назвати все, що завгодно. Зараз є складність у тому, щоб придбати контрацептиви для лесбійок. Мій лайфхак: розрізати презерватив та користуватися ним замість латексних серветок.

– Чи не боїся ти, що після цього інтерв'ю люди ставитимуться до тебе гірше?

Оцінювати людину за зовнішностю чи сексуальною орієнтацією – це нерозумно.











***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

12
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter