Місто її історій: дружба Світлани Гурик та Юлії Літвінчук

^{Фото: Ірина КАБАНОВА}

^{Локація: «Не про хліб» (проспект Волі, 9)}

«Місто її історій» – унікальний проєкт про жіночу дружбу, цінності та підтримку, створений у колаборації «Таблоїда Волині» з українською спільнотою жінок в бізнесі, розвитку та підтримці Pro Women UA. Кожного тижня на нашому сайті та на сторінці спільноти ми публікуватимемо цікаві історії дружби відомих волинянок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МІСТО ЇЇ ІСТОРІЙ: ДРУЖБА ЛІДИ КОЖЕВНІКОВОЇ ТА НІКИ КАЮДИ. ФОТО

Героїнями цього випуску є дві луцькі бізнесвімен: Світлана Гурик та Юлія Літвінчук. З ними ми поговорили про справжню жіночу дружбу, дізналися, куди вони їдуть разом на вихідні та запитали, як та коли вони підтримують одна одну. Але про це – читайте у публікації!

Pro Women UA: Коли і як розпочалася ваша дружба?

Світлана: Це той момент, коли ви пишете «гигикають» в дужках. (гигикають, - авт). Ми познайомилися давним-давно.

Юлія: Ми навчалися в одній школі. Познайомилися через те, що наші чоловіки товаришують.

Світлана: Ми одночасно, можна сказати, одружилися, завагітніли. Спочатку ми товаришували сім'ями.

Pro Women UA: А ви пам'ятаєте, як вперше зустрілися ще тоді, у шкільні часи?

Світлана: Ні, ми не дружили в школі. Просто знали та бачили одна одну.

Юлія: Ми віталися у місті, коли бачилися, але загалом – не товаришували.

Світлана: Наша дружба почалася вже після того. Ми познайомилися трохи ближче, коли, власне, почали дружити сім'ями.

Pro Women UA: Доповніть: моя подруга – це...

Юлія: Це моя опора у різних життєвих ситуаціях. Моя подруга – це, в якихось моментах, моя наставниця, порадниця.

Світлана: Це успіх.

Pro Women UA: Ви підтримуєте одна одну? Як це проявляється?

Світлана: Ми завжди підтримуємо одна одну.

Юлія: Ми ділимося одна з одною якимось думками та ідеями. У нас відбуваються такі мастермайнди, як зараз модно казати: «А я таке придумала», «А тобі буде класно, якщо ти так зробиш»...

Світлана: «А я думаю, давай зробимо так». Ми доповнюємо одна одну, радимося. Коли у мене виникає якась ідея, я звертаюся до Юлі і питаю поради. Якщо вона підтримає мене в цьому, то мені відразу стає легше.

Юля теж має свій власний бізнес і для мене дуже важлива її думка.

Pro Women UA: А є якісь моменти та питання, коли ви можете не підтримати свою подругу?

Юлія: Мені здається, такого не було.

Світлана: Так, ще не було.

Pro Women UA: Надіємося, і не буде (гигикаємо, - авт). А ви критикуєте одна одну? Як проявляється ця критика?

Світлана: Критики у нашій дружбі немає. Якщо я думаю, що ось, наприклад, це треба зробити краще. Я впевнена, що Юля мені це так і скаже.

Юлія: Завжди важлива думка, яку запитують. Коли мене запитують, то я скажу, що це не дуже.

Pro Women UA: Як часто ви спілкуєтеся протягом дня/тижня?

Світлана: В принципі, ми двоє постійно зайняті. Буває таке, що не бачимося тиждень, але... До речі, до цього інтерв'ю ми бачилися на відкритті (кілька днів тому, - авт). Ми якщо вже побачимося, то є таке враження, ніби цього й не було. Ми можемо якийсь період не спілкуватися, бо кожен собі зайнятий, а потім зустрітися, ніби не відривалися одна від одної.

В цьому і полягає дружба: коли ти знаєш, що в кожного своє, але коли ви зустрічаєтеся, то відчуваєш, що це – моя людина.

Юлія: Дружба – це насправді не обов'язково, щоб кожен день...Чи це як ми були студентами, то спілкувалися з подружками щодня по телефону. Зараз ми є дорослі, маємо свої сім'ї, свої бізнеси.

Світлана: Ми зараз взагалі по телефону не спілкуємося (гигикають, - авт).

Юлія: Ми або зустрічаємося, або списуємося в інстаграмі чи вайбері.

Pro Women UA: А як ви відчули, що ви «своя людина» одна одній?

Юлія: Певно, коли я почала займатися бізнесом...

Світлана: Юля перша почала займатися бізнесом, а я прийшла до тебе, пам'ятаєш, з цією ідеєю, щоб продавати косметику в інстаграмі. І Юля каже: «Ну давай!». Був такий момент, коли Юля казала, що я пригнула в останній вагон (гигикають, - авт).Ну бо реально, інстаграм-бізнес починати вже зараз – зовсім по-іншому, ніж це було ще кілька років тому.

Юля вже тоді працювала і, виходить, я після неї почала вже щось робити, працювати. Я багато в чому радилася з нею. Ми тоді зблизилися на сто відсотків. До того ми товаришували сім'ями, а потім почали – одна з одною.

Мені здається, нас зблизило оце...

Юлія: Розвиток. Тому що спілкуватися тільки про дітей для мене на завжди цікаво.

Світлана: Це не про нас! (гигикають, - авт).

Юлія: Я не можу говорити про дітей постійно! Чи про якісь повсякденні справи. Але коли це про якийсь розвиток...

Світлана: Ми разом їздимо на різні тренінги. От зараз, наприклад, скоро поїдемо... куди?

Юлія: Та я не знаю, чи він буде.

Світлана: Останній раз ми їздили в Київ на один тренінг разом. І от знову – Юля поділилася, мені це близьке. Це наша спільна тема.

Юля нещодавно читала книжку цікаву, порадила її мені – «До дзену на шпильках».

Юлія: Назва може здатися трохи легковажною, але книгу можна прочитати на одному диханні.

Світлана: Мені здається, що наша дружба відрізняється цим: ми можемо і про дітей поговорити, і про роботу. Це – постійний обмін цікавою інформацією.

Pro Women UA: Що вам найбільше подобається одна в одній?

Юлія: Я сприймаю людину цілком і повністю. От вона або заходить, так скажемо, або ні. У нас так вийшло, що...

Світлана: У нас співпала одна риса: ми «за» будь-які активності.

Юлія: Як ми кажемо – за любий кіпіш (гигикають, - авт).

Pro Women UA: За який?

Юлія: Поїхати на навчання, на семінар. Зустрітися в кафе.

Світлана: Якісь зйомки. Юля мене запрошує. У неї є власний бренд одягу, я Юлю просила фотографуватися для компанії бренду догляду за волоссям.

Не можна виділити щось одне, бо це ж життя.

Pro Women UA: Доповніть: Жінки повинні підтримувати одна одну, бо...

Світлана: Мені здається, що коли у тебе є подруга, з якою ти можеш поділитися всім, то ти якось по-іншому себе відчуваєш.

Ми маємо підтримувати одна одну, бо ми кайфуємо від цієї дружби – тут обом класно.

Юлія: Бо жінка жінку завжди зрозуміє. Не дарма кажуть, що чоловіки з Марсу, а жінки – з Венери. У них зовсім інші емоції. Жінка розуміє, що потрібно іншій жінці.

Неможливо підтримати всіх, але тих, хто з тобою на одній хвилі – звичайно.