Луцьк спортивний: баскетболіст Едуард Федчук розповів, чи п’ють спортсмени. ФОТО

14 Листопада 2018

Фото: Лідія КОЖЕВНІКОВА
Текст: Софія ГУДИЧ
Локація: РЦ «Промінь», Ring Coffee

У рубриці «Луцьк спортивний» Едуард Федчук розповів, що не вірить у забобони перед грою, а просто ставиться до кожного виходу на майданчик як професіонал. Едуард вдячний батькам за підтримку і те, що не пропускають жодної гри або ж дзвонять після змагань в інших містах. А ще баскетболіст вважає, що треба витягувати кібер-спортсменів на спортмайданчики, адже всім нам необхідний реальний спорт.

Також Едуард розповів нам про те, як розвивається місцевий баскетбол та на що звернути увагу молодим спортсменам.

Як спортсмени починають свій день? Зарядка та сніданок чемпіонів?

– Зарядка майже кожного дня, але якщо сильно змучений, то дозволяю собі трохи довше поспати. Стандартно: прокидаюся і в зал або на ранкові тренування. Кожен гравець команди займається також індивідуально в тренажерках або басейні. Прокидаюся між 9-ю та 10-ю. Тренування займають найбільше часу, до них треба готуватися і після них необхідно відпочивати, але цього вимагає спорт.


– Чим снідаєте?

– Всі спортсмени потребують багато білку, тому вранці люблю їсти яєшню, також в тарілці мають бути овочі.

З чого розпочалася ваша спортивна кар’єра?

– В дитинстві перепробував чи не всі види спорту, але зупинився на баскетболі. Розпочав з дитячо-юнацької ліги, а першим моїм тренером був Сергій Смітюх, потім почав грати на більш професійному рівні, пройшов усі етапи в баскетболі: Першу, Вищу і Суперлігу.

Яким був минулий рік для вашої команди?

– Хто слідкує за новинами, той знає, що ми знову спустилися на першу лігу, змінився клуб, назва і вся структура. Ми почали заново. Але вже в минулому році виграли Першу Лігу та виступаємо у Вищій Лізі.

Як проходження шляху заново вплинуло на команду?

Жоден спортсмен ніколи не хоче понижатися, але так вже вийшло. Хотілося грати за місцевий клуб, розвивати його і піднімати. Це робилося не стільки для того, щоб в нас були професійні баскетболісти, а для того, щоб на нас дивилися діти і теж мали мотивацію. Можливо, морально «піддавила» така ситуація, але ми всі зібралися, поговорили між собою, виходу не було, тому зібралися і виграли Першу Лігу.

Як команда святкує перемоги?

Кожну гру треба обговорити, обдумати помилки і усвідомити, як вигравали. Не завжди вдається зібрати всіх, бо у когось сім’ї, але ми намагаємося провести час разом, піти десь в якийсь заклад, посидіти, пограти у боулінг. Але найбільше любимо розслабитися в домашній обстановці.

Як розслабляються спортсмени, адже вони, як правило, не п’ють?

– Звісно, не п’ють. Найкраще розслабитися можна десь на природі, посмажити м’яса, гарно провести час. Минулого року після перемоги всю команду та тренерів відправили на базу СНУ, ми там дуже кльово відпочили.

Ким з баскетболістів особисто ви захоплюєтеся?

– Колись грав відомий Аллен Айверсон. Він має невеликий зріст, як і я, це 180 см, тому мені завжди було цікаво дивитися, як можна досягти висот. А ще він людина з великим серцем, тому я завжди на нього рівнявся.

Баскетбол – єдина робота?

– Зараз єдина.

Зараз взагалі реально в Україні професійно розвиватися як спортсмен?

– Спорт і справді сильно «впав», я думаю, що одна з причин у необхідності чимало коштів перекидати на АТО. Але все ж ситуація покращується і навіть до України приїздять команди-легіонери з Європи.

У вас бували травми?

– Бували. Після них стаєш ще сильнішим. Важко спостерігати за грою своїх партнерів збоку, коли хочеш їм допомогти, всіляко радиш, а вийти й зіграти не можеш.

Яка ваше найбільше досягнення?

– Я – Майстер спорту, Чемпіон України Вищої Ліги, але ще хочеться стати Чемпіоном Суперліги.

Які головні життєві правила?

Завжди дотримуватися своїх обіцянок та ніколи не здаватися на шляху до успіху.

Ідеальна дівчина захоплюється баскетболом?

– Було б добре, якби вона ним цікавилася.

У вас є половинка?

– Можна я не відповідатиму? (сміється – ред.)

Ну от, доведеться повернутися до спорту… Як ставитеся до рівненської команди Вищої Ліги?

– До кожної команди на полі як до суперника, а поза майданчиком всі друзі.

Хто головний суперник вашої команди?

Мабуть, якраз таки Рівне, а ще сильні команди у Львова та Тернополя.

Які ваші особисті плани на майбутнє?

– Хочу все життя бути в баскетболі, хочу це все розвивати, аби баскетбол не лише приносив мені задоволення, а й користь для міста і країни. Я ще не зіграв на євроаренах, хочу щоб Луцьк таки зіграв у Європі.

Які у вас іще хобі чи заняття, окрім баскетболу?

– Зрозумійте, мені дуже подобається лижний спорт, але я не можу собі дозволити стати на лижі, бо це травматично, а я мушу себе берегти. Тож за спортом спостерігаю по телевізору. Люблю проводити час з друзями, у мене справді є друзі, які готові прийти в будь-яку хвилину.

Чи важливо чоловікові слідкувати за своєю зовнішністю?

– Звісно. Треба ходити у спортзал, баскетболісти повинні виглядати красиво, адже на них рівняються.

Який головний чоловічий аксесуар?

– Машина.

А де любите шопитися?

– Мені пощастило, бо маю сестру, яка купує мені чимало речей, допомагає обирати, а сам я не дуже люблю підбирати одяг.

У вас із сестрою завжди були дружні стосунки?

– Так. Мабуть, всі проходять через якісь дитячі сварки, бійки, але зараз, коли ми доросліші, то знаємо, що одне без одного ніяк. Взааглі в мене є і старша, і менша сестри. Як брат я завжди переживаю за них, хоч старша вже й заміжня. А бойфренду молодшої точно наголошу, аби ніколи сестричку не ображав.

Що для спортсмена найважливіше?

– Здоров’я. Треба дивитися за собою, розминатися і не розслаблятися, бо ти ні від чого не застрахований.

У рубриці «Луцьк спортивний» наші герої ще й демонструють свою фізичну силу через відтискання. Едуард Відтискається 50 разів за 40 сеунд.







***
Передрук без згоди «Таблоїда Волині» заборонено.

6
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter