Хвилинка слави: луцька майстриня, яка перетворила хобі на успішний бізнес

^{Текст: Аліна ХОЛБАН
Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ
Настрій: DJ Cafe Ring (просп. Волі, 49-а)}

Ніколи не здогадаєшся, наскільки цікавими є люди, які щохвилини зустрічаються тобі на вулицях, сидять поруч у маршрутках, смакують каву за сусіднім столиком в кафе. А в кожному з них – особиста історія, яка заслуговує на те, щоби бути почутою.

У рубриці «Хвилинка слави» героєм або героїнею абсолютно несподівано можете стати саме ви. Cловом, якщо побачите журналістів «Таблоїда Волині», – не соромтеся і ловіть свою хвилинку слави!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ХВИЛИНКА СЛАВИ: СЕКРЕТИ УСПІШНОГО БІЗНЕСУ ТА ЩАСЛИВОГО МАТЕРИНСТВА ВІД 30-РІЧНОЇ ЛУЧАНКИ

Приїхавши до Луцька шість років тому, Ніка Каюда навіть не уявляла, що прославиться у нашому місті завдяки своєму давньому захопленню – створенню авторських прикрас. Сьогодні хобі перетворилося на успішний бізнес: розкішні брошки ручної роботи замовляють не тільки в Україні, але і далеко за її межами – в Німеччині, Америці, Мексиці, Греції...

Про улюблену роботу, стосунки, мрії та плани Ніки Каюди – читайте в нашому інтерв’ю.

– Як ви домовляєтеся з клієнтами, які хочуть унікальну прикрасу під замовлення?

Клієнти мені довіряють, тому обоворюють зі мною лише форму та колір, а всі нюанси покладають на мене. Деякі хочуть брошки за попереднім ескізом, але така робота коштуватиме дорожче.

Бувають й такі моменти, коли доводиться створювати копії вже готової роботи, якщо люди хочуть собі таку ж прикрасу.

– Скільки коштують ваші прикраси?

Найдешевша коштує 650 гривень. Є і дорожчі. Наприклад, прикраси з камінцями Swarovski коштуватимуть 900 гривень.

– Де купуєте матеріали для роботи?

Скрізь, вдома їх завжди багато. Деякі матеріали, наприклад, шкірозамінник, тканини, клей, купую в Луцьку.

– Серед ваших робіт найчастіше можна побачити прикраси у вигляді комах. Чим вас приваблюють ці образи?

Колись давно я побачила такі прикраси в одному модному журналі. Брошка у вигляді комахи – класична і водночас цікава. Спочатку я робила бабок, а сьогодні використовую й інші образи.

– Скільки часу ви цим займаєтеся?

Чотири роки. Але починала з плетіння та сережок у сутажній техніці. Брошки почала робити півтора року тому.

– Як ця справа почала приносити вам прибуток?

Коли почала займатися брошками, їх почали замовляти, а я стала брати участь у ярмарках.

Ще влітку я була офісним робітником на «Кромберг енд Шуберт». Там була хороша зарплата, і це дозволяло мені купляти якісні матеріали. Тоді було багато роботи, деякі клієнти замовляли одразу по декілька брошок. Я приходила з роботи та одразу сідала за вишивання. Це мене так виснажувало, що я прийняла рішення займатися лише прикрасами. Так, при тому ж заробітку, я отримала можливість робити щось важливе, спілкуватися з цікавими людьми, розвиватися.

Сьогодні я хочу масштабувати цю справу, щоб на ній заробляла не тільки я, а й інші.

– Все ще мрієте про відкриття власної крамниці?

Поки що я відкрила магазин на платформі Etsy, а щодо крамниці змінила свої наміри. Сьогодні я розвиваюся як викладач, тому тепер хочу створити таку майстерню, де люди би займалися творчістю. Місяць тому у мене виникла ідея запустити блог та ділитися знаннями з дівчатами, які хочуть вишивати. Також іноді влаштовую майстер-класи.

– Навчаючи інших своєму мистецтву, ви не боїтеся конкуренції у майбутньому?

Не боюсь. По-перше, я завжди буду на крок попереду. По-друге, я помітила, що на майстер-класи здебільшого приходять ті, хто хоче завести собі нове хобі та просто відпочити, а не запустити власну справу. Але, навіть якщо хтось захоче робити прикраси на продаж, я допоможу, адже в подальшому мені так само потрібні будуть помічниці.

– Чи треба мати особливі здібності, щоб займатися створенням прикрас?

Думаю, талант і бажання повинні бути. Але всьому можна навчитися.

– Серед ваших клієнтів є не тільки українці. Розкажіть, в які країни доводилося відправляти прикраси?

Було дві замовниці з Мексики: з однією з них я була знайома, а інша підписалася на мене у фейсбуці. Брошки у вигляді листочка замовляла на подарунок дівчина з Німеччини. Також відправляла прикрасу у Грецію, а останній мій замовник був з Америки.

– Звідки про вас дізнаються потенційні клієнти?

Здебільшого з соціальних мереж. Також знаходять через знайомих – «сарафанне радіо» працює добре.

– Ви з Харківської області. Розкажіть, як потрапили до Луцька?

Це сталося у 2014 році. Мій майбутній чоловік вирішив змінити місце роботи, тому ми і переїхали сюди з Харкова.

– Як вам Луцьк у порівнянні з Харковом?

Мені Харків подобався своїм ритмом. Там завжди цікаво, а навколо багато красивих людей, адже це місто студентів. Втім, там складно знайти себе і треба багато працювати.

Луцьк мені сподобався тим, що за інфраструктурою він схожий на Харків: тут багато закладів, постійно відбувається щось цікваве. У Лисичанську, звідки я родом, такого взагалі не було.

У Луцьку люди більш розслаблені та добріші. Якщо ти щось загубиш, тобі обов’язково це повернуть.Також мені подобається розташування: недалеко кордон, Карпати, Львів. У мене була мрія побувати у Львові, але я не очікувала, що буду жити від нього так близько. Раніше, щоб поїхати в Карпати, треба було два дні витратити на дорогу, а тепер все стало набагато простішим.

Також в цих краях багато гарних місць. Пам’ятаю, ми з чоловіком їздили велосипедами до тунелю кохання, мені там дуже сподобалося.

До Луцька вже звикла, хоча в Харкові у мене лишилося багато друзів і родичів, тому їжджу я туди доволі часто.

– Ви бували закордоном?

Як і більшість, була у Польщі, Туреччині, Єгипті. Найбільше мені сподобалася подорож до Грузії. Там було багато пригод: ми і в шторм потрапляли, і руку я там зламала. Але, хоч я і ходила в гіпсі, у мене лишилися гарні враження. Грузини справді дуже гостинні.

– Ваша робота напряму пов’язана зі стилем. Розкажіть про ваші власні вподобання в одязі. Де зазвичай купуєте речі?

Я як людина творча, часто перешиваю собі речі, навіть з весільного костюма чоловіка створила собі гарне вбрання. Завдяки брошкам, з одягом стало простіше: навіть якщо ми носимо однотонні, класичні речі, з брошками виглядають зовсім по-іншому. На бренди я взагалі не звертаю уваги, просто іду в магазин і купую те, що сподобалося.

– В яких магазинах найчастіше купуєте речі?

Здебільшого це масмаркет: Reserved, або інші подібні магазини у «ПортСіті». Оскільки я власноруч створюю прикраси, також люблю купляти речі та взуття ручної роботи. Я люблю лаконічність в одязі, але, якщо й обираю щось яскраве, надаю перевагу хендмейд-виробам.

– Розкажіть про свого чоловіка. Як ви познайомилися?

Познайомилися у 2012 році в Харкові, коли я була студенткою. Він тоді захоплювався велосипедами, тому запросив мене покататися з ним. Так все і закрутилося.

Він дуже активна людина. Зараз ми вже менше їздимо на велосипедах, але натомість захопилися туризмом – тепер нас приваблюють мандрівки з наметами.

– Скільки часу ви зустрічалися перед тим, як одружитися?

Два роки. Він працював інженером на одній фірмі та їздив у відрядження по всій Україні. Коли фірма збанкрутувала, у чоловіка залишилося два варіанти: або шукати роботу у Харкові та знову їздити у відрядження, або знайти місто, з якого не доведеться так часто виїжджати. Коли він запропонував мені переїхати до Луцька, я відповіла: «якщо хочеш їхати зі мною, давай розпишемось. Я не поїду туди як твоя дівчина». От така я підступна (сміється).

– Він одразу погодився?

Через два тижні він зробив мені пропозицію, а через пів року ми одружилися.

– Як зараз складається ваше сімейне життя? Чи бувають конфлікти?

Як і в багатьох парах, після трьох років подружнього життя була невелика криза у стосунках. Але зараз ми живемо добре. Мені мій чоловік дуже подобається, він веселий, цікавий та може захистити. Я радію, що зі мною така людина.

– Як вважаєте, що у стосунках найголовніше?

Чоловік каже, що найголовніше – це довіра. Я погоджуюся з ним.

– Чи багато у вас з чоловіком спільного в характері?

Ми скоріше взаємодоповнюємо один одного як протилежності, але чимось таки схожі. Ми вже прижилися разом, я його розумію, він – мене. На якісь недоліки ми не звертаємо уваги.

– Чи плануєте поповнення в родині?

Як то кажуть, як Бог дасть. Ми не проти цього.

– Як ви зазвичай відпочиваєте? Чим захоплюєтеся?

Раніше я брала участь у півмарафонах, тому цьогоріч захотілося це повторити. Але спорт я не сприймаю як відпочинок.

Ми з чоловіком любимо подорожувати, зустрічатися з друзями. Як і більшість, любимо дивитися серіали, ходити в кіно. Ми з чоловіком дуже активні, тому просто лежати на дивані – це не про нас. На весну ми вже напланувати багато поїздок.

– Що побажаєте нашим читачам?

Бажаю постійно розвиватися, бути кращими у своїй справі та насолоджуватися життям.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}