Хвилинка слави: лучанка, яка відмовилася від пакета з пакетами і організовує «Zero Waste» фестиваль

^{Текст: Оксана ФЕДОРУК}

^{Фото: Оксана ФЕДОРУК; з особистого архіву}

Сумнозвісний «пакет з пакетами», який у багатьох живе на кухні і досі, давно став предметом мемів та жартів у інтернеті. Якщо він дратує вас так само, як і нас, – вам потрібно більше дізнатися про екологічний тренд «Zero Waste». «Зеровейстівці» не лише дбають про перероблення сміття, а й використання відходів у своєму побуті зводять практично до нуля. Адже вже можна говорити, що чисто не там де не смітять, а там де менше споживають.

Глобальний рух, який був заснований американкою, набрав найбільшої популярності в Європі завдяки французькій екоактивістці Беєї Джонсон. Мета руху, перш за все, – запобігти появі сміття.

Саме про його принципи ми поговорили з ініціаторкою першого фестивалю «Zero Waste» – лучанкою Катериною Демидюк. Дівчина впевнена, що кожен може навчитися жити без сміття, і своїм прикладом показує, що це абсолютно реально.

Як вона розпочала жити у стилі «нуль відходів» і з чого починати, якщо теж хочете дотримуватися цього принципу, дівчина розповіла «Таблоїду Волині».

ВІДМОВА ВІД ПАКЕТА З ПАКЕТАМИ

Я два роки жила в Данії, повернулася до Луцька лише три місяці тому. Любов до екології у мене була і раніше, просто після Європи ще більше підсилилося розуміння того, як будувати свій побут екологічно.

Спочатку це була відмова від одноразових пакетів. Мене дратувало накопичення вдома оцих «кульків із кульками». Я йшла в магазин, приходила, розпаковувала пакет і думала: «Блін, щось не те». Я на той момент жила з мамою, а вона ще не була готова з цим боротися, бо це був такий собі вихід із її зони комфорту. Зараз мама вже дійшла до того, що відмовилась від кульків, і теж сортує органічні відходи.

Тоді я вирішила відмовитися від поліетиленових пакетів, зазвичай я брала із собою в супермаркет якусь авоську, якщо ні - могла засунути фрукти у капюшон, кишені.

Але потім я придумала, як це можна побороти, - відшивати еко-мішечки. Я взагалі спочатку гадала, що моя ідея – геніальна (сміється, - ред). Але коли почала шукати про це інформацію в інтернеті, зрозуміла, що в Америці і Європі - це вже давно звичайна річ.

У Луцьку теж вже хтось шив такі екопакетики, але це не було дуже розкручено. Я вважаю, шо такі штуки потрібно не просто використовувати, а й популяризувати, розказувати про них більшій кількості людей.

На той час я була в Данії, але хотіла робити це в Луцьку. Я смикнула свою подругу, ми почали думати, як це будемо реалізовувати. Потім я згадала про ще одну дівчину, яка в "темі", - Віру Тарасюк. Вона теж переймається темою "зеро вейсту" і ми швидко з нею знайшли спільну мову. І створили бренд екоторбинок Simple.

ПРИНЦИПИ ZERO WASTE

Головна ідея «нуль відходів» – навчитися так розпоряджатися своїм побутом, щоб в домі абсолютно не було сміття. У її сім'ї, після переходу на цей стиль життя, за рік може назбиратися лише одна баночка відходів.

Беа Джонсон придумала «5R» – п’ять принципів, наслідуючи які, інші люди теж можуть скоротити кількість відходів до нуля:

1) refuse – відмовляйся від зайвого.

2) Reduce – скорочуй те, що споживаєш.

3) reuse – ремонтуй і використовуй ще раз те, що купуєш

4) recycle – відправляй на переробку те, що не можна використати повторно

5) rot – компостуй органічні відходи.

Зараз я дійшла до п’ятого кроку, компостую вдома органічні відходи. Для прискорення процесу перетворення органіки на органічне добриво використовую бокаші (суміш-каталізатор, яка у короткий термін перетворює будь-яку органіку в добриво, - ред.).

Щодня відходи від органіки я подрібнюю і відправляю у відро, засипаю трішки бокаші зверху. Через декілька днів утворюється компостний чай. Коли відро наповниться, воно мусить постояти закритим два тижні, тоді можна відправляти добриво на город/клумбу/в вазони.

Мрію завести "черв"ячків" - компостер, в якому вони поїдають органічні відходи і перероблюють їх в гумус, який коштує, до речі, чималі гроші. У мене в принципі тільки органічні відходи, бо я вже два роки веган.

Це вийшло автоматично - коли починаєш піклуватися про природу, одразу задумуєшся, що ти їси, якою косметикою користуєшся. Важко лише на перших порах, бо є вихід із своєї зони комфорту. Але якщо у тебе є бажання - все спрацює. Сильною мотивацією може бути ще любов до себе і до свого здоров'я, адже «хімія», поліетилен у побуті впливають на появу таких хвороб як рак чи діабет.

ХОЧУ СТАТИ «ЗЕРОВЕЙСТЕРОМ». З ЧОГО ПОЧАТИ?

Один із принципів – відмовитися від зайвих речей, які забруднюють довкілля. Наприклад, мої торбинки заміняють одноразові пакетики

Тому, щоб не брати щоразу на касі пакети, варто почати із використання екоторбинок або звичайної авоськи. Це проста звичка, якої швидко можна навчитися. Але, звичайно, для цього потрібна мотивація. Мене найбільше турбує і водночас мотивує стан екології в країні.

В Україні лише минулого року прийняли закон про обов'язкове сортування сміття. Але глобальних змін у суспільстві ми не бачимо. Єдине, що навчили людей викидати окремо пет-тару. І то її неправильно викидають - пляшки потрібно обов'язково сплюснути.

Це дуже важливо, бо виходить, що сміттєвоз перевозить половину повітря, на це витрачається зайвий бензин, що зводить до нуля спроби людей вберегти екологію. Тому якщо сортувати – то щоб усе було правильно із самого початку. Людям потрібно про це розказати, цього навчити.

ІДЕЯ ФЕСТИВАЛЮ

Я побачила, що у Львові проводили вже такі заходи. І мені захотілося у Луцьку цим привернути увагу міської ради та лучан до того, що ситуація з екологією - не з найкращих.

В Україні ми також спостерігаємо, що багато річок, лісів засмічені. Я хочу, щоб якомога більше людей задумалися про те, що ми можемо не лише сортувати, а й взагалі відмовитися від пластику. Бо нашою байдужістю, лінню і "одноразовістю" ми псуємо довкілля і своє здоров'я.

Завжди потрібно починати із себе. Замінити, наприклад, звичайні пляшки на одну, багаторазового використання. Так, це планування і певний дискомфорт, але раніше люди так і жили.

ПРО ЩО ФЕСТИВАЛЬ

На фестивалі виступлять чотири лектори на такі теми: що таке «зеро вейст», натуральна косметика, фешн і компостування в домашніх умовах.

Відома дизайнерка з Києва Яна Червінська, напевне, наш найбільш зірковий лектор, розповість про свідому моду. Тому що фешн насправді - це друга сфера після нафтовидобувної, яка найбільше забруднює атмосферу. Ви знали, щоб виготовити одну пару джинсів йде близько 2000 л води? Вже не кажучи про те, в яких умовах їх виробляють і за які кошти. А ми дуже часто міняємо речі, адже щосезону хочеться обновку.

Приїде до Луцька перший український зеро-вейст магазин «OZERO», також у місцевих майстрів можна буде придбати екологічну продукцію.

У програмі заходу передбачена барахолка – продаж вживаних речей. Усім, хто хоче продати свої речі, потрібно заповнити анкету за посиланням.

Для організації фесту підключили івент-агенцію «Feel good». Якщо люди підтримають, будемо влітку і далі проводити такі заходи.

ЯК ІЗ СОРТУВАННЯМ СМІТТЯ У ДАНІЇ

Коли ти приїжджаєш, як турист - це одне, а коли там живеш - бачиш все по-іншому. У Данії також далеко не всі вміють сортувати сміття правильно. Просто там зовсім по-іншому працює система. В основному данці живуть у приватному секторі, і біля кожного дому обов'язково є два контейнери - один для паперу, інший - для скла, металу і твердого пластику. Все інше сортується в окремий контейнер, муніципальний, який сміттєвоз забирає безкоштовно. А вивіз ось цих двох - платний, і, виходить, що у твоїх інтересах наповнювати його повільніше, щоб платити менше.

Сортування сміття дещо відрізняється у кожній данській комуні (це як у нас область). Кожна комуна має свій сміттєспалювальний завод, і все, що не йде на перероблювання, їде на ці заводи. Деякі данці лінуються відсортовувати своє сміття і просто все сміття віддають у загальний смітник, на спалення. Але я вважаю, якщо щось може переробити - його треба перероблювати (пластикову пляшку, наприклад, можна перероблювати 5-6 разів).

Багато данців здають одяг на благодійність (так розумію, потім він потрапляє до нас на секонд-хенди). Обов'язково одяг, сумки, аксесуари - окремо. Мені здається, що все працює через те, що є система жорстких штрафів.

ПРИБИРАННЯ

Прикро, що в Україні є важливіші за екологію проблеми. Просто коли людина задовільняє свої базові потреби, вона тоді задумується про щось глобальніше.

Але я роблю і не чекаю, поки держава це мені дасть. Це моя особиста відповідальність перед собою і навколишнім середовищем.

Я живу біля мосту на проспекті Перемоги. І ділянка під ним завжди засмічена. Я вирішила, якщо ніхто не хоче там прибирати, сама за це візьмуся. Зняла в інстаграмі сторіз і запропонувала долучитися охочим.

Нас вийшло п'ятеро дівчат, ми назбирали дуже багато сміття, навіть не очікували стільки, довелося потім докупляти пакети для сміття.

Ми прибирали свідомо - окремо збирали пластик, скляні пляшки, баночки від енергетиків.

«ВИ ДУМАЄТЕ, ЩО ЯКЩО ОДНА ЦЕ РОБИТЕ, ТО ЩОСЬ ЗМІНИТЬСЯ?»

Нещодавно я з Вадимом Курбаном проводили кілька ознайомчих уроків для луцьких школярів. Вадим досить давно сортує сміття. Він розповідав учням, як правильно це робити, куди і що можна здати, як це відбувається. Я розповідала про Zero Waste і показувала речі, якими користуюсь щодня, на заміну одноразовим.

І одна учениця після лекції підійшла до мене і запитала: "І ви думаєте, що якщо одна це робите, то щось зміниться?".

А я кажу: "Чому ти думаєш, що я роблю це одна? Таких людей по всьому світу стає все більше". Лише потрібно поширювати ці ідеї. Якщо ти сам це робиш, але не пояснюєш навіть близьким, - це теж неекологічно.

Яке у нас ставлення до сміття? Здебільшого, що це щось бридке. У той час, як у Європі давно навчилися на цьому навіть заробляти.

Потрібно ще з садочка прищеплювати діткам екологічну культуру, а вони у свою чергу будуть це показувати своїм батькам. Бо починати із дорослих людей, в яких вже сформовані свої звички, - набагато важче.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}