«Є кілька людей на світі, які шарять, що відбувається. Ми одні з них»: ХЗВ у Луцьку. ІНТЕРВ’Ю

16 Грудня 2019

Текст: Міла РОСПОПА

Фото: Лідія КОЖЕВНІКОВА

Ті, хто не чув їх пісень, точно знають історію про освячення сцени в Івано-Франківську. Ті, хто їх чули і бачили, в цирку не сміються. «Хамерман знищує віруси» – один із найбільш епатажних сучасних українських колективів – виступав у Луцьку.

Журналістам «Таблоїду Волині» вдалося порозмовляти з Альбертом Цукренком та Володимиром Пахолюком у джаз-клубі «Цитра», де музиканти саме обідали після прогулянки містом. Говорили про костюми, розуміння сучасного мистецтва та музику «ХЗВ» як спосіб осягнути реальність.

Розкажіть, що ви бачили у Луцьку?

Володимир: Я давно хотів відвідати Будинок з химерами. Нам вдалося. Ми познайомилися з Миколою Микитовичем, і він нам провів екскурсію. Ми з ним попили вина і домовилися наступного разу зустрітися ще – шашлики зробити.

З чим ви приїхали до Луцька?

В.: Пісні – це у нас не головне. Головне – це самі ми. Розумієш, коли приходе женіх, то саме ж головне – це його присутність, а не те, що він там каже. Бо він може сказати одне і те саме. Але саме наша присутність – найголовніша річ у нашому перформансі.

Тобто, називати вас просто музикантами не зовсім правильно?

В.: Ну, чому ж? Я вважаю, що Альберта можна називати музикантом, бо він геніальний композитор.

Альберт.: А Вову тоді можна співаком.

В.: Це справді так. Хоча він грати не може, і вже 20 років на вимкнених клавішах грає, він підключений до цього процесу створення музики. Він шаре, як це робити – весь цей меджік. Він хаває.

А.: Сьогодні, до речі, будуть підключені клавіші.

В.: Так, він може «Собачий вальс» цейво…

Як назвати жанр, у якому працює «Хамерман знищує віруси»?

В.: Розумієте, якщо є мова – то має бути і жанр. Все, що є в межах мови, воно має мати свою назву.

А.: Ми її ще не знайшли.

В.: Її взагалі ще ніхто не знайшов. Цим ми відрізняємося від цілої купи українських артистів. Бо жанр таки є, але його дуже важко схопити.

Тобто, слова для цього жанру ще не існує.

В.: Ну, воно десь є в проекті. В країні ідеальних означень і в країні ідей. Ви ж бачите, що з музикою у нас все дуже еклектично, і ми спеціально не намагаємося нічого змінювати. Нас це влаштовує, і це – запорука того, що ти можеш бути набагато вільнішим і набагато сучаснішим, коли ти не переслідуєш цю ідею влазити в рамки якогось стилю.

Я не знаю, чому, але в нас як почав, бл*дь, цю х**ню Вакарчук грати, ще коли він в холодильнику сидів, так він досі це і співає.

Але від вас в такому разі ніхто не знає, чого чекати.

В.: Не знають, чого чекати з приводу костюмів. У нас, до речі, у Луцьку будуть костюми живих легенд.

А.: Ну, бо ми і є живі легенди.

Насправді, я про вас знала дуже небагато до моменту, коли у Франику збиралися освятити після вас сцену.

А.: Не святили. Священики сказали «не дурій» цьому міському голові.

Як вам така реакція на вашу творчість? Це взагалі нормально?

В.: Зараз взагалі нічого не нормально, і така реакція так само ненормальна. Бо всі кругом ї**нуті. Нормально реагувати люди вже не можуть.

Це наслідок впливу сучасного мистецтва?

В.: Це наслідок того, що ми всі поламані, і нічого не розуміємо. Є буквально декілька людей на цьому світі, які взагалі шарять, що відбувається. Ми одні з них. Ще Христос, Далай-лама, БГ трішечки, коли не бухає.

А.: І Боб Ділан, але він просто вже ні з ким не розмовляє.

В.: І ми. Представники поміркованої частини людства в Україні. Треба нас слухатися, поки ми ще живі. Ходити якомога частіше на наші концерти для того, щоб напитуватись цим всім, і далі транслювати правильні сенси.

Тобто, сьогодні ви виступатимете в костюмах себе?

В.: Можна сказати, що себе. Бо те, що ви бачите перед собою – це оболонка, яка не відповідає дійсності. Ми значно крутіші. Це просто такий феномен, і люди зараз не можуть цього розгледіти. Щось їм заважає. Але ми спробуємо сьогодні, як в «Лускунчику»: щоб оболонка так *блись – а там внутрі засіяло. І всі одразу: «капєц, які ж ми були дурні»...

Ви як Веном.

В.: Я би сказав, ми як ЛСД.

Розкажіть, звідки беруться ваші костюми?

В.: Ну, по-різному. Це як ї**тися: буває так, що ви лягаєте в ліжко…

А.: І вже єсть проект.

В.: …тому що треба. Тому що має бути якась регулярність, щоб воно працювало. І ти вже знаєш, що сьогодні буде ось так ось, і ось так. А буває, знаєте, як «швидкий секс», як в «Останнє танго в Парижі»: ви кудись ідете, а раптом – *блись! – і відключається мозок.

А.: Буває робота, а буває натхнення.

В.: Ну, в нас останнім часом тільки натхнення.

За чим вас варто сприймати більше: за музикою, за текстами чи за костюмами?

В.: Є такі речі, які іноді класно розкладати на складові, а іноді це заважає. Мені здається, цей проект гарний тим, що в ньому круто це все сплітається. І щось виділити окремо важко. Бо і шоу ж класне. А коли ти дивишся на шоу і о**їваєш, то бац – і слухаєш, про що воно. І музика качає.

Ви гурт для доволі обмеженого кола слухачів. Що станеться, якщо вас послухає якась непідготована людина?

В.: Насправді, тут така пастка мовна. Ніхто ж насправді не знає, що таке ця непідготована людина.

А.: Людина може бути підготовлена до сприйняття нас, навіть не знаючи нас.

В.: В неї може бути якийсь цікавий багаж. Або ширше світосприйняття. І така людина може бути навіть більше готова, ніж людина, яка про нас чула і прийшла матюки послухати.

Це питання наявності рецепторів. Якщо в людини рецептори є (а вони можуть бути незалежно від того, знає вона про нас, чи ні), то вона й сприймає. А якщо нема – то будь вони там хоч професорами літератури, воно ніяк не чіпляє.

З чого ви починали 20 років тому? Це вже були експерименти, чи ви починали доволі традиційно?

В.: Ми трішечки епігонствували, звичайно. Тоді прогримів The Prodigy, і це був такий тренд. А молодому хлопцю йти шляхом поза трендом досить важко. Тобто, є якийсь фарватер. І ти думаєш, що, якщо вибрати якусь подібну стилістику, можна скоротити шлях до успіху.

А.: Ми швидко зрозуміли, що це не так, і одразу перестали іти за будь-якими трендами. Але починалося з цього.

А зараз ви відчуваєте, що можете формувати тренди?

В.: То ми вже давно трендмейкери.

А.: Я не знаю, чесно кажучи…

В.: Та да. Тільки в нас такі тренди, знаєш, нетрендові.

Чому люди хочуть слухати «Хамерман знищує віруси»?

В.: Бо «ХЗВ» – це такий медіатор, провідник, мостик. Ми якимось чином допомагаємо людям зазирнути за лаштунки цього безладу і побачити там сенс, розумієте? І зробити з цього хаосу якийсь хоча б мінімальний порядочок. Це ж психотерапевтична штука. Вона як пігулка працює. І для нас так само.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «ЄСЛІ ЄСТЬ НА СТАЛЄ ТОРТИК, ЗНАЧИТЬ СЕКСА У НАС НЕ БУДЕ»: РОЗМОВА З ГУРТОМ «КУРГАН & AGREGAT». 18+


***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

4

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter