«Робила букети на лавочках за ЦУМом»: інтерв'ю з «Красунею місяця»

31 Січня 2020

«Таблоїд Волині» продовжує серію інтерв'ю з «Красунями місяця», яких обрали наші читачі: кожна з них розповість, чим вона живе та чим захоплюється. Ми презентуватимемо вам чарівних волинянок, їхні захоплення та стиль життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «МАТЕРИНСТВО – ЦЕ НАЙКРАЩЕ, ЩО ЗІ МНОЮ ТРАПИЛОСЯ»: ІНТЕРВ'Ю З «КРАСУНЕЮ МІСЯЦЯ»

Олена Коцюба –24-річна лучанка, яка закохана в те, чим займається з 14 років вона працює у сфері флористики. Легка на підйом, любить спонтанні рішення і з легкістю знаходить пригоди на свою голову.

Чому саме професія флориста?

Взагалі, у цьому мені дуже допомогла моя мама – золота жінка, бо завжди знає, як буде правильно!

У 13 років мама, можна сказати, за руку привела мене до училища і сказала поступати на флориста. Звичайно, у тому віці я взагалі навіть не говорила про якусь реалізацію у житті та розвиток! Вчитись мені потрібно було три роки. Насправді, потрібних знань я там не отримала. Часто прогулювала і не робила домашнє завдання. Ну, як і всі студенти.

– Коли у тебе «зародилась» любов до квітів?

Ой, це точно було не кохання з першого погляду! Коли закінчила навчання в училищі, то бажання працювати флористом – взагалі не було! Просто навчання мені не дуже сподобалось!
Але тут знову мама мені допомогла знайти себе. Вона сказала, щоб я знайшла роботу у цій сфері, бо на той час я працювала у пивоварні офіціанткою. Звичайно, така доля дочки маму не влаштовувала, і вона робила усе можливе, щоб допомогти мені знайти себе та полюбити свою справу!

– Розкажи про свою першу роботу.

Я точно знала одне: якщо працювати з квітами, то відразу у найкращих магазинах Луцька! Я почала пошуки своєї нової роботи, і доля мені посміхнулась. Роботу я довго не шукала. Знадобився флорист в один дуже класний магазин, і я відразу пішла проситись до них на роботу. Чесно? Буду дякувати їм завжди за можливість працювати з ними. Я була з нульовими знаннями про квіти і як це все робити. Вони навчили мене всьому.

Хоча букети взагалі мені важко давались: не розуміла, як тримати квіти, як їх пакувати . Місяців 4-5 я ходила і вчилася. А мій перший весільний букет – це була істерика на тиждень, і після того ще на 2 місяці я взагалі відмовилась їх робити. Кажу ж, це не любов з першого погляду, але я дуже вперта дівчинка! З часом почало усе налагоджуватись, роботи стали у мене дуже хороші, і тоді зародилась ця безмежна любов до квітів і до своєї професії!

Через три роки роботи у магазині мені стало скучно і не цікаво! Все те ж саме, хотілось робити щось нове, цікавіше! І тут знову з'являється моя мама, але вже не сама, а з моїм чоловіком. Вони почали говорити про те, що треба щось робити і змінювати. Звільнилася з роботиі взагалі не мала планів на майбутнє . Три місяці вдома, і я зрозуміла, що потрібно робити свою власну історію. Створила сторінку з декором весіль і флористики. Про це можна розповідати дуже багато. Я робила букети на лавочках за ЦУМом , носила завжди з собою ножниці, кусачки і матеріали для упаковки букета. Це виглядало дуже смішно!

Я працювала всюди. Не могла контролювати замовлення . Бо квіти зазвичай потрібні вже і зараз. Було дуже важко, але це дуже хороша школа життя. Розуміючи, що сама не впораюся з цим всім, я закликаю до співпраці подругу. З того моменту розпочинається історія нашого дітища – Art ladies 4 you. За чотири роки ми знайшли ще одну дівчину, яка легка на підйом, з креативним баченням та любов’ю

Невдовзі ми відкрили студію,створили свій ідеальний колектив та успішно працюємо у чотирьох основних напрямках: флористика, декор весіль, пошиття одягу, макіяж та корекція брів. Поєднали те, що на той час здається непоєднуваним.


– Чи мріяла ти бути флористкою?

Ні, ніколи не мріяла бути флористкою. Зазвичай, завжди хотіла бути перукаркою, але усі хімічні запахи мені протипоказані! Тому змушена була відмовитись від цієї ідеї.

– Ми знаємо, що ти одружена. Чи подобається тобі бути дружиною?

Так, я одружена вже п'ять років! З чоловіком у нас теж дуже дивна історія ! Ми з ним зустрілись на ігровому майданчику, коли мені було сім, а йому – десять років! 14 років ми з ним дружили, точніше я дружила, а він постійно добивався мене. От він дуже цілеспрямована людина: поставив ціль і добився її. Бути в шлюбі мені дуже подобається. Особливо з таким чоловіком.


– Назви свій ТОП лайфхаків чи хитрощів, як бути хорошою дружиною

Ой чесно,для кожного «хороша дружина» – це різне бачення. Мої лайфаки такі:

1. Не влаштовувати скандали. Взагалі, ми не дуже скандальні. Ображатись довго не вміємо.
2. Говорити усе і відразу: що не подобається, або подобається. Ми дуже не любимо недомовленості. Так точно легше живеться.
3. Ніякої гордині!
4. Часто говорити компліменти і вірити у свого чоловіка та його плани.
5. Бути дуже хорошою дружиною, коли виключається світло і закриваються двері у спальню. Це я б навіть поставила першим пунктом.

Але головне – просто чути свою половинку, і все буде так, як ви хочете і мрієте. У нас виходить бути подружжям

– Чи змінилися ваші відносини після весілля?

Відносини, звичайно, змінюються. Ми, якщо чесно, до одруження тільки дружили, і то були в різних містах: він у Маріуполі, я у Луцьку.
Але змінилось на краще . Завжди є з ким поїсти вночі, подивитись жахи, а потім брати його з собою вбиральню, бо дуже страшно. Є кому поплакати в будь-який момент, коли щось не виходить. Якщо серйозно, то просто є людина, яка завжди поряд, яка зрозуміє, підтримає і дасть влучні настанови. Взагалі бути дружиною дуже добре – усім рекомендую.


– Як часто вариш чоловіку борщ?

Борщ варю не часто, взагалі з моєю роботою важко бути хорошою господинею, але я не покладаю надію, що колись це зміниться. У нашому раціоні зазвичай більш прості і однотипні страви! Каші (бажано два вида), два вида м’яса або риби,овочі та фрукти. На кухні ми стараємось проводити небагато часу, але так, як поїсти ми любимо обоє, то виходить, що там ми кожного дня! Мені повезло, бо готуємо ми разом, все на мої плечі не падає. Стараємось, щоб все було чесно.

– Що змінилося в тобі після того, як ти вийшла заміж?

Що в мені змінилось коли я вийшла заміж? Думаю, що я стала більш спокійна, мудра.


Чи плануєте ви дітей?

Звичайно ми плануємо дітей, кожна подружня пара планує це! Просто, коли одружились, ми були підлітки: йому – 23, а мені тільки виповнилось 20. Ми хотіли пожити для себе двох, подорожувати разом . Ми відчували, що поки не час. Взагалі я вірю, що на все свій час.

– Ти писала на своїй інстаграм-сторінці, що ви живете на два міста: Маріуполь та Луцьк. Чи не важко це? З якими труднощами ти стикалася?

Ну більше ми живемо у Луцьку, у нас тут все: робота, бізнес, будинок, більша частина нашої родини і вже друзів! У Маріуполі залишилась маленька частина нашої родини і друзів! Ми просто любимо повертатись туди, де познайомились, де пройшла частина нашого дитинства. Це відпочинок серцем та душею! Маріуполь завжди буде для нас особливим.
Єдине, що нам важко – це дорога. Від Луцька до Маріуполя їхати добу.


– Чи любиш ти мріяти? Розкажи свою найзаповітнішу мрію.

Мрії завжди є. Якщо збувається одна, то автоматично з’являється інша. Вперше у цьому році я не написала план на майбутній рік. Взагалі, у 2019 ми зіткнулись з труднощами, які трішки зламали мене. Матуся, яка завжди поряд і робила все для того, щоб я була щаслива та успішна, дуже захворіла. Наразі про усе, що я думаю – це щоб її вилікувати. Решта, насправді, мене поки не цікавить. Але вже дещо собі запланувала: відвідати круте навчання в Москві, і ще дещо, але це – секрет.



6

Коментарі

віра

а чому не назвала класний магазин,в якому навчилася всього

Лєна

Бо не захотіла написати назву)

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter