«У мене місія така, вбивати поетів», - у Луцьку презентували книгу переможниці Коронації слова
23 Квітня 2015
У Луцьку презентували книгу української письменниці Ольги Деркачової «Коли прокинешся».
Відбулась презентація 22 квітня у Волинській обласній друкарні за сприянням ГО «Самопоміч».
Деркачова зізнається, що письменницею хотіла стати з тих пір, як навчилась писати.
«Я взагалі хотіла бути письменницею відтоді, відколи навчилася писати. Перший мій роман був написаний у 6-му класі, він був детективним. Головною героїнею була вчителька фізкультури, бо я мала проблеми із цим предметом. Я не пам’ятаю хто був вбивцею, але я пам’ятаю як описувала скривавлене тіло вчительки. Наступний роман був фантастичним. Нажаль, списані зошити я повикидала», - розповідає письменниця.
Ольга навчалась у Закарпатському університеті, де половина кафедри філології була письменниками.
«Як і всі письменники, я вирішила, що розпочинати потрібно із поезії. Я поїхала на форум із науковою статтею та віршами. І письменник Іван Андрусяк, подивившись на мої вірші сказав: «То таке дурне, ти не пиши таке во». Я приїхала в стресі, але потім подумала, що все це на краще. Якщо мені комфортно в прозі, то навіщо себе ґвалтувати тими віршами. І зараз я раджу молоді не зациклюватись на віршах. Мої колеги жартують, що у мене місія така, вбивати поетів», - резюмує Деркачова.
Ольга Деркачова більше відома як автор оповідань, проте «на спір» вирішила написати свій перший повноцінний роман.
«Я сиділа на презентації любовного роману і подумала собі, може то й мені такий написати. На що мої друзі сказали, що я із своїм трагізмом цього не зроблю. От я й кажу, а «спорим», що напишу? Написала», - розповідає Деркачова.
Письменниця зізнається, що найбільшою її мрією було отримати відзнаку на Коронації слова-2014.
«Головними героями роману є викладачка та ректор. А ще у мене було кілька історій про кота Любомира, який, на мою думку, був достойний більшого, ніж просто кілька оповідань. Люди були далі, першим з’явився кіт. Вже потім вони зустрічаються. Я розуміла, що статуетку мені не дадуть, бо у мене роман про кохання, а до них ставляться упереджено. Але я собі зізналася, що хочу цю відзнаку, я хочу відзнаку за найкращий твір про кохання», - розповідає Ольга.
Коли письменниця отримала бажану нагороду, то не могла повірити у своє щастя, кілька разів перечитувала грамоту, чи дійсно там її прізвище написане. Презентація роману в Луцьку, до слова, звершилась зачитуванням письменницею уривків з власної книги.
Відбулась презентація 22 квітня у Волинській обласній друкарні за сприянням ГО «Самопоміч».
Деркачова зізнається, що письменницею хотіла стати з тих пір, як навчилась писати.
«Я взагалі хотіла бути письменницею відтоді, відколи навчилася писати. Перший мій роман був написаний у 6-му класі, він був детективним. Головною героїнею була вчителька фізкультури, бо я мала проблеми із цим предметом. Я не пам’ятаю хто був вбивцею, але я пам’ятаю як описувала скривавлене тіло вчительки. Наступний роман був фантастичним. Нажаль, списані зошити я повикидала», - розповідає письменниця.
Ольга навчалась у Закарпатському університеті, де половина кафедри філології була письменниками.
«Як і всі письменники, я вирішила, що розпочинати потрібно із поезії. Я поїхала на форум із науковою статтею та віршами. І письменник Іван Андрусяк, подивившись на мої вірші сказав: «То таке дурне, ти не пиши таке во». Я приїхала в стресі, але потім подумала, що все це на краще. Якщо мені комфортно в прозі, то навіщо себе ґвалтувати тими віршами. І зараз я раджу молоді не зациклюватись на віршах. Мої колеги жартують, що у мене місія така, вбивати поетів», - резюмує Деркачова.
Ольга Деркачова більше відома як автор оповідань, проте «на спір» вирішила написати свій перший повноцінний роман.
«Я сиділа на презентації любовного роману і подумала собі, може то й мені такий написати. На що мої друзі сказали, що я із своїм трагізмом цього не зроблю. От я й кажу, а «спорим», що напишу? Написала», - розповідає Деркачова.
Письменниця зізнається, що найбільшою її мрією було отримати відзнаку на Коронації слова-2014.
«Головними героями роману є викладачка та ректор. А ще у мене було кілька історій про кота Любомира, який, на мою думку, був достойний більшого, ніж просто кілька оповідань. Люди були далі, першим з’явився кіт. Вже потім вони зустрічаються. Я розуміла, що статуетку мені не дадуть, бо у мене роман про кохання, а до них ставляться упереджено. Але я собі зізналася, що хочу цю відзнаку, я хочу відзнаку за найкращий твір про кохання», - розповідає Ольга.
Коли письменниця отримала бажану нагороду, то не могла повірити у своє щастя, кілька разів перечитувала грамоту, чи дійсно там її прізвище написане. Презентація роману в Луцьку, до слова, звершилась зачитуванням письменницею уривків з власної книги.