^{Текст і фото: Світлана ЗОЗУЛЯ}

Виставку робіт з однойменною назвою відкрито у Галереї мистецтв нашого міста 13 вересня. Авторка – Анна Попова – не приховала, що саме такою колись була дата одруження її батьків. До слова, їм вона і присвятила цей захід, а ще – тридцятиріччю своєї творчої діяльності.

До слова, її перші «ластівки»-роботи «долітали» до глядачів у тих же виставкових залах, що й нині. Незмінний господар галереї Володимир Марчук привітав пані Анну – лучанку, яка зараз живе й працює у Львові, - з відкриттям цієї знакової для неї виставки, побажав успіхів і натхнення.

Колега «по текстилю» Тетяна Ядчук-Богомазова окреслила віхи творчої біографії авторки, яка є учасницею багатьох тематичних виставок і пленерів у нашій країні, в Польщі, Естонії та Франції.

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька поділилася з присутніми, що «ці теплі, неординарні, зроблені з душею твори хочеться відчути на дотик». Проти цього не заперечувала й сама Анна Попова, але толерантні глядачі не зловживали тактильним сприйняттям її робіт – насолоджувалися, так би мовити, очима.

Найбільш зацікавлені мали змогу переглянути на відео сам процес творення майбутніх шедеврів мисткині, яка працює у різноманітних техніках.  Про це вона з неабияким піднесенням сама розповіла землякам:

«Тут є гобелени – моя перша любов у текстилі, «живопис ниткою». А батік цікавий для мене тим, що можна декорувати вже готову тканину в будь-який спосіб. Ручний черпаний папір пізнала на пленерах у Польщі. Там 2004 року (як стипендіат) досконало вивчала цю техніку виготовлення паперу, щоправда, не тільки з целюлози, а й… різних рослин. Використовую солому, бананові шкірки, кукурудзиння…

Ще одна техніка – друк на тканині (так званий «сито-друк») – дуже складна, але мені подобається, бо, маючи декілька однакових сит, можна зробити різноманітні роботи.

Лозоплетіння… Теж мій польський досвід. Почала більше працювати з об’ємом, твори більш просторові. А в’язки пареної лози мають особливий аромат…».

Зайшовши на згадану виставку, авторка цих рядків відчула неабияку хвилю позитиву. Його випромінювали не тільки представлені твори, а й сама Анна Попова, спілкуючись із рідними та колегами, друзями, знайомими і не дуже людьми.  Цікаво, що згодом сама вона зізналася: «Мистецтво має приносити тільки приємні відчуття, радість, спокій. Художник не повинен переносити на свої роботи якийсь негатив, бо в житті і так його багато. Хочу, щоб моя виставка принесла всім радість».

Усі охочі зможуть відчути її до 5 жовтня у згаданій Галереї мистецтв. Не проґавте, бо сучасне мистецтво не завжди сповнене лише позитивних вібрацій.