У Луцьку презентували мистецький проєкт «Сором» мультидисциплінарної мисткині Євгенії Григор’ян з Києва. 

Захід відбувся у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у п’ятницю, 15 серпня. Відвідала виставку й кореспондентка Район.Культура.

У своїй роботі авторка досліджує тему тілесності, психології та екології, а нова виставка стала глибоким розмислом про вразливість, хаос і пошук присутності. Це – живописні полотна із зображенням оголених людей та експозиція «11 умовних тіл» з десяти скульптур.

З творчістю Євгенії Григор'ян глядачів познайомила мистецтвознавиця Зоя Навроцька. Вона стимулювала діалог між публікою та авторкою.

Зоя Навроцька

«Знову крокуємо у простір сучасного мистецтва, експериментуємо, аналізуємо, дивимося, погоджуємося або не погоджуємося. Це природний процес, завдяки якому ми зростаємо й навчаємося, уважно вивчаючи сучасне мистецтво. Адже ми є його сучасниками й повинні знати те, що представляє нас сьогодні й представлятиме у майбутньому. Нагадую, що чільна зала нашого музею є своєрідним камертоном, який задає тон усьому музейному простору. Саме тут ми презентуємо найактуальніші й найсвіжіші проєкти. Сьогодні у цій залі відкрилася експозиція молодої київської мисткині Євгенії Григор’ян», – зазначила Зоя Навроцька.

Вона додала, що роботи авторки – це не просто художні форми чи стилістичні пошуки. Вони передусім про психологію та філософію людини. 

Євгенія Григор'ян та Зоя Навроцька

«Коли ми говоримо про сучасне мистецтво, то не можемо оминути імена Юнга чи Фройда, адже художники сьогодні працюють на межі мистецтва і психології. Їхні експозиції – це дослідження, висновки та спонукання глядача до роздумів. Євгенія належить саме до таких митців. Її нова виставка має назву «Сором». Вона провокує глядача, змушує замислитися над собою, над життям, над людиною і сучасністю», – наголосила мистецтвознавиця.

Євгенія Григор'ян зізналася, що запрошення до Музею Корсаків стало для неї дуже приємним. Також гарно відгукнулась про колектив, який допомагав їй монтувати виставку.

«Дякую музею за запрошення і всім вам за те, що прийшли. Для мене дуже важливо показати свої роботи саме тут, у Луцьку. Я вже тиждень працюю в музеї над інсталяцією, і вся команда мені щиро допомагала», – зазначила мисткиня.

Вона розповіла, що починала свій мистецький шлях із живопису приблизно 5-6 років тому. 

«Але з часом відчула, що мені цього замало, і перейшла до тривимірних форм. Так з’явилися скульптури, які нині можна побачити в експозиції. Інсталяція має назву «11 умовних тіл». Насправді їх десять, але глядач, який заходить усередину експозиції, стає одинадцятим. Це важливо: людина перестає бути лише спостерігачем і стає частиною простору. Мені цікаво, щоб відвідувач сам прожив свої емоції, перебуваючи серед скульптур, і зрозумів, що він відчуває в цьому просторі», – сказала Євгенія.

Матеріали, техніка, образи й чому «Сором?»

Скульптури створені з ґрунту і бетону. Для авторки це символічні матеріали. 

Ґрунт уособлює крихкість людського буття: «із землі прийшов – у землю повернешся». Самі форми мають шорстку поверхню, вони крихкі й навіть руйнуються з часом. Ця крихкість і є змістом робіт.

Фігури безликі й уніфіковані. Євгенія Григор'ян каже, що свідомо уникала виразних статевих чи індивідуальних рис. Вони є умовними тілами – свідками нашого часу.

Окрім скульптур, у виставці є живопис. Авторка працює з полотном та олійними фарбами. Для неї важливо мінімізувати колористику, концентруючись на постаті людини й на темі тілесності.

Назва виставки пов’язана з поняттям буття. 

«Сором – це простір, де стикаються найсильніші бажання і найглибші страхи, де життя набуває своєї непередбачуваності, хаотичності та щільності. Це простір, що не про дистанцію. Це про стан поруч – коли вже немає куди йти, але є з ким дихати. Сором присутності, сором за те, що вижив, що продовжуєш існувати у світі, де кінець давно став фоном», – розповідає Євгенія.

Вона наводить образи й аналогії, які можуть виникати під час споглядання її роботи.

«Народження не скасовували, але забули навіщо. Тіла з’являються не з любові чи вибору, а з інерції буття, що втратило напрямок. Життя стало інстинктом, тілесність – єдиним доказом існування. Сором бути тілом серед тіл. Бо іноді хтось дихає не за інерцією. Хтось ще дослухається. До глухої тиші, що пульсує під уламками. Тіло не зникає – воно стає тілом для інших тіл. І тільки в цій присутності без імен можна відчути, що ти ще живий», – каже авторка.

Наприкінці зустрічі Музей Корсаків традиційно подарував мисткині квіти, книги Івана Корсака та символічні волинські гостинці.

Виставка «Сором» Євгенії Григорян діятиме у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку протягом двох місяців.