_{Текст: Юлія ДЗЬОБИК}

_{Фото: Андрій ПЕТРІЩЕВ}

Музична частина «Бандерштату» досягла свого екватора, змішуючи стилі, напрями, харизматичні образи та важливі послання у Всесвіт. «Таблоїд Волині» зібрав для вас короткий звіт фотографій та вражень від чергового музичного дня на фестивалі.

Відкривав Головну сцену другого фестивального дня гурт «Біла вежа», який потішив знайомими ліричними хітами та новими менш відомими, але емоційно наповненими синглами.

Веселі та запальні «Гуцул Каліпсо» пообіцяли своїми композиціями вилікувати навіть сколіоз та заспівали про те, як хочеться стати депутатом, аби всього мати і нічого для цього не робити. Гуцульський колорит та злободенні тексти витягли «бандерштатівців» з наметів, даючи старт шаленим танцям під Головною сценою.

1

1

1

Старі-добрі знайомі з гурту «Yurcash» після участі у шоу «Х-фактор» завоювали собі нову аудиторію молоді, яка не слухала їх на зорі популярності, тож тепер талановиті музиканти на чолі з Юрком Юрченком говорили з «Бандерштатом» його  особливою мовою.

У доброму голосі, ліричному настрої та гуморі зустрів фестиваль Арсена Мірзояна. Він не лише багато співав та дякував за увагу до своєї творчості, але й чимало жартував. Анонсуючи пісню «Фура і артисти», Арсен зазначив, що зазвичай співає її у дуеті із Сашком Положинським, але сьогодні публіка може не аплодувати, бо Сашка все одно не буде. За мить таки з'явився Положинський, тож дует відбувся, на що Арсен з гуморо закинув: «Ох, а я до останнього сподівався, що ти не вийдеш».

Додали шуму, року і запалу після ліричного виспуту Мірзояна «I am Giant» з Нової Зеландії. Енергійні хлопці ледь не перетворили Головну сцену в Urban stage, адже привезли із собою кілька «важких» пісень і дуже багато нестримної рокової енергії.

Закривали виступи Головної сцени другого фестивального дня «своїх хлопці», гурт родом із Луцька «Тартак». «Стара школа», «Лицарський хрест», «Жити»  – Сашко Положинський з командою тішив старими-добрими хітами, а ще  розмовами про патріотизм і підтримку воїнів на Сході України. Він зазначив, що уже сьогодні вони їдуть з концертами у Сєвєродонецьк, куди везуть порцію української музики і вітання від усього «Бандерштату».

Ніхто з гостей фестивалю не міг оминути гучну та мегапотужну Urban Stage, яка стартувала емоційними вибухами Jillhouse, DASH та The Nietzsche, традиційно ставши майданчиком не тільки для знайомства з музикою та її виконавцями, а й для слемів, танців без меж та повного злиття з важкими ритмами.

Гурт зі смачною назвою «БОРЩ» розлив усім фанатам свіженького панк-року та джаз-гопака, а гості з Чехії Sunset Trail емоційно зазначили, що їм «до дупи, чи спить хтось у наметах», адже вони приїхали рвати цей фест.

Закривали важку сцену улюбленці публіки, хлопці, які доводять, що важкий рок і метал можна слухати тверезими, без синтетичних стимуляторів і взагалі ведучи здоровий спосіб життя, гурт Morphine Suffering.

 Емоційною і зовсім не тихою виявилася другого фестивального дня Тиха сцена. Задавши ліричний, проте динамічний тон із виступів молодих гуртів Palilap, Jazzforacat та Mari Cheba, спинитися наступним виконавцям уже було занадто важко.

Вражав та запалював танцювальними ритмами гурт із по-доброму дивною і загадковою назвою [О]. Вони відкрили двері у світ future-pop музики, заміксувавши електронне звучання, алітераційні тексти та вибухову харизму вокалістки. В очікуванні наступних виступів гості фесту ще довго наспівували пісні про «мушечки, трошечки, мовчечки», переконуючи себе у тому, що все неодмінно «завтра буде самий сок».

Одним із найбільш очікуваних виступів Тихої сцени стали ліричні, сонячні та позитивні гості з Білорусі, учасники «Євробачення», за яких голосувало чимало українців – Navi Band.  Ксюшу та Артема здивувало, що бандерштатівці знають стільки їхніх пісень, хоча й незмірно потішила можливість співати разом з усіма. Тож до кінця виступу влаштували справжню білоруську дискотеку, а слова з пісень ще довго не вщухали у сутінках фестивалю. До України співоче подружжя приїхало із тримісячним сином, а зі сцени пригадувало, як вперше познайомилися і вирішили співпрацювати ще в часи пісні «Абдымі мяне». Також вони анонсували запис пісні українською мовою, яку можна буде почути уже зовсім скоро.

Свою публіку зібрав гурт 5 Vymir, який зрозумілою не всім мовою думок і почуттів розповідав про рідне місто, почуття та філософське усвідомлення себе у цьому світі.

Коли закінчили звучання дві інші сцени, уся весела і гамірна компанія гостей фесту підтягнулася на останній виступ ночі – солодкоголосе етно Христини Соловій. Втім, багато традиційних лемківських пісень почути не вдалося, адже Христина презентувала композиції із нової програми та знайомі улюблені авторські «Синя пісня» та «Хто як не ти».

«Луцьк – рідна мені земля, тут моя мама провела найкращі роки свого дитинства із моїм лемківським дідусем, якого я, на жаль, не застала в живих. Зазвичай на фестивалях мені «щастить» співати під дощем, але «Бандерштат» вперше зламав цю традицію. Це тому, що ви такі чудові!», – поділилася Христина і побажала, аби гостям фесту було п’яно і добре від музики без жодного алкоголю.

Другий день «Бандерштату» був дуже строкатим, лірично-емоційним, пропонував музичне асорті на будь-який смак, але абсолютно точно дав зрозуміти, що краще випити кілька додаткових філіжанок нічної кави, аніж пропустити бодай щось із ритмів, звуків та важливих слів довкола.

1

1

_***

_{Передрук без згоди Таблоїда Волині заборонений.}