Рівненський театр показав у Луцьку справжніх суперників

Виставу «Суперники» Миколи Манохіна Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр привіз до Луцька вперше. Постановка народного артиста України, режисера Володимира Петріва зібрала майже повен зал Волинського драмтеатру, де відбувалось дійство.

Як і личить інтелігентній публіці, лучани прийшли до театру заздалегідь: хтось чекав біля входу на супутників, хтось просто розмовляв й викурював останню цигарку.


Народну трагедію білоруського автора Миколи Манохіна, якого, до речі, у програмці чомусь назвали Олександром, Рівненський театр демонструє глядачам з січня 2004 року. З нею актори відвідали багато міст України та представили постановку на кількох театральних фестивалях.


Події п'єси відбуваються у поліському селі на території Білорусі, куди входить загін німецьких військ. Молодий лейтенант Ераст (заслужений артист України Станіслав Лозовський) поселяється у хаті селянки Марфи (народна артистка України Ніна Ніколаєва) та її дочки Домни (акторка Юлія Крет). Хоч дівчина ще у мирний час була заручена з Прокопом (Сергій Бондарук), який згодом став партизаном, Домна закохується в Ераста, якого, до речі, зображують напрочуд освіченим та інтелігентним. Як і личить жанру трагедії, п'єса закінчується непоправно печально: Прокіп вилами вбиває німця й випадково – свою кохану.


Найяскравішою на сцені видалась гра Станіслава Лозовського, що перевтілювався у німця Ераста. Не випадково саме за цю роль актор отримав вже кілька нагород на різних театральних фестивалях.

«Таблоїду Волині» актор розповів, що з Волинським театром пов'язані гарні спогади.

«Луцький глядач завжди тепло вітає своїх гостей. Кажу так, адже ми не вперше у вас. Кілька років тому ми перестали їздити до вас, а до того протягом багатьох років були обмінні гастролі між нашими театрами: волинська трупа їхала до Рівного, а ми, відповідно, – у Луцьк. Тому з Волинським театром пов'язані дуже гарні спогади, і вчорашня реакція глядачів лише підтвердила, що у вас театральне місто. Ми з великою надією чекатимемо можливості ще не раз відвідати Луцьк і чекатимемо колег у нас тут», – каже Станіслав.

Також вразила акторська майстерність народного артиста України Георгія Морозюка, який всього лише короткою оповіддю-обрамленням вдало передав широку палітру емоцій партизана Прокопа у вже поважному віці.

Не можна не згадати й жінок: Юлія Крет навдивовижу щиро плакала на сцені, а Ніна Ніколаєва чудово втілила найколоритнішого персонажа п'єси.

На жаль, деякі глядачі після закінчення вистави все ж залишились незадоволеними: скаржились на погане звучання – актори працювали без мікрофонів, тож на задніх рядах справді важко було розібрати нетипову для волинян білоруську мову, що подекуди вигулькувала у виставі.


Попри це, після фінальної сцени зал вибухнув оплесками і з вигуками «Браво!» довго не відпускав артистів.

Автор: Ірина САСОВСЬКА