Лідер гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк (Колос) відомий не лише співочим хистом, а й неабиякою любов’ю до читання. Він відвідує книжкові виставки та форуми, презентації, іноді навіть долучається до літературних читань.
 
Вокаліст часто ділиться у соцмережах нестандартними та справедливими рецензіями на книги. Серед них – і твори, які його зачепили, і ті, що несподівано розчарували, і одвічно улюблений Стівен Кінг.

[img data=def]21_09_2016_1933702397/11958195_1760280850865814_3508821343418421177_o.jpg[/img]
 
Сьогодні топовий автор сучасності (за версією Колоса) святкує день народження, і співак поквапився не лише привітати його, а й поділитися рецензією на новий роман «Кінець зміни»
 
«Сьогодні Кінгу 69 і це буде єдиний письменник із сучасників, смерть якого мене дійсно засмутить. Його книгам я відвів надто багато місця у своєму житті. І не так на поличці власних літературних смаків, як на специфічній поличці глибоких переосмислень чужих досвідів. Цими переосмисленнями я активно і практично користаюся в житті, хотілося б мені того чи ні. Я знайшов спосіб. Рецепт. Підхід.)

[img data=def]21_09_2016_1933702397/13346886_715653925241606_1645668526678185953_n.jpg[/img]

Щодо третьої, завершальної частини трилогії про детектива Ходжеса, то ідейно та сюжетно книга видалася мені найслабшою з усі частин. Класичний детектив/трилер першої та частково другої частин, сподівано (чи все таки несподівано?) переріс в технодраму з елементами науково-популярної містики. Ходжес далі бореться з Брейді, котрий знайшов спосіб та можливість поквитатися з оточенням детектива та сотнями не вбитих на одному пам'ятному концерті дітей.

Друга частина наразі сподобалась мені найбільше, хоча третій - в плані емоційному - не бракує ні виваженості, ні вдалих фінальних титрів з правильними ситуативними умовиводами. Без зайвого.) Мені б хотілося, щоб Ходжеса зіграв Пітер Фальк, попри розбіжності в описі Кінгом приватного детектива з фігурою актора і його смерть в 2001му. Фальку б пасувала ця роль. Ну справді ;)

[img data=def]21_09_2016_1933702397/13327444_715653801908285_8623364862559755002_n.jpg[/img]

І ще дещо, про що б не хотілося писати, та ніяк. Для мене «Кінець зміни» чи не найгірший переклад Кінга в історії українських перекладів письменника. Не виключено, що моє ненайкраще враження про книгу склалося дякуючи саме «роботі» Ганни Яновської. Нічого особистого, як співає один сучасний поет-нонконформіст, але не пасує такого робити зараз, після ряду паршивих досвідів і за наявності дійсно хороших перекладачів.

[img data=def]21_09_2016_1933702397/14370434_10207223574964414_6880767877280434383_n.jpg[/img]

Текст настільки кострубатий, неритмічно-кривий і глевкий, що місцями пересилюєш себе в бажанні продовжувати читати роман. Чи то надто поспішали, чи чорт зна що... але КСД - зверніть увагу - бо прикрість невимовна стикатися з такими недопрацюваннями. Все.

І наостанок... щирі вітання Автору! Чекаю на добрий десяток, а то і три нових романів. Хай живеться і пишеться! #нірванабуде #книги».