ПроКіно: "Левіафан" Андрія Звягінцева

"Левіафан" (Росія, 2014) Після перегляду цієї стрічки і "Дурня" Юрія Бикова склалося враження ніби в Росії почалося щось подібне на горбачовську "перестройку". Ці два фільми серйозно критикують систему місцевої влади і при тому показують все як у житті, лише інколи гіперболізуючи. І їх не глушать, а навпаки дозволяють рекламувати і відправляти на всілякі конкурси, де вони здобувають нагороди і навіть на "Оскара" претендують.

Хтозна, можливо, це технологія Кремля, щоб показати: у всіх бідах Росії вині місцеві царьки, а великий цар сидить в Москві і всією душею хоче допомогти своїм холопам, але "руки не доходять". Хоча, з одного боку, більшість критиків пишуть про фільм, як критику путінської Росії, але глядач не звик зазирати у глибини кіно. А при правильній обробці з боку всяких кісєльових громадяни й сприймують стрічку, як критику місцевих царьків або як замовлення злого "держдепу".

Стосовно мистецької складової фільму. "Левіафан" - концентрована драма, які росіяни навчилися знімати давно і мають когорту акторів, які грають так, що й сльозу пустиш і фільм з ними проживеш. Та що там казати, якщо навіть пейзажі стрічки нагнітають атмосферу драми: неспокійне море, сірі скелі, затягнуте хмарами небо та інше. Так що, дівчата, приготуйте хустинки на всяк випадок.

У фільмі багато символів і починаються вони з назви. Я от тільки не визначився, хто і є той "Левіафан". Бо по сюжету ніби це влада міста, з якою взялася боротися маленька людина. Але під час бесід мера з архієреєм в мене виникало враження, що саме він керує тим мером наче маріонеткою і саме на нього хотілося надягнути маску Левіафана.

Взагалі мені дуже сподобалося як режисер "приклав" церкву. Опустивши її до рівня бандиткуватих царьків та показавши, що попи забули: "Бог - безплатний" (с).

Про гру акторів казати нічого. На мій погляд, все на високому рівні.

Але є проблеми в сценарії. Доки не з'явилася лінія кохання між дружиною головного героя і його другом - все було добре. Особливо зачепив момент, коли адвокат ходив до "правоохоронців" зі скаргою, а ті затримали головного героя і ігнорували адвоката. Це було як з життя. Цю лінію ввели, щоб пояснити, чому адвокат з Москви допомагає головному герою, але вона, на мою думку, зайва.

Зрештою любовна лінія повернула мене на грішну землю і усвідомлення того, що це все таки фільм.

Моя оцінка 8 з 10.

Текст: Анатолій КОТЛЮК