Фільми, схожі на «50 відтінків сірого»
«50 відтінків сірого» ‒ не перший фільм, який піднімає тему нетрадиційного сексу.
30 Жовтня 2024
Враженнями від перегляду діляться Анастасія Передрій та Олексій Криворучко
Коли йдеш дивитися фільм Квентіна Тарантіно, підсвідомо налаштовуєш себе, що йдеш на круте кіно. Бо Тарантіно – це вже знак якості.
Новий фільм режисера, який вийшов в український прокат 14 січня, має назву «Мерзенна вісімка». Тут усе в ліпших традиціях Тарантіно: багато безпощадної крові, постійний саспенс (тобто відчуття напруги), вдалий музичний супровід і довжелезний хронометраж самого кіно. Але про все по черзі.
ПРО БЕКГРАУНД
Фільм про події української Революції Гідності потрапив у шорт-лист домінантів на премію «Оскар». Маємо сумнів, що американці – чи то пак Кіноакадемія, яка вирішує, хто крутіший у кіно – повноцінно оцінять цей фільм. Принаймні, якщо не знатимуть, що у «тій далекій Україні» відбувається. Так, ця тема проскакує у випусках новин, але реальну ситуацію люди за кордоном здебільшого не знають.
Аналогічно: аби дивитися «Мерзенну вісімку», мабуть, треба трохи тямити в багаторічній історії США – перипетії про чорношкірих, рабство і конфлікти з Мексикою. Знімати кіно на цю тему, до речі, останніми роками стало своєрідним трендом. Попередній фільм Тарантіно теж дуже перегукується із тією тематикою – «Джанґо вільний».
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2699994.jpg[/img]
ПРО ПРОБЛЕМИ
На перший погляд, може здатися, що Тарантіно знімає так, «аби побільше крові». Але насправді крім екшену, фільм дає своєрідні харчі для роздумів.
Події стрічки відбуваються у період, коли в США панує ворожнеча не тільки між «білими» і «чорними», а й між… усіма. У кіно, символічно, ніхто нікому до кінця не довіряє. Відчуття, що про людяність у цьому світі давно усі забули. А ще Тарантіно у деяких моментах дуже жорстоко порушує проблеми расової, гендерної нерівності.
Те, що відбувається у фільмі, припадає на Різдвяні свята. Хочеться повірити героєві, який каже, що хоче побути на це свято із мамою; теплішає, коли інший герой на клавішах награє мотив всесвітньовідомої колядки «Тиха ніч». Це мінімальні слабинки, які, знову-таки, безпощадно вмить перекреслюються.
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2699993.jpg[/img]
ПРО СЮЖЕТ
У «Мерзенній вісімці» – усе продумано до найдрібніших деталей. Сюжет назвати суперзаплутаним важко, але інтрига весь час є. Це той чудовий стан, коли дивишся кіно і співпереживаєш із героями. Немає враження, що ти присутній у їхній компанії, але ти теж розмірковуєш, до останнього думаєш, у кого які справжні мотиви.
Дуже неочікуваним перебіг подій назвати важко. Бо, хто знає стиль Тарантіно, наперед готовий до того, що живими до кінця фільму залишиться небагато героїв. Але все-таки непередбачуваних моментів і поворотів – більш, ніж достатньо. Дівчатам радимо йти на цей фільм, тільки якщо поруч є мужнє плече, за яке можна сховатися, коли трохи страшно. :-)
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2693249.jpg[/img]
ПРО ЯКІСТЬ
Важко судити про гру акторів об’єктивно, коли дивишся фільм не в оригіналі. Але точно можна стверджувати, що в «Мерзенній вісімці» чітко продумані образи у кожного героя. Вони яскраві, цікаві і характерні. А те, як вони говорять українською мовою, – теж тішить. Гарний все-таки дубляж роблять в Україні! У нашій версії герої висловлюються дуже колоритно: «А щоб мені срака по шву тріснула!» і «Щоб мене підняло та гепнуло!»
Працює команда професіоналів, тому навіть нічого дивуватися, що усе знято на найвищому рівні. Вдалі перепади фокусу, температура кольорів, плани, кадри – все це створює відповідну атмосферу, яка ніби переносить у місце подій.
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2693246.jpg[/img]
ПРО МУЗИКУ
«Тарантінівські» саундтреки впізнаються неозброєним вухом. Як завжди, у команді режисера ще один майстер своєї справи – Енніо Морріконе. А крім нього – ще декілька атмосферних треків. Зокрема, у фінальних титрах – пісня у виконанні Роя Орбісона.
Музику у фільмі важко назвати такою, яка зазвичай звучить у вестернах. Мабуть, тому, що «Мерзенна вісімка» – це більшою мірою детективна історія.
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2689531.jpg[/img]
ПРО ХРОНОМЕТРАЖ
Класик кінематографа і фірмовий режисер Альфред Хічкок казав, що тривалість фільму має відповідати витривалості сечового міхура людини. Ось тут у Тарантіно «прогалина», бо не кожен витримав три години без вбиральні. :-) Небагато режисерів дозволяють собі знімати такі довжелезні фільми. Але Тарантіно ризикує і … правильно робить! Три години летять непомітно, не лізуть посеред кіно думки типу: «Ооо, ну довго там ще?».
А все тому, що Тарантіно, як цитований вище Хічкок, любитель саспенсу. Коли глядач перебуває у постійній напрузі та інтризі. У такому випадку немає часу думати про… час.
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2682553.jpg[/img]
ПОСТ СКРИПТУМ
На нашому телебаченні інколи стільки реклами, що, буває, після неї аж забуваєш, яку програму дивився. Ми – не противники реклами. Але не тоді, коли її у кінотеатрі показують аж 15 хвилин перед фільмом. Так можна і весь поп-корн з’їсти :-)
А ще – ми з нетерпінням чекали появу самого Квентіна Тарантіно у стрічці. Але цього разу режисер відмовився від своєї «фішки» і цього разу залишився за кадром.
Коли йдеш дивитися фільм Квентіна Тарантіно, підсвідомо налаштовуєш себе, що йдеш на круте кіно. Бо Тарантіно – це вже знак якості.
Новий фільм режисера, який вийшов в український прокат 14 січня, має назву «Мерзенна вісімка». Тут усе в ліпших традиціях Тарантіно: багато безпощадної крові, постійний саспенс (тобто відчуття напруги), вдалий музичний супровід і довжелезний хронометраж самого кіно. Але про все по черзі.
ПРО БЕКГРАУНД
Фільм про події української Революції Гідності потрапив у шорт-лист домінантів на премію «Оскар». Маємо сумнів, що американці – чи то пак Кіноакадемія, яка вирішує, хто крутіший у кіно – повноцінно оцінять цей фільм. Принаймні, якщо не знатимуть, що у «тій далекій Україні» відбувається. Так, ця тема проскакує у випусках новин, але реальну ситуацію люди за кордоном здебільшого не знають.
Аналогічно: аби дивитися «Мерзенну вісімку», мабуть, треба трохи тямити в багаторічній історії США – перипетії про чорношкірих, рабство і конфлікти з Мексикою. Знімати кіно на цю тему, до речі, останніми роками стало своєрідним трендом. Попередній фільм Тарантіно теж дуже перегукується із тією тематикою – «Джанґо вільний».
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2699994.jpg[/img]
ПРО ПРОБЛЕМИ
На перший погляд, може здатися, що Тарантіно знімає так, «аби побільше крові». Але насправді крім екшену, фільм дає своєрідні харчі для роздумів.
Події стрічки відбуваються у період, коли в США панує ворожнеча не тільки між «білими» і «чорними», а й між… усіма. У кіно, символічно, ніхто нікому до кінця не довіряє. Відчуття, що про людяність у цьому світі давно усі забули. А ще Тарантіно у деяких моментах дуже жорстоко порушує проблеми расової, гендерної нерівності.
Те, що відбувається у фільмі, припадає на Різдвяні свята. Хочеться повірити героєві, який каже, що хоче побути на це свято із мамою; теплішає, коли інший герой на клавішах награє мотив всесвітньовідомої колядки «Тиха ніч». Це мінімальні слабинки, які, знову-таки, безпощадно вмить перекреслюються.
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2699993.jpg[/img]
ПРО СЮЖЕТ
У «Мерзенній вісімці» – усе продумано до найдрібніших деталей. Сюжет назвати суперзаплутаним важко, але інтрига весь час є. Це той чудовий стан, коли дивишся кіно і співпереживаєш із героями. Немає враження, що ти присутній у їхній компанії, але ти теж розмірковуєш, до останнього думаєш, у кого які справжні мотиви.
Дуже неочікуваним перебіг подій назвати важко. Бо, хто знає стиль Тарантіно, наперед готовий до того, що живими до кінця фільму залишиться небагато героїв. Але все-таки непередбачуваних моментів і поворотів – більш, ніж достатньо. Дівчатам радимо йти на цей фільм, тільки якщо поруч є мужнє плече, за яке можна сховатися, коли трохи страшно. :-)
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2693249.jpg[/img]
ПРО ЯКІСТЬ
Важко судити про гру акторів об’єктивно, коли дивишся фільм не в оригіналі. Але точно можна стверджувати, що в «Мерзенній вісімці» чітко продумані образи у кожного героя. Вони яскраві, цікаві і характерні. А те, як вони говорять українською мовою, – теж тішить. Гарний все-таки дубляж роблять в Україні! У нашій версії герої висловлюються дуже колоритно: «А щоб мені срака по шву тріснула!» і «Щоб мене підняло та гепнуло!»
Працює команда професіоналів, тому навіть нічого дивуватися, що усе знято на найвищому рівні. Вдалі перепади фокусу, температура кольорів, плани, кадри – все це створює відповідну атмосферу, яка ніби переносить у місце подій.
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2693246.jpg[/img]
ПРО МУЗИКУ
«Тарантінівські» саундтреки впізнаються неозброєним вухом. Як завжди, у команді режисера ще один майстер своєї справи – Енніо Морріконе. А крім нього – ще декілька атмосферних треків. Зокрема, у фінальних титрах – пісня у виконанні Роя Орбісона.
Музику у фільмі важко назвати такою, яка зазвичай звучить у вестернах. Мабуть, тому, що «Мерзенна вісімка» – це більшою мірою детективна історія.
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2689531.jpg[/img]
ПРО ХРОНОМЕТРАЖ
Класик кінематографа і фірмовий режисер Альфред Хічкок казав, що тривалість фільму має відповідати витривалості сечового міхура людини. Ось тут у Тарантіно «прогалина», бо не кожен витримав три години без вбиральні. :-) Небагато режисерів дозволяють собі знімати такі довжелезні фільми. Але Тарантіно ризикує і … правильно робить! Три години летять непомітно, не лізуть посеред кіно думки типу: «Ооо, ну довго там ще?».
А все тому, що Тарантіно, як цитований вище Хічкок, любитель саспенсу. Коли глядач перебуває у постійній напрузі та інтризі. У такому випадку немає часу думати про… час.
[img data=def]17_01_2016_498998190/kinopoisk.ru-the-hateful-eight-2682553.jpg[/img]
ПОСТ СКРИПТУМ
На нашому телебаченні інколи стільки реклами, що, буває, після неї аж забуваєш, яку програму дивився. Ми – не противники реклами. Але не тоді, коли її у кінотеатрі показують аж 15 хвилин перед фільмом. Так можна і весь поп-корн з’їсти :-)
А ще – ми з нетерпінням чекали появу самого Квентіна Тарантіно у стрічці. Але цього разу режисер відмовився від своєї «фішки» і цього разу залишився за кадром.