Герметичний детектив – ще та кінокласика. Знаєте, це там, де кажуть: «Вбивця серед нас!!!». У випадку з фільмом «Лофт» - та ж історія. Хіба тільки тут детективну складову приправили драмою, посипали триллеровими прийомчиками (коли тривожна музика і всілякі спроби налякати глядача не монстрами, а реалізмом) і зверху полили  цензурованою еротикою (коли все є, але нічого не видно).

Саме цей фільм випала нагода переглянути в кінокомплексі «Адреналін». Сюжет такий: п’ятеро друзів заводять собі окрему квартиру («лофт» - це горище або переобладнана під житло промислова споруда). Власне не квартиру, а  «траходром»: потайну кімнату, де герої фільму розважаються з чужими жінками потай від своїх.

Якось  один з них приходить у лофт – і знаходить у ліжку оголену дівчину. Файно, що дівчина з розкішним тілом, білява і молода. Але трохи зле, що прикована наручниками до бильця, в калюжі крові, та й взагалі – мертва.

Хлоп у паніці дзвонить іншим чотирьом спільникам (ключі ж - тільки у них!). І починається той самий «герметичний детектив» - з екскурсами в минуле, викопуванням з життєвих «шаф» скелетів різного ступеня давності і збоченості, несподіваними «о-Боже-я-в-це-не-вірю!!!», сімейними зрадами, латентним гомосексуалізмом, загадковими «фам-фаталь» і безліччю іншої атрибутики такого роду фільмів. (можна, привідкрию завісу сюжету? Там в кінці – хепіенд. Ну, майже…)

Кіно – голлівудський римейк бельгійського фільму з такою ж назвою, знятого у 2008 році. Оригіналу я не бачив, але трейлер переглянув: ну дуже все схоже, навіть кадри деякі – чиста тобі копія, навіть один з акторів – той самий. Зрештою і режисер – один.

Що не сподобалося: актори. Якісь не драматичні. Голлівудський гламур лізе в очі, і за ним погано проглядалися обов’язкові для психологічних трилерів фонтани гримас і каскади емоцій. Це нічого коли акторів для фільму в Америці підбирають за рівнем їх зовнішньої привабливості. Погано, коли акторів підбирають ТІЛЬКИ за рівнем їх зовнішньої привабливості!

Що сподобалося: дивитися психологічний трилер в кінотеатрі. До цього думалося, що великий екран і якісний багатоканальний звук підходять хіба для перегляду видовищного кіна на кшталт «Аватара» чи «Трансформерів». А от ніфіга! Правильно переплетені музика і відеоряд в адреналінівській «синій залі» таки лоскотали нерви.

Моя оцінка: 6 з 10

Юрій РИЧУК

P.S. Хотів було пообурюватися на українських кінопрокатників, які обізвали фільм «еротичним трилером». Йшов, думав: та який він еротичний!? От направду: тема цицьок зовсім не розкрита! А я в курсі, що таке еротика, український законодавець просвітив. От, будь ласка: «до еротики відносяться зображення оголеного тіла, а також геніталій — якщо кількість таких зображень не перевищує 20% від загальної кількості зображень і 50% від площі кадру або всього зображення».

Але потім прочитав визначення еротики  у Вікіпедії. Там її пояснюють як «мистецтво передачі сексуальних емоцій». Ну і охолов: у фільмі якраз на цих емоціях все і зав’язано. Тому, так еротичний триллер, виходить. Навіть без теми цицьок…