Фільми, схожі на «50 відтінків сірого»
«50 відтінків сірого» ‒ не перший фільм, який піднімає тему нетрадиційного сексу.
30 Жовтня 2024
Кінорежисер Ельдар Рязанов зняв більше трьох десятків фільмів, і майже кожен із них став мегахітом. Під «Карнавальну ніч» та «Іронію долі» мільйони радянських сімей зустрічали Новий рік, заливалися сміхом під «Службовий роман» та «Гараж», з тривогою спостерігали за долями героїв «Жорстокого романсу», «Забутої мелодії для флейти», «Вокзалу на двох». Фільми розривали на цитати, передивлювалися десятки разів.
29 листопада на 89-му році завершився життєвий шлях генія радянського кінематографу Ельдара Рязанова. Останній рік улюблений для багатьох режисер мав серйозні проблеми зі здоров’ям, його кілька разів госпіталізували з підозрою на інсульт та інфаркт.
Вшановуючи пам’ять митця, «Таблоїд Волині» розпитав у волинян про улюблені рязанівські фільми.
Костянтин Зінкевич, волонтер, депутат Волинської обласної ради
Дивився, багато фільмів. Деякі шедевральні по кілька разів... Серед улюблених виділив би чотири.
«Іронія долі» – це як затишок, як традиція, попри неймовірний гумор і талановиту постановку, це ще й асоціація, що мама і тато поряд, усе добре і комфортно, і все буде Новий Рік!
«Службовий роман» – це неповторна Аліса Фрейндліх! Це такий сюжет, гумор і розвиток подій, який міг бути тільки в Ельдара Рязанова. Завжди хотілось переглянути його ще раз.
«Гараж» – це оголення людських слабкостей і справжньої суті різних характерів. За психологічними моментами я би навіть насмілився порівняти його із творами Достоєвського. Та і «ржака» теж присутня.
«Жорстокий романс» – я розумію, що це – Олександр Островський. Але так передати увесь твір у кіно! Я був юнаком, коли подивився цей фільм, це розриває душу! Талант Ельдара у цьому.
«Вокзал для двох» і «Забута мелодія флейти» – це ще два фільми, які у певні періоди життя зачіпали...
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/3.jpg[/img] «Жорстокий романс» – фільм, який, на думку Костянтина Зінкевича, розриває душу[/caption]
Ольга Киричук, директор «Caramel Cafe»
Прикро, що ми втратили чудову людину. Усі фільми, які зняв Ельдар Рязанов – це величезний скарб, яким ми повинні пишатись . Звичайно, я переглянула багато його фільмів. Серед улюблених – «Службовий роман», «Іронія долі або з легкою парою», «Гараж». Саме ці кінострічки я переглядаю мало не щотижня.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/4.jpg[/img] «Гараж» – у постійному кіноменю директора «Caramel Cafe» Ольги Киричук[/caption]
Сергій Шишкін, музикант
Ніколи не був кіноманом. Тим більше, щоб вписуватись в тренд. Серед фільмів Рязанова вирізняю «Карнавальну ніч» і «З легкою парою». Але за совітів так легко було будь-що нав’язати. Через відсутність альтернативи.
Ігор Левчук, краєзнавець
Коли на вокзалі життя залишаються двоє, в них є шанс обрати свій індивідуальний маршрут. Рязанов і кіно. Саме ці двоє створили паралельний світ персонажів і образів, який став рідним і справжнім для багатьох поколінь. Кожні півтори години руху по шпалах кадрів його геніальних стрічок, кожна зупинка на станціях доброти, милосердя, співчуття і любові, залишали в нас важливу часинку справжнього, що вперто зникало з реальності. І хоча епоха «гаража» вперто домінує, «іронія долі» послала нам цього благородного «бідного гусара», що зумів таки втілити ціль свого життя – зіграти магічну «забуту мелодію для флейти», що вперто вела через «тихі вири» до «небес обітованих» покоління цілої епохи.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/14.jpg[/img] Краєзнавець Ігор Левчук пригадав і більш сучасну рязанівську стрічку – «Тихі вири»[/caption]
Катерина Ганейчук, художниця
Рязанов був також і поетом. Талановитою, мудрою людиною. Люблю його фільм «Небеса обітовані». А в березні 2014 року разом з дружиною Еммою Абайдулліною та понад 200 іншими російськими кінематографістами Ельдар Рязанов підписався під зверненням до українських колег зі словами підтримки і запевненнями, що вони не вірять офіційній пропаганді Кремля, яку поширюють провладні ЗМІ та проти російської військової інтервенції в Україну... Мир його душі.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/5.jpg[/img] Художниця Катерина Ганейчук любить одну з пізніших картин Рязанова – «Небеса обітовані»[/caption]
Григорій Пустовіт, депутат Луцької міської ради
Ельдар Рязанов – це ціла епоха у радянському кінематографі. Він завжди був особливим з точки зору совєтських стандартів, він завжди запливав за встановлені компартією буйки, його гумор був завжди антирадянським. Він був надто талановитим, аби стати жертвою режиму, хоча ця загроза «дамоклевим мечем» постійно висіла над його головою.
Рязанов у моє життя прийшов разом із «Карнавальною ніччю». Цей фільм ми дивились десятки разів і щоразу дивились із захопленням. Я й зараз, слухаючи пісеньку «Пять мінут» у виконанні Людмили Гурченко, відчуваю якийсь щем у душі. А вислови на кшталт: «Є життя на Марсі, нема життя на Марсі – це науці невідомо» чи «Доповідач зробить доповідь коротеньку, хвилин на сорок, довше я думаю не потрібно» цитувалися роками. Це фільм з мого дитинства.
Далі прийшла черга «Гусарської балади» з блискучою грою Лариси Голубкіної та Юрія Яковлєва. Неймовірно захоплюючий фільм, який просто проковтувався підлітками та не лише ними. Саме звідти, між іншим, прийшов знаменитий «поручик Ржевський».
А потім пішли кінохіти радянської доби: «Стережись автомобіля» з Інокентієм Смоктуновським, «Старики-разбійники» з Юрієм Нікуліним та Євгеном Євстигнєєвим, «Неймовірні пригоди італійців у Росії» з Андрієм Мироновим, «Іронія долі або з легким паром» з Андрієм Мягковим, Барбарою Брильською та Лією Ахеджаковою, «Службовий роман» з тими ж Андрієм Мягковим та Лією Ахеджаковою, Алісою Фрейндліх та Олегом Басілашвілі, «Гараж» з Гафтом та тією ж компанією акторів вже традиційних для фільмів Рязанова, «За бідного гусара замовте слово», «Вокзал для двох», «Жорстокий романс», «Забута мелодія для флейти», «Дорога Олено Сергіївно», «Небеса обітовані». Кожен з цих фільмів став подією як у моєму житті так і в житті всієї тодішньої країни.
Фільмів Рязанова ми відверто чекали, потім дивилися по декілька разів і щоразу були в неймовірному захопленні. Я щиро любив стрічки Рязанова.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/15.jpg[/img] Григорій Пустовіт одним із перших фільмів, за якими полюбив Рязанова, називає «Гусарську баладу»[/caption]
Юрій Ричук, шеф-редактор медіа-холдингу «Сім’я і дім»
Вибирати улюблений фільм Рязанова – невдячна справа. Якісь вони для мене надто… хрестоматійні, чи що. Як комедії Гайдая, як шкільна програма творів Шевченка, як «Пори року» Вівальді. Так, шедеврально, але дуже знайомо і звично.
Ну не скажеш же, що улюблений рязановський фільм – то «Іронія долі», правда? Та й взагалі Рязанов – не зовсім «мій» комедійний режисер. Набагато більше я люблю комедії того ж Георгія Данелії – у них більше любові до людей.
Коротше кажучи, я назву «Забуду мелодію для флейти». Через три причини. Це єдиний рязановський фільм «на злобу дня», який мені подобається (на відміну від ранішого і трохи совкового «Гаража» чи пізніший і штучно надривних «Небес обітованих»). Тут геніальні Філатов і Купченко. І це фільм, по якому дуже добре вивчати «ту» епоху. Коли мій син виросте і спитає мене «тату, а що таке воно було – Перебудова?», я пораджу йому подивитися цей фільм, і тільки тоді буду щось розповідати сам.
7 – [caption][img data=def]01_12_2015_696237805/7.jpg[/img] На думку Юрія Ричука, розповідь наступним поколінням про епоху Перебудови треба починати із демонстрації фільму «Забута мелодія для флейти»[/caption]
Валентина Черниш, голова ГО «Пліч-о-пліч»
Звісно, фільми Рязанова дивилась в силу вікових особливостей. Маестро був популярним, його фільми – шедеврами, тож на них і виросло моє «телевізійне» покоління. Сцени і репліки улюблених акторів давно вже завчені і надійно закладені в голові для використання у слушній ситуації. Серед улюблених фільмів – «Службовий роман».
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/8.jpg[/img] Улюбленим рязанівським фільмом Валентина Черниш називає «Службовий роман»[/caption]
Ігор Поліщук, депутат Луцької міської ради
Дивився абсолютну більшість фільмів Ельдара Рязанова, відзнятих до 1988 року. Безумовно, Ельдар Рязанов – це ціла епоха в кінематографі, і на жаль таких режисерів уже не буде.
До улюблених фільмів можу віднести «Карнавальна ніч», «Іронія долі», «Службовий роман», «Гараж», «Вокзал для двох» та «Забута мелодія для флейти». Однак, особливе місце займають «Вокзал для двох» та «Забута мелодія для флейти». Напевно через дещо філософський зміст, драматизм, особливу атмосферу та актуальність проблематики, якої торкнувся режисер у вказаних фільмах.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/6.jpg[/img] Депутат Ігор Поліщук любить «Карнавальну ніч»[/caption]
Валерій Пельц, керівник Всеукраїнської ліги КВН «Волинь»
Звичайно, що фільми Рязанова я дивився, дивлюсь і, думаю, буду дивитись в майбутньому. Це – золота колекція радянського кіно. Якщо враховувати, що сучасні режисери переважно знімають продукт, який важко назвати кіно, то навіть наші внуки ще будуть дивитись ці фільми.
Можу виділити кілька улюблених фільмів, а саме: «Карнавальна ніч», «Пригоди італійців в Росії» і «новорічний блокбастер» – «Іронія долі». Сподіваюсь, колись і в Україні знімуть фільми рівня рязанівських і ми будемо пишатись і нашим продуктом.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/10.jpg[/img] Серед улюблених фільмів головного волинського «кавеенівця» Валерія Пельца – «Пригоди італійців в Росії»[/caption]
Олександр Плісецький, екс-депутат Луцької міської ради
Рязанов – один з найулюбленіших моїх режисерів. Дивився всі його стрічки і не один раз. Колись в одному інтерв’ю, відповідаючи на запитання, в чому секрет успіху його фільмів, він сказав, що мабуть, у тому, що він знімав ці фільми так, щоб йому самому як глядачу було цікаво їх дивитись.
Вони всі були про життя, яким воно є, з підбором класних акторів і простими, часто смішними сценаріями і звичайно – з висококласною режисурою. От тому вони і подобаються стільки років.
Складно виділити якийсь один і назвати улюбленим, найбільш подобаються – «Вокзал для двох», «Забута мелодія для флейти», «Гараж», Службовий роман», «Іронія долі, або з легкою парою».
Роман Романюк, керівник волинського осередку БПП «Солідарність»
Насправді вважаю, що це був визначний режисер, адже на його фільмах виросли цілі покоління. Звичайно, класикою стала «Іронія долі», однак мій улюблений – «Пригоди італійців в Росії».
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/11.jpg[/img] Олександр Плісецький і Роман Романюк кажуть, що найбільше подобається «Іронія долі»[/caption]
Мирослав Ватащук, журналіст, волонтер
Серед улюблених фільмів – «Бережись автомобіля», «Службовий роман», «Іронія долі» (звісно, перша частина).
Насамперед підкреслю, що я – не спеціаліст у кінематографі, тому моя думка винятково неперебірливого споживача. Та окрім того, що всі фільми – добрі і зі змістом, усім їм притаманні хороший гумор і віра в краще.
Тому фільми Рязанова – актуальні завжди, особливо зараз, коли нам справді бракує позитиву і віри у зміни на краще.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/12.jpg[/img] Серед улюблених фільмів Мирослава Ватащука – «Бережись автомобіля»[/caption]
Богдана Стельмах, координаторка ВОГО «Волинський прес-клуб»
Ельдар Рязанов для мене – режисер, подібних до якого на пострадянських теренах більше немає. Кожна його робота – це високий пілотаж, це фрази, які стали крилатими. Я знаю майже всі його фільми. Більшість із них у різному віці «прочитуєш» по-своєму. Але завжди він уміє заставити думати, сміятися і співчувати.
Василь Нагорний, адвокат, волонтер
«Іронія долі», «Вокзал для двох», «Жорстокий романс, «Про бідного гусара замовте слово», «Службовий роман», «Старі-розбійники» – це фільми, які відразу асоціюються з прізвищем Рязанов. Їх я знаю напам’ять.
Не дуже люблю, але теж поважаю за гумор фільми, які він створив пізніше: «Забута мелодія для флейти», Небеса обітовані»…
Ну, а найулюбленіший, крім всенародно-олів’єшного – «Гараж». Це просто шедевральний фільм, попри те, що знімалось все в одному місці, з однаковими декораціями. А актори, яких він підібрав... одним словом, легенди кіно.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/13.jpg[/img] «Старі-розбійники» – серед фільмів Рязанова, які Василь Нагорний знає напам’ять[/caption]
Іван Мирка, директор департаменту інфраструктури і туризму Волинської облдержадміністрації
«Гараж» і «Службовий роман» – певно, найулюбленіші. «З легкою парою» було б на першому місці, якби його не заїздили щороку. Але дуже сильно в юності вразила «Забута мелодія для флейти».
А «Вокзал для двох» – це просто смак!
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/9.jpg[/img] Іван Мирка переконаний: «Вокзал для двох» – це просто смак!»[/caption]
Андрій Осіпов, адвокат, громадський діяч
Серед найулюбленіших – «Службовий роман» та «Іронія долі».
«Службовий роман» – це улюблений фільми нашої сім’ї. Я дивився цей фільм більше 20 разів. Вишуканий гумор, реалістичні сюжетні лінії, доброта та перемога кохання. Дуже влучні слова та музика. Дуже люблю ролі Фрейндліх, Ахеджакової, Басилашвілі.
«Іронія долі» – це фільм новорічних свят, підбиття підсумків року. Я не захоплююсь Брильською, але роль Буркова, Мягкова, Яковлєва для мене – зразок акторського мистецтва. Я не втомлююсь від цього фільму, люблю сюжет, діалоги, пісні. Хотів би, що і мої діти любили цей фільм. Але це – навряд чи. Це фільм для людей з Радянського союзу. Він незрозумілий для іноземців. Так само і незрозумілий молодому поколінню. Всьому свій час.
Найкрутіший фільм про абсурд радянських часів – це «Гараж». Винятково влучна критика устрою, політичного і соціального пристосуванства. Цей фільм можна порівняти із «Тваринним двором» Оруела.
[caption][img data=def]01_12_2015_2084923000/25.jpg[/img] На думку Андрія Осіпова, «Гараж» – найкрутніший фільм про абсурд радянських часів[/caption]
Віталій Бобир, директор Кічкарівського хлібозаводу
Радянського кіно, за винятком Шуріка, «Операції И» та Кавказької полонянки, я не знаю і знати не хочу. Я не люблю нічого радянсього, а через те ,що у нас зараз з Рашкою війна – то ще більша огида.
Рязанов мені подобався як людина. Людина ще тої, старої закалки, яка нічого не боялася, не боялася говорити правду, якою б ця правда не була і говорити всім її в очі. Людина яка називала чорне – чорним, а біле – білим, яка жила при совках, знала що з собою ніс комунізм і тому була проти його повернення в образі сучасної Расєї.
Лариса Мусійчук, директор «Волинського агентства нерухомості»
Практично все моє життя – це фільми Рязанова. Він майстерно описував свою епоху. Для радянських часів його стрічки навіть були занадто революційними.
Скажімо, «Гараж» чи «Забута мелодія для флейти». А «Небеса обітовані» взагалі в перебудовчі часи стали різким памфлетом.
Улюблений фільм – «Службовий роман», мабуть, хоча в принципі усі його фільми чудові. І людина велика.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/17.jpg[/img] Серед улюблених стрічок Лариси Мусійчук – «Службовий роман»[/caption]
Ігор Тихолаз, редактор «KNK. Media»
«Небеса обітовані», «Службовий роман», «Забута мелодія для флейти» – ось мої улюблені фільми. які я переглядав вже десятки разів. Просто геніальні. Геніальні тому, що ніхто так глибоко не розкривав цих тем, ніхто так душевно не робив це. У часи совка це було не межі забороненого. Рязанов як режисер брав на себе дуже серйозний вантаж і велику відповідальність.
29 листопада на 89-му році завершився життєвий шлях генія радянського кінематографу Ельдара Рязанова. Останній рік улюблений для багатьох режисер мав серйозні проблеми зі здоров’ям, його кілька разів госпіталізували з підозрою на інсульт та інфаркт.
Вшановуючи пам’ять митця, «Таблоїд Волині» розпитав у волинян про улюблені рязанівські фільми.
Костянтин Зінкевич, волонтер, депутат Волинської обласної ради
Дивився, багато фільмів. Деякі шедевральні по кілька разів... Серед улюблених виділив би чотири.
«Іронія долі» – це як затишок, як традиція, попри неймовірний гумор і талановиту постановку, це ще й асоціація, що мама і тато поряд, усе добре і комфортно, і все буде Новий Рік!
«Службовий роман» – це неповторна Аліса Фрейндліх! Це такий сюжет, гумор і розвиток подій, який міг бути тільки в Ельдара Рязанова. Завжди хотілось переглянути його ще раз.
«Гараж» – це оголення людських слабкостей і справжньої суті різних характерів. За психологічними моментами я би навіть насмілився порівняти його із творами Достоєвського. Та і «ржака» теж присутня.
«Жорстокий романс» – я розумію, що це – Олександр Островський. Але так передати увесь твір у кіно! Я був юнаком, коли подивився цей фільм, це розриває душу! Талант Ельдара у цьому.
«Вокзал для двох» і «Забута мелодія флейти» – це ще два фільми, які у певні періоди життя зачіпали...
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/3.jpg[/img] «Жорстокий романс» – фільм, який, на думку Костянтина Зінкевича, розриває душу[/caption]
Ольга Киричук, директор «Caramel Cafe»
Прикро, що ми втратили чудову людину. Усі фільми, які зняв Ельдар Рязанов – це величезний скарб, яким ми повинні пишатись . Звичайно, я переглянула багато його фільмів. Серед улюблених – «Службовий роман», «Іронія долі або з легкою парою», «Гараж». Саме ці кінострічки я переглядаю мало не щотижня.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/4.jpg[/img] «Гараж» – у постійному кіноменю директора «Caramel Cafe» Ольги Киричук[/caption]
Сергій Шишкін, музикант
Ніколи не був кіноманом. Тим більше, щоб вписуватись в тренд. Серед фільмів Рязанова вирізняю «Карнавальну ніч» і «З легкою парою». Але за совітів так легко було будь-що нав’язати. Через відсутність альтернативи.
Ігор Левчук, краєзнавець
Коли на вокзалі життя залишаються двоє, в них є шанс обрати свій індивідуальний маршрут. Рязанов і кіно. Саме ці двоє створили паралельний світ персонажів і образів, який став рідним і справжнім для багатьох поколінь. Кожні півтори години руху по шпалах кадрів його геніальних стрічок, кожна зупинка на станціях доброти, милосердя, співчуття і любові, залишали в нас важливу часинку справжнього, що вперто зникало з реальності. І хоча епоха «гаража» вперто домінує, «іронія долі» послала нам цього благородного «бідного гусара», що зумів таки втілити ціль свого життя – зіграти магічну «забуту мелодію для флейти», що вперто вела через «тихі вири» до «небес обітованих» покоління цілої епохи.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/14.jpg[/img] Краєзнавець Ігор Левчук пригадав і більш сучасну рязанівську стрічку – «Тихі вири»[/caption]
Катерина Ганейчук, художниця
Рязанов був також і поетом. Талановитою, мудрою людиною. Люблю його фільм «Небеса обітовані». А в березні 2014 року разом з дружиною Еммою Абайдулліною та понад 200 іншими російськими кінематографістами Ельдар Рязанов підписався під зверненням до українських колег зі словами підтримки і запевненнями, що вони не вірять офіційній пропаганді Кремля, яку поширюють провладні ЗМІ та проти російської військової інтервенції в Україну... Мир його душі.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/5.jpg[/img] Художниця Катерина Ганейчук любить одну з пізніших картин Рязанова – «Небеса обітовані»[/caption]
Григорій Пустовіт, депутат Луцької міської ради
Ельдар Рязанов – це ціла епоха у радянському кінематографі. Він завжди був особливим з точки зору совєтських стандартів, він завжди запливав за встановлені компартією буйки, його гумор був завжди антирадянським. Він був надто талановитим, аби стати жертвою режиму, хоча ця загроза «дамоклевим мечем» постійно висіла над його головою.
Рязанов у моє життя прийшов разом із «Карнавальною ніччю». Цей фільм ми дивились десятки разів і щоразу дивились із захопленням. Я й зараз, слухаючи пісеньку «Пять мінут» у виконанні Людмили Гурченко, відчуваю якийсь щем у душі. А вислови на кшталт: «Є життя на Марсі, нема життя на Марсі – це науці невідомо» чи «Доповідач зробить доповідь коротеньку, хвилин на сорок, довше я думаю не потрібно» цитувалися роками. Це фільм з мого дитинства.
Далі прийшла черга «Гусарської балади» з блискучою грою Лариси Голубкіної та Юрія Яковлєва. Неймовірно захоплюючий фільм, який просто проковтувався підлітками та не лише ними. Саме звідти, між іншим, прийшов знаменитий «поручик Ржевський».
А потім пішли кінохіти радянської доби: «Стережись автомобіля» з Інокентієм Смоктуновським, «Старики-разбійники» з Юрієм Нікуліним та Євгеном Євстигнєєвим, «Неймовірні пригоди італійців у Росії» з Андрієм Мироновим, «Іронія долі або з легким паром» з Андрієм Мягковим, Барбарою Брильською та Лією Ахеджаковою, «Службовий роман» з тими ж Андрієм Мягковим та Лією Ахеджаковою, Алісою Фрейндліх та Олегом Басілашвілі, «Гараж» з Гафтом та тією ж компанією акторів вже традиційних для фільмів Рязанова, «За бідного гусара замовте слово», «Вокзал для двох», «Жорстокий романс», «Забута мелодія для флейти», «Дорога Олено Сергіївно», «Небеса обітовані». Кожен з цих фільмів став подією як у моєму житті так і в житті всієї тодішньої країни.
Фільмів Рязанова ми відверто чекали, потім дивилися по декілька разів і щоразу були в неймовірному захопленні. Я щиро любив стрічки Рязанова.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/15.jpg[/img] Григорій Пустовіт одним із перших фільмів, за якими полюбив Рязанова, називає «Гусарську баладу»[/caption]
Юрій Ричук, шеф-редактор медіа-холдингу «Сім’я і дім»
Вибирати улюблений фільм Рязанова – невдячна справа. Якісь вони для мене надто… хрестоматійні, чи що. Як комедії Гайдая, як шкільна програма творів Шевченка, як «Пори року» Вівальді. Так, шедеврально, але дуже знайомо і звично.
Ну не скажеш же, що улюблений рязановський фільм – то «Іронія долі», правда? Та й взагалі Рязанов – не зовсім «мій» комедійний режисер. Набагато більше я люблю комедії того ж Георгія Данелії – у них більше любові до людей.
Коротше кажучи, я назву «Забуду мелодію для флейти». Через три причини. Це єдиний рязановський фільм «на злобу дня», який мені подобається (на відміну від ранішого і трохи совкового «Гаража» чи пізніший і штучно надривних «Небес обітованих»). Тут геніальні Філатов і Купченко. І це фільм, по якому дуже добре вивчати «ту» епоху. Коли мій син виросте і спитає мене «тату, а що таке воно було – Перебудова?», я пораджу йому подивитися цей фільм, і тільки тоді буду щось розповідати сам.
7 – [caption][img data=def]01_12_2015_696237805/7.jpg[/img] На думку Юрія Ричука, розповідь наступним поколінням про епоху Перебудови треба починати із демонстрації фільму «Забута мелодія для флейти»[/caption]
Валентина Черниш, голова ГО «Пліч-о-пліч»
Звісно, фільми Рязанова дивилась в силу вікових особливостей. Маестро був популярним, його фільми – шедеврами, тож на них і виросло моє «телевізійне» покоління. Сцени і репліки улюблених акторів давно вже завчені і надійно закладені в голові для використання у слушній ситуації. Серед улюблених фільмів – «Службовий роман».
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/8.jpg[/img] Улюбленим рязанівським фільмом Валентина Черниш називає «Службовий роман»[/caption]
Ігор Поліщук, депутат Луцької міської ради
Дивився абсолютну більшість фільмів Ельдара Рязанова, відзнятих до 1988 року. Безумовно, Ельдар Рязанов – це ціла епоха в кінематографі, і на жаль таких режисерів уже не буде.
До улюблених фільмів можу віднести «Карнавальна ніч», «Іронія долі», «Службовий роман», «Гараж», «Вокзал для двох» та «Забута мелодія для флейти». Однак, особливе місце займають «Вокзал для двох» та «Забута мелодія для флейти». Напевно через дещо філософський зміст, драматизм, особливу атмосферу та актуальність проблематики, якої торкнувся режисер у вказаних фільмах.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/6.jpg[/img] Депутат Ігор Поліщук любить «Карнавальну ніч»[/caption]
Валерій Пельц, керівник Всеукраїнської ліги КВН «Волинь»
Звичайно, що фільми Рязанова я дивився, дивлюсь і, думаю, буду дивитись в майбутньому. Це – золота колекція радянського кіно. Якщо враховувати, що сучасні режисери переважно знімають продукт, який важко назвати кіно, то навіть наші внуки ще будуть дивитись ці фільми.
Можу виділити кілька улюблених фільмів, а саме: «Карнавальна ніч», «Пригоди італійців в Росії» і «новорічний блокбастер» – «Іронія долі». Сподіваюсь, колись і в Україні знімуть фільми рівня рязанівських і ми будемо пишатись і нашим продуктом.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/10.jpg[/img] Серед улюблених фільмів головного волинського «кавеенівця» Валерія Пельца – «Пригоди італійців в Росії»[/caption]
Олександр Плісецький, екс-депутат Луцької міської ради
Рязанов – один з найулюбленіших моїх режисерів. Дивився всі його стрічки і не один раз. Колись в одному інтерв’ю, відповідаючи на запитання, в чому секрет успіху його фільмів, він сказав, що мабуть, у тому, що він знімав ці фільми так, щоб йому самому як глядачу було цікаво їх дивитись.
Вони всі були про життя, яким воно є, з підбором класних акторів і простими, часто смішними сценаріями і звичайно – з висококласною режисурою. От тому вони і подобаються стільки років.
Складно виділити якийсь один і назвати улюбленим, найбільш подобаються – «Вокзал для двох», «Забута мелодія для флейти», «Гараж», Службовий роман», «Іронія долі, або з легкою парою».
Роман Романюк, керівник волинського осередку БПП «Солідарність»
Насправді вважаю, що це був визначний режисер, адже на його фільмах виросли цілі покоління. Звичайно, класикою стала «Іронія долі», однак мій улюблений – «Пригоди італійців в Росії».
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/11.jpg[/img] Олександр Плісецький і Роман Романюк кажуть, що найбільше подобається «Іронія долі»[/caption]
Мирослав Ватащук, журналіст, волонтер
Серед улюблених фільмів – «Бережись автомобіля», «Службовий роман», «Іронія долі» (звісно, перша частина).
Насамперед підкреслю, що я – не спеціаліст у кінематографі, тому моя думка винятково неперебірливого споживача. Та окрім того, що всі фільми – добрі і зі змістом, усім їм притаманні хороший гумор і віра в краще.
Тому фільми Рязанова – актуальні завжди, особливо зараз, коли нам справді бракує позитиву і віри у зміни на краще.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/12.jpg[/img] Серед улюблених фільмів Мирослава Ватащука – «Бережись автомобіля»[/caption]
Богдана Стельмах, координаторка ВОГО «Волинський прес-клуб»
Ельдар Рязанов для мене – режисер, подібних до якого на пострадянських теренах більше немає. Кожна його робота – це високий пілотаж, це фрази, які стали крилатими. Я знаю майже всі його фільми. Більшість із них у різному віці «прочитуєш» по-своєму. Але завжди він уміє заставити думати, сміятися і співчувати.
Василь Нагорний, адвокат, волонтер
«Іронія долі», «Вокзал для двох», «Жорстокий романс, «Про бідного гусара замовте слово», «Службовий роман», «Старі-розбійники» – це фільми, які відразу асоціюються з прізвищем Рязанов. Їх я знаю напам’ять.
Не дуже люблю, але теж поважаю за гумор фільми, які він створив пізніше: «Забута мелодія для флейти», Небеса обітовані»…
Ну, а найулюбленіший, крім всенародно-олів’єшного – «Гараж». Це просто шедевральний фільм, попри те, що знімалось все в одному місці, з однаковими декораціями. А актори, яких він підібрав... одним словом, легенди кіно.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/13.jpg[/img] «Старі-розбійники» – серед фільмів Рязанова, які Василь Нагорний знає напам’ять[/caption]
Іван Мирка, директор департаменту інфраструктури і туризму Волинської облдержадміністрації
«Гараж» і «Службовий роман» – певно, найулюбленіші. «З легкою парою» було б на першому місці, якби його не заїздили щороку. Але дуже сильно в юності вразила «Забута мелодія для флейти».
А «Вокзал для двох» – це просто смак!
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/9.jpg[/img] Іван Мирка переконаний: «Вокзал для двох» – це просто смак!»[/caption]
Андрій Осіпов, адвокат, громадський діяч
Серед найулюбленіших – «Службовий роман» та «Іронія долі».
«Службовий роман» – це улюблений фільми нашої сім’ї. Я дивився цей фільм більше 20 разів. Вишуканий гумор, реалістичні сюжетні лінії, доброта та перемога кохання. Дуже влучні слова та музика. Дуже люблю ролі Фрейндліх, Ахеджакової, Басилашвілі.
«Іронія долі» – це фільм новорічних свят, підбиття підсумків року. Я не захоплююсь Брильською, але роль Буркова, Мягкова, Яковлєва для мене – зразок акторського мистецтва. Я не втомлююсь від цього фільму, люблю сюжет, діалоги, пісні. Хотів би, що і мої діти любили цей фільм. Але це – навряд чи. Це фільм для людей з Радянського союзу. Він незрозумілий для іноземців. Так само і незрозумілий молодому поколінню. Всьому свій час.
Найкрутіший фільм про абсурд радянських часів – це «Гараж». Винятково влучна критика устрою, політичного і соціального пристосуванства. Цей фільм можна порівняти із «Тваринним двором» Оруела.
[caption][img data=def]01_12_2015_2084923000/25.jpg[/img] На думку Андрія Осіпова, «Гараж» – найкрутніший фільм про абсурд радянських часів[/caption]
Віталій Бобир, директор Кічкарівського хлібозаводу
Радянського кіно, за винятком Шуріка, «Операції И» та Кавказької полонянки, я не знаю і знати не хочу. Я не люблю нічого радянсього, а через те ,що у нас зараз з Рашкою війна – то ще більша огида.
Рязанов мені подобався як людина. Людина ще тої, старої закалки, яка нічого не боялася, не боялася говорити правду, якою б ця правда не була і говорити всім її в очі. Людина яка називала чорне – чорним, а біле – білим, яка жила при совках, знала що з собою ніс комунізм і тому була проти його повернення в образі сучасної Расєї.
Лариса Мусійчук, директор «Волинського агентства нерухомості»
Практично все моє життя – це фільми Рязанова. Він майстерно описував свою епоху. Для радянських часів його стрічки навіть були занадто революційними.
Скажімо, «Гараж» чи «Забута мелодія для флейти». А «Небеса обітовані» взагалі в перебудовчі часи стали різким памфлетом.
Улюблений фільм – «Службовий роман», мабуть, хоча в принципі усі його фільми чудові. І людина велика.
[caption][img data=def]01_12_2015_696237805/17.jpg[/img] Серед улюблених стрічок Лариси Мусійчук – «Службовий роман»[/caption]
Ігор Тихолаз, редактор «KNK. Media»
«Небеса обітовані», «Службовий роман», «Забута мелодія для флейти» – ось мої улюблені фільми. які я переглядав вже десятки разів. Просто геніальні. Геніальні тому, що ніхто так глибоко не розкривав цих тем, ніхто так душевно не робив це. У часи совка це було не межі забороненого. Рязанов як режисер брав на себе дуже серйозний вантаж і велику відповідальність.