Обліпиховий чай, заборонені вірші та сценічна маска: поетична зустріч у Луцьку

Письменником сьогодні бути модно: творчі вечори, автограф-сесії, читачі (слухачі/глядачі). Одним словом – прижиттєве визнання.

Завдяки літературним зустрічам, які часто проходять у Луцьку, молоді поети являють публіці свій «продукт». Останній поетичний захід "TWO TO ONE" відбувся у неділю, 22 березня, у фотостудії "ArtRoom".

Організатори вечора, літературна спілка "ALE", анонсували зустріч як «оригінальний вечір поезії із трьома дуже цікавими учасниками. Цілковите занурення у світ поезії, візуалізація, музика».

Головними героями стали дві лучанки – Тетяна Регешук і Юлія Фінковська та гість зі Львова Ско Рик. Відчувався симбіоз чоловічих і жіночих тем, так би мовити «що кому болить». Саме через такий хід автори змогли знайти свого слухача і поділитися «своїм».

Автор цих рядків не претендує на роль літературознавця. Відтак обійдемося без аналізу почутої на вечорі поезії. Краще наведемо кілька думок самих поетів. Читайте, судіть. А автор все ж дозволить собі поділитися враженням: ці поети ще не зіпсовані славою і письменницькими стереотипами.

Що рекомендуєте пити під час прочитання/прослуховування твоїх віршів?

Юля: Я нещодавно спробувала обліпиховий чай, і тепер він мені тулиться до всього.Рекомендую відтоді усім.

Таня: Раджу не пити. Тобто я не п'ю, а всі решта нехай обирають собі по смаку. Люблю людей, які можуть просто заливатися :)

Ско: Воду. Те, що я п'ю під свої вірші, - це моя особиста справа, але я хочу, щоб мої вірші сприймали тверезо.

Чи є аудиторія, для якої твої вірші можуть бути заборонені?

Юля: Деякі вірші моїй мамі заборонені. Вона вважає, що якщо я щось пишу, то це обов'язково про мене.

Таня: Мої вірші нікому не заборонені. Але якщо я розумію, що публіка не доросла до них (по віку), то я просто не буду їх озвучувати.

Ско: Діти. І ще літературні критики, бо вони занадто криві.

Улюблений вірш з власного доробку.

Юля: "В неї сяяли очі". Давно він став моїм коронним. Аудиторія почала сприймати, я аж вивчила його напам'ять, і тепер він мені став найближчим.

В неї сяяли очі.
Ти їй квіти під ноги – оберемками. Улюблені маки,
Без гірких порівнянь із колишніми: краща чи гірша.
Ти їй небо на плечі, без уваги на всі зодіаки,
А вона ж не читала жодного твого вірша...

Таня: Немає улюбленого. Подруги люблять "господь Твоїх китів".

господь Твоїх китів – не мій господь
він кришить дух він оскверняє плоть
вкидає в гавань вбитих моряків
в страху тримає клерків з гранд-портів
Ти з цим до мене більше не підходь...

Ско: Зі своїх дуже важко вибирати, бо я їх всіх не люблю. Але з тих, що я сьогодні читав, то вірш "Сука".

Недоліки
лікують ліками,
мене от так залікували,
що очі за окуляри ховаю,
тебе от так залікували,
що твоїми думками можна називати романи
нас так залікували,
що я майже кинув читати,
а ти майже кинула дихати тим повітрям,
що нам надає хтось добрий, там нагорі...

Чи існує у вас сценічна маска?

Юля: Якщо це відбувається, то лише на підсвідомому рівні.

Таня: Мені здається, що немає. Проте мені потрібно десь подіти руки, тому я їх завжди тримаю в кишенях, своєрідна фішка.

Ско: Сценічої маски та й образу немає. Хіба що він більш п'яний за мене буденного :)

З ким би ви хотіли зійтися у поетичному слемі?

Юля: Давно думала про це, але я взагалі неконфліктна людина, тому не уявляю себе у батлі. З сучасників люблю бубабістів, але на це не можна посягати :)

Таня: Він вже помер.

Ско: Андрій Радіонов - це московський поет, Євген Морі -дніпропетровський, Elvis (Вася Сливчик) - франківський.

Текст: Тетяна БОНДАРУК