Коли вам нудно, але хочеться уникнути шумної компанії, то гайда в гості до «100 Вт», організації, яка проводить літературно-музичні заходи у Луцьку вже не перший рік. Пишете і любите вірші ‒ для вас є «10 люмен», захоплюєтесь музикою ‒ відвідайте «Три акорди», хочете познайомитись із письменниками, тут і це можливо, обожнюєте читати і відкривати для себе нові книги, то заходьте на вечір «З домашньої бібліотеки».
Власне на «домашню бібліотеку» я і мала можливість зареєструватися. Вечір розпочався спокійно і весело. Окрім мене було ще 5 учасників. Хотілося якнайшвидше розпочати, адже це можливість побути частиною «чогось», частиною «маленького суспільства».
Вечір розпочався із вступного слова Володимира Столярчука, який нагадав правила: «Не можна переповідати зміст книжки і потрібно вкластися в 10 хвилин». Вже за традицією вшанували хвилиною мовчання людей, які загинули в АТО.
Першим розпочинати вечір запросили Віталія Поліщука. Він презентував «Аби книжку*» Олександра Бойченка. Кілька слів про автора та купа шикарних цитат, які змусили мене самій собі пообіцяти, що я її обов’язково прочитаю. Чого вартує тільки передмова від автора: ««Аби книжка» постала, аби було. Хоча бути, як і решта всього, що є на світі, не мусила. Автор дякує дружнім газетам і журналам (а це «Молодий Буковинець», «Post-Поступ», «УЖ» і «Країна») за сторінки, вперше надані під зібрані тут тексти, та за виплачені гонорари. З поваги до читачів автор, зрозуміло, волів би обмежитися винятково гонорарами, уникаючи публікації текстів. Але наразі аж про такі досконалі видання залишається тільки мріяти.» І тут всі зрозуміли, що буде весело та гаряче.
Наступною презентували «Клеопатру» Генрі Хаггарда. Аня Денейчук відразу попередила, що це своєрідна підготовка присутніх хлопців до 8 березня, адже у книзі ведеться розповідь про сильну духом жінку: «Запомни навсегда: нет силы более могущественной, чем женщина во всей ее слабости. Она — высшая повелительница».
Наступною презентувати книгу покликали мене. Обрала «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського. Цитувала цю книгу, тому що вона одна із улюблених, до того ж сьогодні актуальна як ніколи, адже події, описані в книзі, перегукуються із нашим сьогоденням. Оскільки переповідати змісту не можна було, постаралась обрати найяскравіші цитати. Дуже хотілось передати дух твору: «А полюбуйся нашим нащадком великих прадідів, що потрясали колись мурами Царгороду! Навіть у свому бойовому гимнові він називає ворогів не інакше як ласкаво, «воріженьками», які мають від чогось згинути, як роса на сонці, бо він сам задобрий і залінивий, щоб розбити їм голови.
К чорту наш український сентименталізм! Нам потрібний не мрійний павячий хвіст, а вовчі зуби. Бо коли ми їх не будемо мати і не примусимо наших «приятелів» шанувати їх, Україна ніколи не буде щасливою».
Володимир Столярчук продовжив вечір ніжною поезією Катерини Бабкіної, а Марина Пивовар підтримала естафету, зачитавши вірші Вікторії Лишко, Юрія Іванчикова, Мар’яни Савки, Сергія Жадана, Леони Вишневської та Ліни Костенко. Це стало своєрідним експериментом, адже зазвичай учасник має презентувати лише одного автора.
На завершення вечора Юрій Філістович всіх потішив усмішками Остапа Вишні. Він із сарказмом зазначив, що Вишня був чудовою людиною із прекрасним розумом та притупленим інстинктом самозбереження, адже щоб писати такі твори потрібно було мати неабиякий хист і сміливість. Ми почули і про етапи дорослішання молодих людей, і про «ходіння до дівок», і про бабу Палажку, яка може все вилікувати. «І тут ти розумієш - варто було у школі звернути увагу на Вишню», - зробила я для себе висновок.
З усмішкою на обличчі та відчуттям тепла у душі повернулася додому. Тішить, що можна побувати на таких «вечорницях» у Луцьку, тому не нудьтеся вдома, а відпочивайте з користю.
P.S. А от вам ще й посилання на найближчі заходи «100 Вт»
http://vk.com/club100wt
Ірина КИРИЧУК
