Успішно!

біхелсі

В Музеї Корсаків відкриють виставку львівських митців

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків запрошує на відкриття виставкового проєкту «Ритуальності. Тестологія» львівських митців Влодка Кауфмана та Олекси Фурдіяки.

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків запрошує на відкриття виставкового проєкту «Ритуальності. Тестологія» львівських митців Влодка Кауфмана та Олекси Фурдіяки.

 

Презентація відбудеться 29 грудня о 17:00 в урбан залі. Вхід вільний. Журналісти Район.Культура дізналися про це від адміністрації музею.


 

Життя кожного сповнене ритуалів. Ритуали потрібні нам. Вони стають засобом, хоч недосконалим, заземлюватися, втримуватися, відчувати бодай якусь сталість у плинності й неконтрольованості буття. Це спроба вибудувати тяглість, вписати себе у певну хронологію – традицію, спадковість, історію, що була до тебе; або ж – започаткувати іншу історію, нову, свою. Це своєрідний спосіб опанувати час, означити власну присутність, впорядкувати хаос – довколишній та внутрішній, персональний. Навіть тоді, коли приймаєш ритуал як даність, аксіому, те, що визначене для тебе кимось і колись.

Ритуал постає зі смислу, виформовується навколо нього. Він фіксується у часі через пам’ятання й регулярне відтворення дії або послідовності дій чи то у сповідуванні віровчення, чи у соціальних практиках, чи в індивідуальних вподобаннях. А проте час і повторюваність – безжальні опоненти ритуальності: під нашаруванням днів та самоповторень першоідея, що є ядром ритуалу на початку, губиться, вихолощується. Сама ж ритуальна дія стає неусвідомленою, автоматичною, бездумною – десакралізованою звичкою, холодною механікою, порожньою формою. І тоді вже годі пригадати, з чого й навіщо все почалося.


 

Цей проєкт є спробою візуалізувати дослідження ритуальності, природи та (не)життєздатності ритуалу. Нагадати про тимчасовість, хиткість, непевність, проминальність усього. Це також проєкт про сумніви, здатність і готовність тестувати ритуальність та реальність, що дані нам. Розпізнавати імітації, симулякри, напівправди.

Сумніватися в «абсолютних істинах». Можливо, це єдиний спосіб уникнути болю чи розчарування, коли ми вкотре відкриємо, що «Земля кругла» – і старі та здавалось би, непорушні конструкти дотеперішнього світу розпадуться, оголюючи черговий фейк?


 

Додати новий коментар