П’ятниця 13-го у особливо забобонних людей викликає справжню паніку, адже саме цей день вважається справжнім святом для злих духів.
Ще здавна люди вірили, що саме цього дня відьми та відьмаки збираються на шабаші, проводять свої ритуали й відриваються на повну.
зібрав десятку містичних публікацій, які доводять, що містика – невід’ємна частина життя волинян.
Складно знайти людину, у соцмережах якої немає жодного фото. Зазвичай, регулярно розміщуючи світлини на своїх сторінках, хтось компенсує собі недостатність уваги в реальному житті, хтось намагається поділитися з іншими цікавими місцями відпочинку, а дехто показує друзям найтепліші миті свого щастя.
Втім, розміщуючи у мережі фото своїх чоловіків та дітей, часто закривають їм обличчя смайлами, аби не зурочили, але все одно ризик залишається. Мовляв, сторінки переглядають не тільки друзі і хороші знайомі, але й заздрісники і навіть вороги, і немає гарантії, що вони не захочуть скористатися нашими фотографіями для наведення пристріту.
Що ж тоді робити – не розміщувати фото? «Таблоїду Волині» волинська віщунка і травиця Всемира розповіла: аби вберегти фото від діє магічних енергій, просто потрібно вміти правильно захищати їх.
«Для встановлення захисту треба відкрити фото на екрані і уявити, як воно все більше і більше спотворюється, тремтить і деформується, ніби віддзеркалення у воді. Одночасно взяти у праву руку гострий ніж і водити ним справа наліво між собою і зображенням на екрані, ніби обрізаючи нитки, що з'єднують вас і ваше зображення».
Разом з цим, можна для певності 5 разів поспіль прочитати спеціальне замовляння:
«Тінь не моя, це не я, не моя круча, не моє обличчя. В дзеркалі мене не побачиш, у річній воді не ухватиш! Слово сказане, але не в мене кинуте, двері відкрив, але у вікно вийшов».
Після цього, каже Всемира, можна розміщувати фото де завгодно, бо всі спрямовані на нього магічні дії будуть марними.
Для вірян пропонує свій варіант боротьби із заздрістю та злобою, спрямованими на фото, волинський протоієрей, капелан Віктор Михалевич.
Він радить насамперед пригадати головне: все, що робить людина справді має своє значення, навіть коли робить певне фото й виставляє його на загал...
«Чому? Бо людина створена Богом з певною метою. Ми не просто так народжуємось у цьому світі... Отож, святі отці навчають усе, що робите на Божу славу робіть! Коли я реєструюсь у соцмережах, то яку ціль маю? Розважатись? Ділитись чимось цінним? Дружити? Проповідувати? Якщо моя ціль суєтна, то й плоди будуть суєтні (порожні), якщо лукава – то й плоди лукаві,а якщо благочестива – то й плоди відповідні...
Нашкодити, «поробити», навести порчу просто так ніхто людині не може, якщо вона сама собі не нашкодить. Коли людина діє не з позиції любові до Бога і ближнього, а має певні егоїстичні цілі, сіє таке насіння, то звісно незабаром збере відповідний урожай: якщо ми виставляємо фото з метою похизуватись, то це не любов... Це породжує заздрість, гординю іноді похітливі бажання (оголені, спокусливі фото й подібне)...
Святе Письмо застерігає: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне» (Гал.6:7-8).
Слід все, що робимо, робити усвідомлено! Навіщо я виставляю фото своєї новонародженої дитини? Моєї дівчини/хлопця? Свого автомобіля, будинку тощо? Хто буде на неї дивитись, оцінювати? Чи приносить такий мій учинок Богові славу? (для декого це взагалі дивне питання!)
Якщо я справді потрапив у прекрасне місце і цим прекрасним хочу поділитись зі світом, то це, напевно, хороший мотив. Якщо у мене сьогодні гарний світлий настрій і я певним чином передаю його своїм «соцдрузям», то це чудово.
Якщо я хочу застерегти когось про небезпеку чи інші прояви любові, то це благословення! Воно повертається примноженим! І навпаки: нечестиве й пристрасне насіння приносить відповідний урожай:», – розгорнуто пояснює отець Віктор.
Також священик зазначає, що іноді потрібна Божа мудрість, щоб все це розуміти, тому починати свою роботу у мережі Інтернет варто відповідною молитвою:
«Господи Боже наш, Творче неба і землі, що створив людину і дарував їй відання сокровенною премудрістю, щоб прославляти ім'я Твоє. Вишніх і долу Ти є Владика, Твоя є ніч і Твій є день, не втаїться перед Тобою навіть швидкоплинний рух думки. І нині благаю Тебе: від усякого гріха збережи мене, що приступаю до роботи з хитромудрим творінням рук людських, що проникає у всі кінці землі. Захисти очі мої і розум від усяких нечистих і блудних образів, від порожніх і непридатних слів. Укріпи волю, серце очисти, не дай мені даремно тратити час життя мого, і від усякого розслаблення і смутку позбави. Хай будуть справи наші на славу Твою. Амінь».
«Таблоїд Волині» запитав, чи вірять у зурочення та як від нього захищаються відомі волиняни, яким через роботу, статус чи сферу зацікавлень доводиться часто розміщувати світлини у соцмережах.
.
5. У КОВЕЛІ БАТЬКИ ОТРИМУВАЛИ СМС-КИ ВІД ПОКІЙНОЇ ДОНЬКИ
Ковельчанка Ніна протягом тижня отримувала SMS від покійної доньки – її Іринка померла за загадкових обставин. У кишені жінка постійно носила ввімкнутий мобільний телефон доньки. Чекала на чергове СМС або дзвінок.
.
«Ми поховали Іринку без діагнозу, – плаче Ніна Василівна. – Лікарі сказали, що такої хвороби, від якої Ірочка померла, взагалі у природі немає».
Напередодні Великодня студентка Рівненського держуніверситету Ірина готувалася до іспитів на бакалавра. Раптом у неї піднялася температура, ламало поперек, почала боліти спина. В університетській поліклініці діагностували легке запалення. Призначили пігулки з маззю. Але дівчині не кращало. За два дні змарнілу Ірину батьки забрали додому. Вона всихала на очах.
«Лікарі з Луцька сказали, що такого не буває, – пригадує матір. – У здорової дівчини віднімалися ноги, тіло крутило і вигинало в судомах. Вона засинала, лише коли я скроплювала її личко свяченою водою».
У лікарні в пацієнтки упав тиск. Медики вирішили, що почалася внутрішня кровотеча. З організму зникли два літри крові. «Щодня в Ірину вливали по 700 грамів донорської крові, – кажуть медики Ковельської міської лікарні. – На паперах аналізи нормальні, а пацієнтці стає все гірше».
Ірину відвезли до Луцька в обласну лікарню. На 40-й день після Великодня вона померла. Лікарі шоковані: напередодні смерті аналізи були, як у здорової людини. Тільки кров кудись зникла.
Мати забрала мобільник померлої доньки з лікарні й носила в кишені куртки. Наступного дня побачила на ньому два порожні СМС, які були відправлені по смерті Ірини. Одне було адресоване подрузі Юлії в місто Рівне, друге – на домашній телефон.
«А на ранок з Іриного телефону, що лежав на столі, прийшло таке ж порожнє повідомлення на мій номер, – каже Ніна. – Наступного дня, коли вся сім’я сиділа біля труни доньки, СМС з невідомого номера отримав мій чоловік. У ньому було написано «День Ірини». Ми згадали, що сьогодні ж її День ангела».
Після цього Ніна Василівна звернулася до ворожок.
«Вони сказали, що доньку звели зі світу відьма або енергетичний вампір. Начебто Ірі дали напитися мертвої води. А звідки беруться дивні СМС, не знають. Думаю, що Ірочка хоче нас про щось повідомити. Коли востаннє задзвонив телефон із прихованого номера, в слухавці було чути важке дихання. Потім жіночий голос промовив із паузами: «3-6-0-2-0-4». Затим зв’язок обірвався. Пробувала по тих цифрах дзвонити, але оператор повторював: «Такого абонента не існує». Досі гадаю, що би це значило», – гірко зітхає матір.
6. 5 МІСЦЬ У ЛУЦЬКУ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ БАЖАННЯ
У кожному місті є куточок чи пам’ятка, до якої масово йдуть туристи, щоб кинути монетку, потерти або прикласти руку, загадати бажання і воно, за повір’ям, обов’язково збудеться. І Луцьк – не виняток! Адже місто, насичене історією та містикою, мусить мати своїх «виконувачів бажань».
пропонує дуже добре продумати, чого вам хочеться найбільше, і шви день вирушати в пошуки необхідних локацій.
Про цю статую лева, що виконує бажання, ходить чимало чуток. Кажуть, якщо прошепотіти йому на вушко найпотаємнішу мрію, вона незабаром здійсниться. Стоїть містичний лев на подвір’ї славнозвісного будинку архітектора та скульптора Миколи Голованя. Багато лучан стверджують, що їхні бажання лев таки здійснив.
, – сміється лучанка Настя.
Серед закоханих є гарна традиція – скріплювати свої почуття замочками. Чіпляють їх, найчастіше, на містечках. З появою у Луцьку «Сіті-Парку» заручені та одружені містяни почали впроваджувати цей звичай саме тут, на невеликому місточку, який в народі швиденько назвали «міст закоханих».
, – жартує лучанин Олексій.
Ну і, звісно ж, мусить у місті бути фонтан з монетками. Якщо давним-давно всі кидали копієчки «щоб бажання збулось» у фонтан в центрі міста, то зараз серед лучан та гостей Луцька є новий «фаворит» – фонтан у ТЦ «Варшавський». Чи виконує він бажання – питання спірне, але, як то кажуть, монетку кинути не шкода.
, – стверджує лучанка Наталка.
Відносно недавно по всьому Луцьку з’явилися скульптури кликунів. Один з них «оселився» в міському зоопарку неподалік ведмежого містечка, та ще й не сам, а зі своїми звірятами. В ногах у нього сидить їжачок, за спиною виглядає білочка, а в руках кликун тримає зайчика. Кажуть, якщо потерти когось зі звірят, загадавши при цьому бажання, то воно здійсниться.
, – каже мама Світлана.
Всі, хто навідується до замку Любарта, обов’язково проходять повз стару криницю з кришталево чистою джерельною водою, розташовану біля північно-західної стіни фортеці. А дехто ще й кидає в неї монетку, загадуючи бажання. Туристи стверджують, що воно збувається, і то досить швидко.
– сміється киянка Олександра.
7. ГІД: 5 МІСЦЬ ЛУЦЬКА, ДЕ ЖИВУТЬ ПРИВИДИ
. Ці історії сміливо можна називати «булгаківськими».
ДІВЧИНА ІЗ ЗАМКУ
Подейкують, що у Луцькому замку живе привид дівчини Оксани. Колись давно її вбили і вкинули в річку, порубавши перед тим на шматки. Тепер її привид нібито бродить містом і шукає частини свого тіла. Потроху Оксана зібрала своє тіло, не змогла знайти лише голову. Існують перекази, що привид без голови не раз бачили ще перед Першою світовою в місті. Розповідають також про Оксанину каблучку. Її нібито продають на місцевих ринках за безцінь. Хто її купить чи знайде – зазнає невдачі.
ЛУЦЬКЕ ПІДЗЕМЕЛЛЯ
Кожен, хто був на екскурсії у підземеллях під Луцьким Петро-Павлівським католицьким кафедральним собором, чув від Олега Виноградова історію, яка якось трапилася з ним. Хоча підземелля були розграбовані у 1950-х роках, там досі зберігається гробниця Магдалини Тализіної. Щоправда, без труни.
«Ми колись цю гробницю фотографували і зробили два знімки з верхнього поверху. Всі знімки підземелля були нормальні, а на тих двох знімках щось розпливчате зафотографували. Якби був брак плівки, то на одному зображенні це було б, а на іншому – не було б. А так щось розпливчате було на двох знімках.
І коли ми запросили сюди людину, яка працює за допомогою біолокації, вона піднялася на гробницю, пройшла по колу купола. Ніде рамка не відхилилася. Тільки він дійшов до того місця, де було на зображенні розпливчато, рамка почала кружляти», - розповідає Виноградов.
Бували й інші історії з так званими привидами.
«У нас є коридор, який веде до криниці. Був якось випадок. Коли 15 лампочок згоріло. І ми з однією помічницею прийшли на годинку раніше за всіх. Зайшли в той коридор. А він був затоплений майже по чобіт. Я ніс драбину й інструмент, а вона – лампочки і свічку. Коридор – щонайменше 30 метрів.
І на протилежному боці я бачу якусь білу пляму. Підійшли ближче, поставили драбину, щоб міняти лампочку. Я дивлюся – та пляма вже біля драбини. Кажу: «Лєнка, привид!» Вона вже побачила і почала панікувати. Запалили свічку, і воно зникло.
Але це не головне. Після того було чути, як по воді хтось пішов. Було разів 10-15 чути льоп-льоп-льоп, а хвиль не було. Потім півтора місяця в темряві у нас ніхто не ходив», - розповів Олег Виноградов.
Ще одна легенда з привидами пов’язана із будинком №18 на вулиці Ковельській. Він збудований 1907 року. Мешканці розповідають історію про привид чоловіка у костюмі. Мовляв, не раз бачили якогось чоловіка у квартирі сусідів, хоча ті заявляли, що там нікого не було. Постійний стукіт і грюкіт ночами змусили одну з мешканок навіть викликати священика, щоб той освятив приміщення.
Мешканці кажуть, що навіть викликали у свій дім спеціалістів з апаратурою, які визначили, що біля будинку знаходиться так звана геопатогенна зона. Загалом це поняття не є науковим, але вважається, що вони пов’язані з фізичними і хімічними процесами в землі і тому мають негативний вплив на здоров’я людей.
Інша версія: частина вулиці Ковельської, на якій стоїть «будинок з привидом», - колишнє болото. Століття тому тут захотіли будуватися євреї, які засипали заболочену територію ґрунтом. Давня назва району також відображає його природну особливість – Мокрий Луг.
14-ПОВЕРХІВКА НА ВОЛІ
14-поверхівка біля Луцької гімназії імені Модеста Левицького на проспекті Волі – центр багатьох містичних історій. Колись на цьому місці було православне кладовище.
Одна з історій про цей будинок: у батьків була мала дитина. Одного разу вона була в іншій кімнаті і плакала. А потім раптом почала сміятися і веселитися. Коли батьки прийшли в кімнату, то побачили силует жінки в білому, яка стояла біля дитячого ліжка. Батьки дуже злякалися. Силует зник, а дитина знову почала плакати. Після цього сім’я продала квартиру і переїхала звідти.
МОГИЛА НА ЧЕРНИШЕВСЬКОГО
На Чернчицькому цвинтарі, що на початку вулиці Чернишевського, у найстарішій могилі похована дружина та син архітектора Максимова. Це захоронення відоме як «склеп відьми». Могила розграбована. Але серед лучан «гуляє» переказ: кожного, хто побуває всередині, чекають нещастя.
Лучанка Зореслава розповіла, що свого часу залазила у склеп. Після цього у неї почалися проблеми.
«Сам 5-ти хвилинний факт мого там перебування – маленька складова всього того, що робилося навколо тієї жінки. Те, що там – неупокоєна душа, яка немає спокою, - це можу гарантувати. Вона мене туди покликала, примушувала приходити, а я так і до кінця не зрозуміла для чого. Спершу думала, щоб я туди зайшла і щось зрозуміла. Потім - щоб посприяла, аби могилу запечатали.
Були інші натяки: вона снилася мені і моїй сестрі і казала, що хоче повернутися через нашу сім’ю. І поки не назвемо дитину Олександрою - в родині не буде народжуватися хлопчиків. В результаті, в мене - донька, і в сестри – 4. Я півроку не знімала пояс з захисними молитвами, а чорний одяг теж захищає від різних впливів», - розповіла Зореслава.
.
Нові історії розповіли нашому виданню жителі селища неподалік міста.
Молоді люди йшли по трасі від «Епіцентру». Дві дівчини пішли вперед, а два юнаки – трохи позаду. Як розповів Дмитро, один зі свідків, вони повертались додому з торгового центру. Надворі вечоріло. Хлопці побачили, що дівчата раптово зупинились, дивлячись в сторону цвинтаря, що над дорогою.
«Ми наздогнали наших подруг і побачили, що вони просто в істериці. Оксана плакала, а Іринапросто вигукувала: «Ви що, не бачите?! Тож дивіться, дивіться!..». Ми подивилися в сторону, куди показували дівчата, але нічого не побачили. Якось більш-менш заспокоїли подруг, зайшли додому. Оксані навіть хотіли викликати швидку, бо вона була така налякана, просто билася в істериці. Вже потім вони розповіли, що побачили серед могил дуже високу жінку в білому. В руках у неї була мотузка і вона махала дівчатам, типу кликала до себе», – розповів Дмитро.
Один з мешканців будинку неподалік цвинтаря теж підтвердив, що бачив постать жінки, яка ходила вночі серед могил і «чи то вила, чи то плакала, моторошно дуже».
Неподалік цвинтаря, де й досі хоронять померлих є ще й дуже старе поховання. Деякі пам’ятники, що збереглися, датовані кінцем 1800-х років.
.
Хотіла приворожити чоловіка, а накликала біду. Реальна історія...
Центр міста. Кафе. Напівпорожній зал. За столиком біля вікна дві жінки. Одна спокійна, друга не стримує емоцій. «Я більше так не можу! – голос у неї тремтить і зривається на крик. Я стаю випадковим свідком цієї розмови. – Ще вчора ми були сім‘єю, а сьогодні на моє місце моститься його коханка. Таке відчуття, ніби стою над прірвою: заплющити очі, крок уперед – і будь, що буде? Можна й так… Але у мене діти! Я мушу спробувати поборотися за свою сім’ю. Допоможи мені приворожити чоловіка…»
– Нічого путнього з того не буде: приворот – це не засіб і не метод, – намагалася переконати подруга. – Пам’ятаєш Лєну? У відділі збуту працювала… Вона колись мені на корпоративі похвасталася, яким методом закохала в себе чоловіка. А недавно зустріла нашу спільну подругу. Питаю, як Лєна поживає, як сім’я. І що думаєш? Хворіє тепер її чоловік, з лікарень не вилазить. І щастя в цій сім’ї немає. Мучаться вони і всі навколо. Казала тоді Лєні, що гріх це, а вона не слухала. І всі ворожки, які цим займаються, знають, що це гріх, тому його наслідки завжди «вішають» на клієнта.
– Не треба мене відмовляти і читати нотації про гріх – я все вирішила, – у голосі чулася впевненість. – Мені потрібна реальна допомога! Я хочу приворожити свого чоловіка.
– Схаменися! – викрикнула подруга. – Ти в курсі, що привороти руйнують психіку людини? Чоловіки після цього спиваються, чахнуть і губляться в житті. А приворожене кохання – це вже не кохання, а примара. І нікому в такій ситуації життя не мед. Кажу, бо знаю. Можливо, варто спробувати якісь інші, більш цивілізовані методи?
– Коли живеш з чоловіком 15 років, а суперниця молодша за тебе майже удвічі, «цивілізовані» методи не допоможуть, – жінка була категорична. – Я залишилася з двома дітьми без чоловіка і без грошей. І тій шльондрі, яка розбиває сім’ю і прирікає моїх дітей на злидні, абсолютно не до моральності…
Я заміж вийшла у 19. Усе своє життя присвятила сім’ї, дітей ростила. А він тим часом гроші заробляв, як кажуть, для сім’ї старався. Тільки тепер з’ясувалося, що квартиру на маму записав, машину – на батька. А у мене з дітьми немає нічого. Уявляєш, його коханка телефонує і вже прямо говорить, що пора нам з’їжджати з квартири! А піти мені нікуди, батьки померли, у мене нікого немає…
– Спробуй для початку просто обговорити з чоловіком ваше подальше життя, – намагалася розрадити подруга. – Він же прекрасно розуміє, що йти вам з дітьми нікуди. Невже наважиться викинути своїх кровинок на вулицю?
– Він каже, що закохався, а все решта – мої проблеми, – затулила долонями очі і почала хлипати.
– Зрозумій, повертати чоловіка проти його бажання – безглуздо. Краще б хорошого адвоката знайшла, а не шамана, – радила подруга. – З будь-якої ситуації, навіть найтупіковішої, є вихід! Треба бути сильнішою від обставин. У нас з чоловіком теж колись був складний період, ми розлучилися. Тоді я думала, що назавжди. Скільки сліз я виплакала… А потім взяла себе в руки і заспокоїлася. І що думаєш? Чоловік почав мене на побачення запрошувати…
– Слухаю тебе і розумію, яка ти щаслива! Життя не бачила, не жила у дитбудинку, не знаєш, що таке справжні злидні. Ти з благополучної сім’ї, а у мене за плечима шість років інтернату після того, як батьки загинули в аварії. Гуртожитки, комуналки… А я своїм дітям щастя такого не хочу! Не проблема життя побудувати з нуля, коли у всьому мама з татом допомагають. А мені у кого допомоги просити, у виховательки Валентини Степанівни?
– Люба, сто разів подумай, перш ніж до ворожки йти. Моя знайома 500 баксів віддала, щоб повернути чоловіка. Так той аж на два тижні повернувся, а потім назад до коханки втік. Жінка вирішила, що чоловік їй надто дорого обходиться і більше до бабки не пішла. І думаєш щаслива? Чоловік тепер від однієї до другої бігає. І так уже чотири роки триває.
– Мені жодних грошей не шкода, головне, аби сім’я цілою зосталася. Щоб діти з батьком росли…
– Дурненька!.. – підсунулася ближче і по-материнськи обійняла подругу. – Нікому ще цього не розповідала, але коли у тебе така ситуація… Не розкажу – собі не пробачу…
Жила колись у моєму селі (мабуть, і досі живе) жінка, яка чоловіків приворожувала. На її совісті три, можу впевнено сказати, жертви.
Перший – з хорошої сім’ї. Після її зілля став зовсім іншою людиною. Кілька разів у тюрмі сидів. Без неї з розуму сходив, а як повертався додому – вбити готовий. Лупцював і її, і дитину. Так було кожного разу, доки його знову не кидали за ґрати. Десь там у тюрмі і сконав.
Другий – набагато молодший від неї, хлопець з пристойної сім’ї, з перспективами. Щойно почав зустрічатися з нею – як підмінили, почав випивати. Тепер пропиває все, що в руки потрапляє. Жінка зрозуміла, що не буде з нього пуття, і вигнала.
А третій… мій батько. Ніколи особливо лагідним не був, та живучи з моєю матір’ю, він не піднімав ні на кого руки, навіть напідпитку. А як зійшовся з тією відьмою, ганяє всю їхню сімейку. Вони частенько ночують у сусідів. Якби не бачила все це на власні очі – в житті не повірила б, що таке буває. Тож мені цікаво: ти готова до того, що після привороту твій чоловік може зміниться не в кращий бік? А діти… Їм це потрібно? Думаєш, подякують тобі за це?
Рубіна Цибульська та Олена Курилова відправились до Луцька, аби пролити світло на загадкові події, що відбуваються у будинку на вулиці 8 Березня.
До проекту звернулись жительки дому Марія Шмигировска та Людмила Голюк. Жінки стверджують, що за ними полює невідома сила, яка вже кілька разів зазіхала на їх життя.
Ясновидиці почали з’ясовувати, що ж загрожує жінкам й відкопали страшні таємниці з життя обох. Допомогти розгадати таємницю загадкового будинку до жінок-екстрасенсів «приходила» жінка-кішка – душа Магдалини Тализіної, що похована у підземеллях луцького католицького костелу.
Виявилось, що колись у домі, де живуть героїні випуску, нелегально працював гінеколог Йосип Завідський. Під час одної з операцій з переривання вагітності сталось нещастя – померла пацієнтка Марія Алєксєва. Ця трагедія сталась 20 травня 1906 року. Як стверджує краєзнавець Володимир Маковський, підвал будинку став цвинтарем десяткам ще ненароджених дітей.
На жінок, що нині проживають у будинку, духи озлобились через те, що свого часу одна з них – Марія Шмигировска – зробила аборт. Ясновидиці Рубіна Цибульська та Олена Курилова провели в помешканні спеціальний ритуал й висловили сподівання, що духи залишать у спокої мешканок.
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу tabloyid@gmail.com.