^{Автор: Віктор КОРСАК}

Пам'ятаю, перші місяці війни «все було волонтерство», а сьогодні все не так. Щоб не тратити багато часу на дослідження психологічних теорій щодо цього питання (хоча переглянув і нічого путнього не знайшов), запитав у ChatGPT.

Я: «Чому, коли виникає якась біда, люди спочатку волонтерять, а потім ентузіазм зникає?»

ChatGPT: «Існує кілька факторів, які можуть пояснити цю зміну настрою та згасання ентузіазму:

1. Збільшене навантаження та втома: Кризові ситуації можуть вимагати від людей значних зусиль, часу та енергії. Початковий ентузіазм може бути пов'язаний з почуттям невідкладності та потребою допомогти, але з часом люди можуть відчути втому та виснаження через тривалу роботу.

2. Втрата інтересу та психологічне перенасичення: Після початкового ентузіазму деякі люди можуть втратити інтерес до ситуації або втратити мотивацію внаслідок інших проблем чи зайнятості. Вони можуть почувати психологічне перенасичення або турбуватися про власне благополуччя.

3. Відсутність підтримки та організаційної структури: Недостатня організованість, координація та підтримка можуть вплинути на збереження ентузіазму людей. Якщо немає достатньої організаційної підтримки або взаємодії з іншими волонтерами, то люди можуть відчувати розчарування та втрату мотивації.

4. Емоційне вигорання: Робота з кризовими ситуаціями може бути емоційно виснажливою, особливо якщо вона триває довго або пов'язана зі стражданням інших людей. Емоційне вигорання може призвести до зниження ентузіазму та згасання мотивації.

5. Зміна пріоритетів: З часом у волонтерів можуть змінюватися особисті та життєві обставини, що може призвести до перегляду пріоритетів. Нові зобов'язання, робота чи особисті цілі можуть стати пріоритетними, що може зменшити зайнятість та ентузіазм для волонтерської діяльності.

6. Брак видимих результатів: Іноді результати допомоги або волонтерства можуть бути повільними або непомітними. Це може підірвати мотивацію та ентузіазм людей, оскільки вони не бачать конкретних змін або впливу своєї діяльності.

Тобто, щоб підтримати волонтерів та зберегти їхній ентузіазм, важливо надавати підтримку, визнавати їхню роботу та створювати сприятливі умови для волонтерства.»

Відповідь отримав вичерпну, на рівні висновків із хорошої кандидатської дисертації. «Перепустив через себе», погодився, що все правда, і задумався про нашу команду, що нас мотивує і дозволяє подолати цих «убивців волонтерства».

Як ми із цим боремося? На кожен пункт даю власні підсумки думання (можливо, комусь згодиться, а можливо, хтось нам щось порадить):

1. Збільшене навантаження та втома.

Ритмічність – найкращий спосіб забезпечення ефективності та профілактики втоми. Все, що ритмічне, має довгі життєві цикли, все, що працює ритмічно – витривале, наприклад, серце, коли скорочується ритмічно, може працювати довго, а якщо з'являється аритмія, то біда. Тобто має бути ритм, наприклад, ми щотижня робимо плюс-мінус 300 аптечок, 35 тактичних медичних наплічників, 80 нош і т.д.

2. Втрата інтересу та психологічне перенасичення.

Думки про те, «а як там в окопах під Бахмутом чи Лиманом?», «якщо не ти, то хто», добре мотивують та відновлюють.

3. Відсутність підтримки та організаційної структури.

«Порятунок потопаючих справа і т.д.» Найкраща підтримка – це подяка від бійців та біженців, а визнання держави, це ж не важливо у порівнянні із СМС із фронту «Що ваш рюкзак врятував шість бійців», а коли згадуєш, що ми зробили їх близько трьох тисяч, а ще близько 40 тисяч аптечок, то на душі зовсім стає гаряче. Щодо організаційної структури, так ми її викристалізували відразу, адже відомо, як тільки з'являється стратегія, повинна з'явитися організаційна структура. Менеджмент по-іншому не працює.

4. Емоційне вигорання.

Щоразу, коли щось таке навіюється, то думаю про понад 40 тисяч турнікетів, які ми зробили, і ту кількість людей, яку вони врятували, і про сім тисяч біженців, яким ми у біді допомогли, і настрій змінюється.

5. Зміна пріоритетів, робота, нові цілі.

Звісно, важко спостерігати, коли конкуренти відкривають супермаркети, які мали б відкрити ми, бо ми у цей час всі ресурси сконцентрували на Перемогу, але після Перемоги ми своє надолужуємо. Той, хто звик бути першим, він по-іншому не може і не вміє. До Перемоги просто потрібно потерпіти, і нам до цього не звикати.

6. Брак видимих результатів.

Коли працюєш, то куди ж подінеться цей звір іменем «результат».

Спільними зусиллями ми надали допомогу на суму 179 751 119 грн

Виготовили:

• Медичні аптечки та тактичні медичні наплічники

• Аптечки – 31 659 шт.

• Медичні наплічники – 2 787 штук на суму – 117 194 400 грн

• Стропа тактична евакуаційна МІС - 897 шт.

• Іммобілізаційна шина МІС - 330 шт.

• Ноші медичні без каркасні м'які МІС – 1050 шт.

• Турнікети МІС Виготовили – 46 284 шт.

На суму – 10 182 480 грн

• Видали посібник із Тактичної медицини – 8000 тис. примірників

• Курс «Тактична медицина і бойова підготовка» – пройшли навчання – 12 875 осіб

• Сухпайки для ЗСУ у кількості – 32 026 шт. на суму – 6 457 723 грн

• Центр допомоги вимушеним переселенцям

• Розмістили – 7037 осіб на суму – 31 846 979 грн

• Благодійна допомога жителям міст України

• 407 тонн гуманітарного вантажу на суму – 13 951 099 грн

• Допомога притулкам для тварин

• 150 896 кг корму відправили для притулку тварин

Артбатальйон - Провели – 202 заходи

Дякую усій нашій славній команді VolWest Group, Технопарк Центр Медичних Інновацій, акціонерам, партнерам і усім волонтерам, хто не вигорів, не втомився, не втратив інтересу, не змінив пріоритетів та не чекаючи підтримки наближує нашу ПЕРЕМОГУ!

P.S. Виговорився і легше стало - це також хороший інструмент.

СЛАВА ЗСУ! СЛАВА УКРАЇНІ!».