Дружина полеглого на війні Захисника з Волині Валентина Карпіка просить підтримати петицію про присвоєння воїну звання Героя України (посмертно).

Як йдеться у петиції, Валентин Карпік – мешканець села Раків Ліс, Камінь-каширського району. У 2018 році вирішив піти служити строкову службу в 101-шу окрему бригаду Охорони Генерального Штабу. Проходив службу до 2019 року.

Ще з 26 лютого 2022 року Валентин хоробро та мужньо боронив цілісність нашої держави спочатку на білоруському кордоні, а згодом на інших напрямках.

До 17 березня 2023 року був у складі 100 бригади ТРО, 51 батальйону,1 роти, 2 взводу на посаді – бойовий медик взводу.

Далі проходив службу на Лиманському напрямку (Серебрянський ліс) під Кремінною на Луганщині. Там, виконуючи обов'язки бойового медика, рятуючи життя хлопців, отримав контузію. Після того у складі 100 ОМБР виконували бойові завдання на Покровському напрямку.

Валентин Карпік

У травні 2024 року були відправлені на доукомплектування у Львівську область.

Під час ротації отримав сильні опіки від біопалива й проходив тривале лікування на реабілітацію з червня по листопад 2024 року.

Останні свої бойові завдання виконував на Покровському напрямку. Під час одного з виїздів 20 лютого 2025 року із командиром на позиції їхнє авто потрапило під скид орківського FPV дрона. Валентин загинув на місці.

«27 лютого Валентин мав би приїхати у відпустку й стати хрещеним батьком. Але, на жаль, їхав у цей день додому у труні. Не ставши духовим татом дитині побратима, не дочекався і своєї ще ненародженої нашої донечки.

Валік був відважним та хоробрим воїном та мужньо виконував обов'язок, захищаючи Україну. Навіть на здивування професійних лікарів, наш воїн ніколи не впадав в ступор, дуже швидко вмикався у належне надання допомоги військовому на будь-яких позиціях і за будь-яких умов», – пише Ірина Карпік.

Валентин Карпік

Дружина розповідає, що Валентин завжди був вірним побратимам, дуже хотів жити, будував плани на майбутнє, з нетерпінням чекав дитинку. Завжди міг підтримати будь яку розмову, завжди був усміхненою і щирою людиною, не давав ніколи сумувати або падати духом.

«Мій Валентин віддав найцінніше за нас, за мир, за Україну – своє життя...

Карпік Валентин Петрович - відважний воїн, вірний побратим, коханий чоловік, найкращий син, брат, друг. Для нас він назавжди залишиться жити у наших серцях!», – наголошує Ірина.

Підписати петицію можна за посиланням.