Анна Бойко-Дергай із Берестечка, здається, вміє все: чудово малює, створює дивовижні скульптури із сіна, витинає красиві витинанки, вишиває різними техніками, створює лялечок із хліба, займається декоративним розписом, флористикою, писанкарством, виготовляє ляльки-монтанки, плете з бісеру.

А ще вона – чудова дружина і мама двох діток, пише газета Волинські Новини від 10 січня.

«Любов до прекрасного формували батьки, талановиті вчителі у школі, а також сама матінка-природа, – розповідає пані Анна. – Усе, що вона створила, – найкращий шедевр. Тому дуже люблю милуватися краєвидами, вирощувати квіти, спостерігати, як із дрібнесенької насінинки проростає ніжна рослинка, що з кожним днем, набираючись сили, росте і розвивається, аби потішити світ своїм цвітом».

Любов до прекрасного і талант до малювання в Анни зауважив ще у школі нині покійний вчитель образотворчого мистецтва Микола Кліцук. І почав усіляко розвивати її дар.

Після закінчення школи дівчина навчалася в Грицівському художньому вищому професійному училищі на Хмельниччині, де здобула спеціальність вишивальниці ручної та машинної художньої вишивки. Почала працювати у рідній школі й Будинку дитячої та юнацької творчості міста Берестечка. Згодом закінчила факультет образотворчого мистецтва Волинського державного університету імені Лесі Українки.

«Спершу вела гуртки образотворчого мистецтва та «Природа і фантазія», – розповідає майстриня. – А в 2006 році створили гурток декоративно-прикладного й образотворчого мистецтва, який у 2011 році в Києві затвердили як зразкову студію декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва «Дивосвіт». Діти і з Берестечка, і з навколишніх сіл залюбки відвідують його. Їхні роботи часто можна побачити серед лауреатів районних, обласних та всеукраїнських конкурсів, різноманітних культурних заходів».

На поличках – чимало виробів, які створила талановита волинянка. Серед них – лялечки з хліба, яких вона виготовила більш як сто. «Для їх виготовлення потрібно розминати пальцями хлібну м’якоть доти, доки вона не стане такою податливою, як пластилін, – каже вона. – Опісля виліплюю фігурку лялечки і залишаю її, аби висохла. Тоді ґрунтую і розмальовую. Коли все це зроблено – моделюю одяг для лялечки, крою його, шию і «одягаю» її».

Нині ляльки з хліба, які виготовила берестечківська майстриня, залюбки везуть на подарунок в різні куточки світу. Однак це лише одна із граней її таланту. Кілька років тому вона захопилася мистецтвом травомотання, яке є дуже давнім і сягає корінням ще часів Київської Русі. Так з’явилися кізочка із сіна, ангел, різноманітні тварини. Персональні виставки робіт мисткині були у районному та обласному центрах. А ще кілька років тому у Волинському краєзнавчому музеї відбулася сімейна виставка під назвою «Лесина казка».

«Окрім низки моїх робіт, виконаних у різноманітних техніках, були представлені і світлини мого чоловіка Сергія «Волинські краєвиди» та акварельні ілюстрації сина Андрія до «Лісової пісні», – розповідає майстриня. – Згодом цю виставку експонували і в Музеї етнографії та народного промислу у Львові, Рівненському краєзнавчому музеї.

Займаюся також іконописом, віддаючи перевагу візантійському стилю. Перед тим як взятися за роботу, я обов’язково постую, а ще багато часу проводжу в молитві, щоб бути умиротвореною та спокійною. Адже коли починаєш писати ікону роздратованою, то це вже не ікона, а просто картина. Також захоплююся технікою, яка називається вільний розпис на тканині. І помітила, що найкращі лялечки, найкращі вироби виходять тоді, коли беруся до роботи в гарному настрої».