У Музеї науки і техніки відбулося відкриття виставки унікальної колекції старовинного гуцульського одягу. Більшість експонатів виготовили не пізніше Другої світової війни.

На відкритті 21 травня побувала журналістка «Район.Луцьк».

Вишивані сорочки, кептарі, кожухи, корсетки, запаски та десятки інших елементів гуцульського одягу з колекції Богдана Петричука показали у Музеї науки і техніки. В основному в експозиції були представлені речі з Косівського та Верховинського району Івано-Франківської області. Власник колекції розповів, що почав збирати речі ще з дитинства.

«Десь у першому-другому класі я почав збирати монети. Потім такі тарілки, полумиски у нас називаються, а далі одяг. У 15 в мене вже була невеличка колекція», – розповів Богдан Петричук.

За словами колекціонера, він ріс серед таких автентичних гуцульських речей і часто слухав розповіді дідів і бабів про історію родини та односельчан.

«Я з дитинства дуже добре знав оцю всю культуру і мені хотілося мати речі в колекції ті, яких не було домашніх», – додав Богдан Петричук.

До Луцька привезли лише близько 20% усієї колекції, та й серед цих експонатів були справді унікальні речі. Наприклад, один із найстаріших збережених гуцульських кожухів та кептар, у якому, за словами колекціонера, знімалася Тетяна Бестаєва в ролі Палагни у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».

Богдан Петричук розповів, що сучасні кінороби й творці музичних кліпів також звертаються до нього за одягом або консультаціями.

«Я давав костюми для зйомок кліпу гурту «KARNA», консультую знімальну групу фільму «Довбуш» Олеся Саніна, консультував мюзикл «Гуцулка Ксеня». Також часто проводять багато фотосесій у костюмах», – зазначив колекціонер.

Відвідувачі могли ознайомитися з прикрасами та посудом гуцулів, а також більше дізнатися про звичаї горців, пов’язані з представленими експонатами. Богдан Петричук розповів, наприклад, що гуцули зберігають весільний одяг до самої смерті, бо вірять, що за одягом зможуть знайти свою другу половину на тому світі. За словами колекціонера, одяг для гуцулів – як паспорт. Також гості дізналися про існування, так би мовити, гуцульських «ланчбоксів» – круглих посудин з кришкою, в яких носили обід.

Таким чином, одяг на підставках та розкладені на столах і поличках речі набули об’єму і значення. Кожен з цих предметів комусь належав і мав власну історію.

«До цього я абсолютно нічого не знала про одяг і традиції гуцулів. Тому ця виставка виявилася дуже цікавою і пізнавальною. Найбільше мені сподобалася весільна вишиванка», – поділилася враженнями відвідувачка виставки.