^{Текст: Ірина ОСТАПЧУК}

^{Фото: Наталка МАЗЕПА}

У Луцьку вшосте вручили літературну премію імені Івана Корсака, а також нагородили переможців конкурсу відгуків «Читаю імена твої, Україно» та конкурсу дитячих журналістських матеріалів імені Івана Корсака – «Фішка мого району».

15 вересня до Музею сучасного українського мистецтва Корсаків завітало чимало лучан та гостей міста: родина, друзі, колеги, державні та культурні діячі, а також поціновувачі вишуканої літератури. Серед них була й журналістка Район.Культура.

Премію імені Івана Корсака започаткувала його родина та видавництво «Ярославів Вал» задля розвитку історичного роману та увіковічення пам'яті великого письменника. Членами журі є лауреати попередніх років на чолі із сином письменника Віктором Корсаком.

Віктор Корсак

Віктор Корсак зауважує, що премія, яку започаткувала їхня родина – це їхній обов'язок підтримувати та зберігати імена великих українців, одним із яких був і його батько.

«Наш обов'язок не давати помирати людям, які мають залишатися з нами і ідеї яких мають працювати. Одним із таких був мій батько», – каже голова журі.

Віктор Корсак

За словами Віктора Корсака, через історичні романи кристалізується ідентичність нації.  

«Ми усвідомлюємо хто ми є. Саме завдяки таким романам ми пізнаємо історію, але не для статистики, а для того, щоб робити з цього якісь висновки і не допускати цих помилок у майбутньому. Ми усвідомлюємо своє коріння. Тільки люди, які закорінені у свою землю, у свою ментальність, традиції, релігію, вони можуть реалізуватися у будь-чому. І саме такі романи допомагають закорінитись», —   пояснює Віктор Іванович.

Віктор Корсак та Сергій Грабар

Тож шостим лауреатом престижної літературної Премії імені Івана Корсака став Сергій Грабар за історичний роман про Київ кінця XI початку XII століття – «Святополк ІІ Ізяславович». 

Письменник – корінний киянин та володар низки престижних літературних премій як в Україні, так і у світі. Деякий час працював у школі, у видавництві «Наукова думка». Протягом п'ятнадцяти років працював у Києво-печерській лаврі. Є членом редакційної колегії часопису «Київ», автором статей і публіцистичних матеріалів з питань культури, історії та релігії.  З лютого 2011 року є членом Національної спілки письменників України, з 2002 року – засновник та генеральний продюсер міжнародного джазового фестивалю «Єдність». 

Віктор Корсак та Сергій Грабар

Цьогорічний роман-переможець – особливий, як для сім'ї Івана Корсака, так і для самого автора книги. 

«Я знав Івана Феодосійовича достеменно давно і ми дуже любили з ним перемовитися словом. В одну із останніх наших зустрічей ми говорили про цей роман. І він казав мені: «Пане, Сергію. Це ж так важко!» І я справді писав цей роман дуже довго. І коли мені кажуть, що за рік можна написати два-три романи, мені стає моторошно. Бо я знаю, що таке писати роман. Але я відповідаю у цьому романі за кожне слово», – зауважує лауреат.

Премія імені Івана Корсака

Сергій Грабар поділився, що його книга описує 20 років Києва та забутого та неправильно трактованого життя князя Святополка Ізяславовича. Також запевнив, що роман відкриває сторінки не лише київської історії. У ньому – і про Волинь, і про Єрусалим. 

«Всі знають Окаянного, але мало хто знає про Святополка ІІ, сина Ізяслава. А це унікальний князь – 20 років на престолі. Це той, хто збудував Михайлівський собор», – пояснює автор.

Сергій Грабар

Письменник  наголосив на впливовості свого головного персонажа, як правителя. А також закликав усіх присутніх підтримувати авторів та читати історичні романи. 

«Це людина, яка створила Перший з'їзд князів – зібрали всіх князів і поставили спільний заслон перед половцями. Людина, яка зробила надзвичайно багато для розвитку церкви. Саме в його правління монастир Києво-печерської лаври мав найбільший розквіт в особистостях», – запевняє автор.

Війна, під час якої відбувається урочисте нагородження, не оминула стороною. За іронією долі, у цей день Сергій Грабар отримав літературну відзнаку, а один із його синів – нагороду за воєнні заслуги. 

«Мої сини на фронті – обоє. Важко... Дуже важко. Старший в  цей день теж отримав нагороду від одного з військових очільників нашої держави, так що співпало... Оце і є продовження: батьки, діти, їхні діти. Це наша земля», – зі сльозами на очах промовив письменник.

Сергій Грабар

Письменник зізнався, що хотів цієї премії вже декілька років і його мрія збулася.

«Я дуже вдячний долі, що вона мене звела з Іваном Феодосійовичем. з надзвичайною людиною, великою людиною і великим письменником. Премія – це вшанування його пам'яті і моя мрія збулася – я став лауреатом», – промовив письменник.

На заході була присутня дружина Івана Феодосійовича Марія Корсак. 

Віктор та Марія Корсаки

«Хочу подякувати Богу за день 15 вересня, який подарував мені 77 років назад подарував чоловіка, 54 роки назад мені цей день подарував сина. У цей день відзначають людей, які продовжують думку, ідею і історію праці мого чоловіка. Дуже дякую та розумію наскільки це важка праця», – промовила пані Марія.

Жінка пригадала часи існування газети «Народна трибуна», впізнала серед присутніх багато знайомих облич. І справді газета стала окремою темою вечора. «Народна трибуна» на чолі з Іваном Корсаком проіснувала п'ять років у ті часи, коли говорити правду було нелегко. Коли за український прапор можна було отримати серйозні проблеми, а для друку матеріалів не вистачало паперу. Проте, редакція газети за короткий період свого існування зробити важливий внесок у розвиток журналістики незалежної України.

Марія Корсак

На заході презентували книгу, присвячену газеті та усім, хто пов'язаний із нею – «Трибуна вільних людей». Упорядником книги став волинський письменник, журналіст та видавець Андрій Криштальський. 

Андрій Криштальський

За словами упорядника, ідея створити книгу про газету з'явилася ще до повномасштабної війни. А до 25 лютого 2022 року запланували зібрати усі матеріали та починати друкувати. Але війна перешкодила планам.

«Десь у січні ми зустрілися з Віктором Івановичем і подумали, щоб могло увійти у книгу. Щоб це не була просто складена зі спогадів журналістів книга, а щоб в ній було щось більше. Щоб книга показала не тільки людей, які працювали у книзі, але й людей, які читали ту газету. А в редакціях кипіло від обговорень. А це був 1991 рік», – розповів Андрій Криштальський. 

Упорядник поділився, що як почав читати архівні матеріали, зрозумів, що українців хочуть зробити рабами протягом усієї нашої історії. А ми завжди були вільними людьми. 

«Коли розвалювався Радянський союз, газета «Народна трибуна» стала газетою вільних людей. У ній не тільки журналісти були вільними журналістами, могли вільно писати, а не на замовлення. А й читачі, шанувальники і друзі газети були вільними», – пояснив Андрій Криштальський. 

В пам'ять про Івана Корсака окрім іменної літературної премії, третій рік поспіль проводять конкурс відгуків на його твори «Читаю імена твої, Україно». Для участі потрібно прочитати будь-яку із книг письменника, написати або зняти відгук про прочитане та викласти його у соцмережі.

Варто зазначити, що родина Івана Корсака упорядковує та створює десятитомник усіх творів автора. У 2023 році вийшла восьма книга, до якої увійшли художньо-документальні оповідання «Імена твої, Україно» та історичний роман «Діти Яфета». За словами ведучої заходу Ольги Волкової, у 2024 році планують видати два останніх томи. У них увійде вся журналістська робота, ранні оповідання, «Оксамит нездавнених літ» та недописана книга про художників.

Саме рецензія на роман «Діти Яфета» про історика та політичного діяча В’ячеслава Липинського стала переможною на конкурсі минулого року. Написав її Олександр Вахній.

Книги Івана Корсака

Керівниця проєкту «Читаю імена твої, Україно» Анна Єкименко-Поліщук наголосила на правильності вибору книг, які зараз читають українці, а також оголосила цьогорічних переможців.

Анна Єкименко-Поліщук

«Коли ти обираєш книгу, важливо, щоб вона була правильною. Важливо, щоб вона дарувала емоції і навчала чогось.Ми живемо у той нестабільний час, коли і книга може стати останньою. Хороші книги – це і книги Івана Корсака. Хороша книга, вона не дає відповіді на запитання, вона їх ставить. Його романи, які він писав дуже довго, кропітко, довгий час, просиджуючи в архівах, це історії про те, як становилася Україна. Зараз наше покоління робить те, що незабаром теж опиниться в архівах», – зауважила Анна Єкименко-Поліщук. 

Переможницею цьогорічного конкурсу стала бібліотекарка Світлана Веронюк. 

Анна Єкименко-Поліщук та Світлана Веронюк

«З роботами Івана Корсака я познайомилася, бувши студенткою. Йду Львівською, і бачу газети. Вдруге познайомилася з книгами, вже бувши завідувачкою бібліотеки села Облапи. Для мене Іван Корсак – це неординарна особистість. Він описує нашу історію зовсім з іншої сторони, вносить філософське осмислення», – зауважила переможниця.

Друге місце посіла Валентина Турчин, третє – Світлана Гураль. 

Валентина Турчин

Вперше цього року провели конкурс дитячих журналістських творів імені Івана Корсака – «Фішка мого району». Проєкт ініціювали журналісти CID Media Group. Оголосив переможців директор компанії Ігор Денисевич. 

«Дякую долі, що працював з Іваном Феодосійовичем. Фактично він мене поставив на цей шлях і я по цьому шляху йду дотепер. Він був чудовою людиною. В нас був чудовий колектив і все було в нас добре. Був дух наставництва. Він ніколи не підвищував голос. Він тихенько говорив і всі його слухали. Цей дух наставництва ми вирішили продовжити. Вже не перший рік в нас діє школа журналістики, тепер в нас з'явилася школа для дітей і цього року ми вирішили провести конкурс», – поділився Ігор Денисевич.

Ігор Денисевич

У конкурсі взяли участь понад 400 дітей з різних міст та селищ. За словами організаторів, більшість писали про історію свого рідного краю. Школярі могли позмагатися у трьох номінаціях: «Текст», «Блог» та «Фоторепортаж».

Богдан Левчук

Перше місце у номінації «Текст» у конкурсі дитячих журналістських матеріалів імені Івана Корсака нагородили учасника з Любомльщини Богдана Левчука, який написав про село, якого вже немає. Уляна Паворознюк з міста Ковель перемогла у номінації «Блог». Вона розповіла про історичні місця свого міста. 

Уляна Паворознюк

Перше місце за фоторепортаж посіла Софія Стенюк з Іваничівщини та її світлини зі шкільного музею села Колона.

Софія Стенюк

Насамкінець вечора театральне подружжя Руслана та Павло Порицькі зачитали для присутніх зворушливий уривок з твору Івана Корсака «Журавка».

Подружжя Порицьких