«Страх перед невидимим ворогом»: луцька психологиня розповіла, як не «збожеволіти» під час пандемії

Луцька психологиня, гештальт-психотерапевтка та коучерка Тетяна Євтушок розповіла, як позбавитися негативних емоцій, викликаних пандемією. За словами фахівчині, страх, тривогу, паніку та істерію можна подолати, знаючи індивідуальний підхід до кожного психологічного стану.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПОРАДИ ВІД ЛУЦЬКИХ ПСИХОЛОГИНЬ: ЯК ПОБОРОТИ ДЕПРЕСІЮ В ПЕРІОД КАРАНТИНУ

***

Іронічно, але саме в умовах сучасності та глобалізації, коли люди вже звикли до підвищеного рівня видимості, коли технології дали таку шалену змогу контактування, завдяки чому ми стали більш видимими один для одного, з’явився невидимий вірус – невидимий ворог, який обмежив реальні контакти. Окрім реальної небезпеки для здоров’я та наслідків, що він з собою несе, ми опинилися перед загрозою психологічних страждань. Не лише через обмеження, а й через вимушеність переживати страх. Ускладнення в тому, що страх цей виявився перед невидимим ворогом. Це створює багато напруження та невизначеності та змушує тих, хто звик все контролювати і важко переживає невизначеність, приписувати риси невидимого ворога реальним людям, шукаючи винуватців та скидаючи енергію напруження у навколишній світ, що може призвести до фобічних розладів.

Звичайно, страх як емоція є свідченням бажання жити. А оскільки життя – це ріст і розвиток в процесі пізнання новизни через контакт з навколишнім середовищем, то однією з найвагоміших потреб зараз виступає пошук цієї новизни в тих умовах, в яких ми зараз знаходимося. За цих умов можуть актуалізуватися різні стани в залежності від індивідуального минулого досвіду людини.

З чим ми можемо зіштовхнутись в цій ситуації і як собі зарадити?

Страх. Як вже було зазначено, страх – це здорова природня емоція, яка виникає перед обличчям небезпеки і свідчить не лише про бажання жити, але й дає енергію для самозахисту та подолання перешкод. Тому природньою реакцією в данному випадку буде приймати всі можливі міри безпеки – все те, що рекомендують компетентні органи та люди. Робимо все, що від нас залежить, та лишаємо місце безсиллю там, де від нас нічого не залежить, переживаючи невизначеність у часі.

Сподобалось

Якщо це не допомагає, швидше за все, ми маємо справу з тривогою. Найвагомішою ознакою тривоги є порушення природнього ритму дихання: якщо є відчуття надмірного зусилля, затримки, збою при нормальному фізіологічному здоровому стані, значить присутня тривога. Тривога – це стан гострого відчуття розриву між теперішнім та майбутнім. Важливо «заземлитися» в актуальному «тут і зараз» та заповнювати цю пустоту розриву не лише думками, але й діями. На тілесному рівні це може бути фізична активність, тілесні навантаження, спортивні вправи. Оскільки тривога свідчить про велику кількість незавершених справ, можна скласти список, і по можливості їх завершувати в тих умовах, в яких ми знаходимося. Це можуть бути вирішення незакритих гештальтів у стосунках, справи, які варто зробити по дому, дочитати недочитане, звернути увагу на хронічні труднощі зі здоров’ям. Кожна людина сама знає про свої незавершені справи. Важливо – «підтягнути хвости» та заповнити час.

Якщо ж страх переростає в паніку, а психологічний стан супроводжується відчуттям жаху смерті, зникнення, дереалізації та втратою відчуття реальності, варто переключити увагу з фігури жаху на фон. З однієї сторони – фізичні навантаження, аби вивільнити напруження з тіла і відновити процес видихання. З іншої – приділити більше уваги простору навколо таким чином, аби наші дії були спрямовані зсереди на зовнішній світ. Так, важливо безпосередньо зайнятися простором, в якому ми живемо, перевтілювати його, щось міняти, прибирати, прикрашати, придумувати нове – все те, що вивільняє почуття радості, адже радість ми відчуваємо лише тоді, коли видаємо дію з себе у світ (процес з акцентом на «давати»). Таким чином, ми заповнюємо зовнішній простір і збагачуємо фон опорами, що важливо при панічних станах.

І, нарешті, ще один феномен, який ми можемо спостерігати сьогодні, – істерія. Істерія – це витіснення власної енергії в оточуючий світ, при цьому увага людини концентрується на оточуючому середовищі більше, ніж на собі. Цей дисбаланс призводить до відчуття, що все пов’язано і нема диференціації на «я» та «оточуюче середовище». Тому в даному випадку варто забрати свої сили з навколишнього світу та заповнювати внутрішній простір. Дії мають бути спрямовані «зі світу – у себе/для себе» (процес з акцентом на «брати»). Сюди належить усе, що нас наповнює задоволенням – фізична та ментальна пожива – їжа для тіла та душі.

Як бачимо, до кожного психологічного стану має бути індивідуальний підхід, адже в основі кожного лежать різні механізми контактування людини з навколишнім світом.

Отож, будьте обачливі, уважні до ресурсів, відкриті до нового досвіду та бережіть себе і людей поряд!

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}