Родина Степанюк з Волині під час війни поповнилась дітьми і нині в їхньому домі 8 усиновлених та патронатних дітей.

Про це передає ТСН. 

Олександр та Надія Степанюки  разом 15 років і всі діти у них усиновлені або під опікою.

«Я не хотіла бути опікуном прийомна сім’я, я хотіла бути мамою, для мене було важливо бути мамою для дітей і тому ми для себе вирішили всиновлювати», – розповідає Надія.  

«Взагалі, мені здається, це – мрія мого дитинства була, щоб було багато дітей», – додає Олександр.  

Більшість дітей вони забирали з інтернатів, а почалося усе із одного сина. «Ми брали для себе одну дитину, а потім виявилось, що є сестричка. Як сестричку не забрати, коли їй кілька місяців?», – пригадують батьки. 

А ще виявилось, що у їхнього первістка є двоє старших братів. Загалом нині восьмеро усиновлених, семеро дітей прийомних., решта – під тимчасовою опікою. 

«Вони знають, що вони усиновлені, бо завжди знайдуться "добрі" люди, які допоможуть… Тому я дітям пояснила, що я вас люблю, я ваша мама, я вас народила серцем», – твердить жінка.  

З історії кожної дитини тут не роблять таємниці, хоча усиновлення гарантує анонімність. Надію з меншим братом родина Степанюків забрала з інтернату 10 років тому. Тепер дівчині 24, і вона стала - помічницею вихователя-матері. Останні усиновлені діти – 5-місячна Злата зі старшими Вікою, Максимом та Матвієм – вони рідні брати і сестри. Надія з батьками їздила їх забирати і досі згадує ті емоції.

«Там без сліз ти не виходиш, якось так шкода, що їх дуже багато», – каже дівчина. 

Ці четверо після інтернату були мовчазними і замкнутими. Зараз улюбленці родини, говіркі, відкриті і гарно вчаться.  

У родині Степанюків за час війни малюків стало більше, серед них – Кемаль. Коли його забрали, хлопчику було 3 місяці. У родині підтримувати традицію кожен рік фотографуватися у дрескоді, а ще влаштовувати сімейні походи. «Недавно в цирк їздили, довелося три ходки робити, щоб всіх завезти. Три рази чоловік повертався. У нас є автомобіль, він на сім місьць, ну, як ним завезти 20 людей?», – розповідає Надія. 

Тож родина мріє про новий бус, в якому  їздитимуть усі разом. А ще чекають з фронту на брата Віталика – йому 23 і від початку війни він пішов добровольцем. Молодші діти хочуть бути схожими саме на нього.  

Діти постійно обіймають Надію і Олександра, а ті кажуть, що ще два вільних дитячих ліжка у них  є. 

213 дітей усиновили українці з початку  цього року, тоді як на обліку таких, що можуть бути усиновлені в Україні нині понад  14 тисяч  сиріт. У Мінсоцполітики  працюють над спрощенням процедури усиновлення, аби це стало доступнішим.