Іван Грушковський із Пірванча Горохівського району вирощує фундук кількох сортів

Ідея розведення цієї культури прийшла до волинянина після того, як він якийсь час попрацював у Польщі в горіховому господарстві. Там почерпнув перший досвід у цій справі. Відтак Іван Грушковський вирішив і собі посадити горішник, пише газета Волинь.

— Ця рослина не потребує особливого догляду, — ​господар веде мене у свій горіховий садок. — ​Двічі на рік кошу траву в міжряддях — ​і це весь догляд. То ж не картопля. Минулої зими була відлига, почався сокорух, і тому не тільки фундук, а й черешні та яблуні попідмерзали. А загалом фундук добре акліматизувався. Можна сказати, що це звичайна ліщина, але окультурена. До ґрунту невибагливий. Садили його навіть на піщаних ґрунтах — ​він і там добре росте.

Іван Грушковський. Фото Сергія НАУМУКА.

Відводки треба пришпилити металевими скобами, присипати тирсою, грунтом, а тоді знову тирсою.

Та одразу наголошує, що йдеться лише про невеликий маточник. Бо в саду роботи, звісно, вистачає: треба і від хвороб пильнувати кущі, і багато іншого.

Нині в Пірванчі біля будинку Грушковських кількадесят кущів фундука різних сортів. Господар використовує їх не для врожаю, а для формування відводками нових саджанців.

Навесні або пізно восени нагинає гнучкі гілки і прикопує їх. На перший погляд усе дуже просто. Але насправді це не так. Адже, аби кожен пагін пустив корені й у майбутньому став саджанцем, треба дотриматися певних умов. Перш за все не надто підживлювати кущі, бо тоді Напагони точно не вкоріняться. Обірвати все листя, а тоді нагнути до землі. Навесні відводки робити краще, бо тоді пагони гнучкіші. А восени 30–40 відсот­ків можуть не прижитися. Але решта через рік стає саджанцями.

Інші пагонів (крім тих, які прикопує) пан Іван просто витинає. Отож весь кущ «працює» на відводки, які треба пришпилити металевими скобами, присипати тирсою, грунтом, а тоді знову тирсою.

Одним словом, як і кожна справа, вирощування фундука має чимало секретів. І коли всі їх осилити, то за рік можна мати такі першосортні саджанці, як в Івана Грушковського. Хоча багато хто на плекання подібних витрачає вдвічі більше часу.