«Туберкульоз» – це слово досі викликає страх у багатьох людей родом із 80-х та 90-х років. Саме тоді в усьому світі взялися викорінювати хворобу, яку вважали однією із найнебезпечніших. 

Про те, як змінилися алгоритми діагностики та лікування туберкульозу, та чи насправді він такий страшний, ми поговорили із директоркою Підгайцівського центру первинної медико-санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради Ольгою Гунько.

– Ольго Ростиславівно, Ви вже більше 5 років очолюєте Підгайцівський ЦПМСД і як ніхто інший знаєте про недуги, з якими стикається місцеве населення. Яка ситуація у громаді з захворюваністю на туберкульоз? Як часто він діагностується?

– На щастя, у нашій громаді ситуація з цим захворюванням  контрольована. Серед 10300 пацієнтів, які уклали декларації в наших закладах, лише 3 людини нині проходять лікування.

Завдяки сучасним препаратам цей процес триває не 20 місяців, як було раніше, а від 3 до 9, в залежності від складності випадку. Взимку в одному із сіл громади сімейна лікарка мала деякі підозри, тож ініціювала масове обстеження місцевих мешканців, а саме виїзд пересувного флюорографа. На щастя із 98 обстежених жодного випадку туберкульозу чи інших недуг не було діагностовано. Завдки активній провакцинальній позиції та просвітницькій роботі медиків в громаді, зберігається високий відсоток вакцинації БЦЖ серед немовлят, що також запобігає росту захворюваності на туберкульоз.

– Чи існує профілактика цього захворювання і як не пропустити момент, коли хвороба проникла в організм?

– Розпочнемо з того, що заразитися туберкульозом у громадському транспорті чи при короткотривалому контакті неможливо. Найчастіше інфікування відбувається в родинах, де проживає індексний пацієнт. Якщо пацієнт вчасно звернувся до медзакладу і отримує лікування, то через 14 днів від початку прийому препаратів він перестає нести загрозу інфікування і може продовжувати працювати чи навчатись, продовжуючи лікування до повного одужання.

Якщо ви хочете перевірити чи не хворі на туберкульоз, першим до кого потрібно звернутися – це  сімейний лікар. Саме він визначить чи є ви в групі ризику та проведе анкетування, аби з'ясувати потребу в лабораторному чи інструментальному обстеженні.

Якщо у вас є тривалий кашель більше 3-х тижнів, сімейний лікар запропонує обстеження GeneXpert. Це генетичний аналіз мокроти. І вже через 2 години ви зможете дізнатись результат. Раніше обстеження займало до 2 місяців. Тож раннє виявлення туберкульозу значно покращує діагностику та зменшує поширення хвороби у суспільстві.

– Чому тубдиспансери стали пережитком минулого? Що змінилося?

– За останні роки на фармакологічному ринку з’явилися нові препарати, які не такі токсичні, як раніше, тому пацієнти почуваються краще, не мають ускладнень та лікуються вдома. Зараз усі препарати доступні у таблетованій формі, що теж зручно. Єдиною умовою є щоденний відеозвіт про прийом препарату лікуючому лікарю. Після двох тижнів від початку курсу лікування, пацієнт може вести звичний спосіб життя і не потребує ізоляції – він вже не заразний. Тому в усьому світі пацієнтів з туберкульозом не лікують у спеціалізованих закладах.

– Розкажіть, будь ласка, чи доступне лікування туберкульозу усім соціальним групам?

– Туберкульоз – виліковне захворювання, діагностика і лікування якого в Україні є безоплатним. Навіть зараз, в умовах воєнного стану в Україні практично на 100% забезпечується потреба в сучасній молекулярно-генетичній діагностиці туберкульозу, яка дозволяє скоротити тривалість діагностики з двох місяців до двох годин. Цей тест коштує державному бюджету 80 євро, а пацієнтам його роблять безкоштовно. Вся медична допомога для хворих на туберкульоз є безплатною, оскільки забезпечена державними фінансовими гарантіями. Це стосується діагностики, лікування та реабілітації. 

Найголовніше під час лікування – суворо дотримуватися усіх призначень та рекомендацій лікаря. Переривати розпочатий процес у жодному разі не можна, адже тоді його ефективність зводиться нанівець.

– З якими міфами щодо туберкульозу доводиться найчастіше стикатися?

– Досі побутує думка, що туберкульоз – це хвороба неблагополучних сімей, але це не так. На туберкульоз може захворіти кожен, незалежно від соціального статусу і рівня статків. Існує ряд факторів, які можуть збільшити ризик розвитку туберкульозу, таких як: тісний контакт з людиною хворою на туберкульоз, наявність захворювань дихальної системи та імуносупресивних станів, паління. На жаль , в групі ризику також медичні працівники та військовослужбовці. Але якщо щороку проходити профілактичний огляд у свого сімейного лікаря, як передбачено протоколами ВООЗ, або знайти анкету в інтернеті і самому  пройти тестування, то шансів вчасно виявити хворобу більше, а через 6 місяців лікування про хворобу можна забути.

– Раніше люди з туберкульозом часто стикались з соціальною стигмою та ізоляцією. Їх боялися, уникали, або навіть дискримінувати через страх зараження. Яка ситуація зараз?

– По-перше, якщо дотримуватись рекомендацій, про які я говорила вище, людина швидко проходить етап від моменту підозри захворювання, діагностики та перших тижнів лікування. Для соціуму цей процес непомітний, бо період ізоляції короткий. По друге, діє лікарська таємниця і ніхто крім контактних рідних, що обов’язково обстежуються, про хворобу може не здогадуватись. Тож пацієнт швидко адаптується, бо не відчуває тиску суспільства. Та й рівень толерантності у суспільстві виріс. Туберкульоз – виліковний, і це факт.

– З якими симптомами людина може звернутися до сімейного лікаря, щоб виключити туберкульоз?

– На початкових етапах захворювання на туберкульоз може протікати майже непомітно. Пацієнти часто сприймають симптоми як звичайну застуду та намагаються лікуватися самостійно. Основні симптоми захворювання: кашель понад 2 тижні, підвищена температура тіла ввечері, ускладнене дихання, біль у грудях, поганий апетит та постійна слабкість, безпричинна втрата ваги, підвищена пітливість вночі, кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі). Завдяки молекулярним дослідженням, ми можемо діагностувати захворювання і призначити лікування вже у першу добу після звернення пацієнта.

У базових лікарнях є відповідне лабораторне обладнання. Хворому можливо і не потрібно буде їхати до лікарні, бо сімейні лікарі знають, як відібрану мокроту доставити на діагностику. Тож бажаю усім здоров’я, уважного та дбайливого ставлення до свого здоров’я, бо це відповідальність кожного з нас!