До очільниці КП «Луцький зоопарк» Людмилі Денисенко звернувся Олександр Козлюк, який працює заступником директора в Медичному центрі реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади. 

Про це передає  Район.in.ua.

«Ми не мали права не відреагувати. Бо розуміли: ці птахи можуть загинути будь-якої миті», – пригадує Людмила Денисенко.

Олександр Козлюк каже: він увесь час підтримує тісний зв’язок із багатьма воїнами з Волині, бійцями 100-окремої бригади територіальної оборони. Бо ж чимало з них – друзі та знайомі з цивільного життя, які з початком повномасштабного вторгнення росії стали на захист України. 

Рік бригада оберігала наші рубежі від ймовірного вторгнення білорусі. Коли градус напруги спав, то із весни 2023-го бійці – на найважчих напрямках протистояння ворогу на сході країни.

«Й от – приходить мені з Бахмута відео. На ньому – як підгодовували тим, що знаходили, декоративних голубів. І одразу ж – нарізка завдань, з-поміж яких – знайти, хто допоможе вивезти птахів.

Звичайно, я переадресував це питання на наш зоопарк, який, як не раз про них писали, з початку повномасштабного вторгнення бере активну участь у порятунку тварин. І власне так почалася ця волинська «спецоперація», – розповідає Олександр Козлюк.

«На відео – під звуки обстрілів та вибухів різної гучності наші воїни годують десятки птахів, які, хоч і перебували на вільному льоту (тобто не закриті у клітках), але далеко від свого житла не мандрували. Адже приручена людиною жива істота вже сама у природі не виживе. І, підкоряючись набутим інстинктам, голуби залишалися там, де їм давали їсти-пити.

Ми знаємо, яке пекло місяцями тривало під Бахмутом. Звичайно, що їжа для птахів була не завжди. Також військові не могли ходити до покинутої голубівні щодня з низки причин, які є на фронті. Та і перебування пернатих в епіцентрі воєнних дій щохвилини загрожувало їхньому життю.

Я лише можу припустити, що власники колекції виїхали, випустивши перед тим птахів. Тож питання, ЧИ рятувати, після побаченого не ставила. Одразу почала думати, як це зробити», – пригадує той день весни 2023-го Людмила Денисенко.

Найперше вона почала шукати волонтерів із Луцька, які б їздити з допомогою до Бахмута. Так вийшла на чоловіка, на ім'я Ігор. Пояснила ситуацію. Він погодився допомогти. Тож йому передали порожні клітки, допомогли з пальним і почали готувати у зоопарку вольєри.

«Вірила, що все вдасться. Це мотивує. Поки це все організовувалося, наш «трикутник» – я, волонтер Ігор та воїн Микола Дацюк, який опікувався птахами, – перебували на постійному зв’язку. Адже паралельно вирішувалося чимало поточних проблем, яких не можна було передбачити. А від цього в цілому залежав успіх порятунку», – розповідає очільниця зоопарку.