Луцький бренд Parasol'ka розробив дощовики для українських військовослужбовців. Перша партія вже поїхала в Сєвєродонецьк, Авдіївку та Запорізьку область.

Про це засновниця бренду Вікторія Денищенко та дизайнерка Катерина Яценюк розповіли журналістам «Район.Луцьк». 

 До повномасштабного вторгнення Parasol'ka виготовляла чохли для одягу, тренчі, плащі, косметички, органайзери та портпледи. Коли почалася війна, справа Вікторії – як і будь-який інший бізнес – призупинив свою роботу. Навіть згодом, коли керівники країни закликали підприємців працювати, Вікторія та Катерина сумнівалися, чи доречно буде продавати чохли та плащі в час війни.

Все більше людей закидали підприємиць запитаннями, мовляв, чому б вам не шити дощовики для військових. Однак, за словами Вікторії, тоді вони не розуміли, чи готові братися за таку роботу.

«Одна справа шити плащі для цивільних, інша – для військових. Це ж не просто дощовик для прогулянки. Це абсолютно інша технологія, абсолютно інші потреби, специфіка матеріалу», – каже підприємиця.

Та все ж бажання працювати на спільну перемогу переважило. У бренду були певні кошти – відсоток з продажу продукції, який «Parasol'ka» обіцяла відвідати на армію. Саме за ці гроші жінки вирішили закупити матеріал. Роботу почали з пошуку тканини, щоправда, віднайти її на початку повномасштабного вторгнення в Україні було просто неможливо.

«Вся тканина – чорного кольору, хакі, камуфляж – розпродувалася в моменті», –  пригадає Катерина.

Розробницям довелося звернутися до польських партнерів. В них знайшовся міцний, цупкий та якісний матеріал оливкового кольору. З постачальниками тканин жінки познайомилися на спеціалізованій виставці у Варшаві. Фабрика спеціалізується на виготовленні якісних водонепроникних тканин. Вони не лише відгукнулися, а ще й задонатили більшу частину тканини.

«Вони сказали: «Нехай це буде наша допомога. Це найменше, що ми можемо зробити». На той момент в них була готова тканина. Щоправда, доставити її було непросто, адже везли матеріал через всю Польщу з Гданська. Рулони ці важкі. Але полегшило роботу те, що партнери оформили цю матерію, як гумдопомогу», – каже Вікторія.

А поки тканина доставлялася, йшли активні пошуки інформації про те, яким же повинен бути ідеальний дощовик для воїна. Жінки кажуть, щоб знайти гідний варіант, довелося перелопатити чи не весь Інтернет.

«В нас не було технічного зразка, технічного ескізу, готових лекал. Ми почали вивчати різні сайти. Ми вводили «дощовик НАТО», «військовий дощовик армії Нідерландів» і безліч іншого. Ми також цікавилися  думкою військових. Питали, яким має бути дощовик», – говорить Катерина.

Зрештою, зійшлися на варіанті дощовика-пончо. Саме такий фасон дозволяє його легко знімати та одягати за максимально короткий час. Дощовик перетворюється також на плащ-палатку і може стати елементом захисту вже для декількох людей.

«Ми розробили лекала капюшона з урахуванням розміру шолома. Для дощовика пошили футляр, як і просили військові. Адже складати його незручно, а переносити в чомусь треба. Ми приробили додаткові петлі-кріплення, щоб чохол легко вішався на амуніцію, а також петлі для розвантаження. Продумували усе до дрібниць, намагалися кожен сантиметр використати з користю», – говорить Вікторія.

З придбаної тканини вдалося виготовити 50 дощовиків вартістю 75 тисяч гривень. Їх через волонтерів передали в Сєвєродонецьк, Авдіївку та Запорізьку область.

Катерина та Вікторія не зупиняються на досягнутому. Кажуть, що свою волонтерську діяльність продовжуватимуть і надалі.