^{Текст: Іра ТВЕРДА} 

^{Фото: Юрій ЄВТУШКО та з архіву проекту «Будуємо Україну Разом»}

Кожного дня у кафе, транспорті, адміністративних установах, банках, лікарнях, супермаркетах, фітнес-клубах та інших закладах нас обслуговують сотні людей, про яких ми нічого не знаємо. Як їх звуть? Чим вони цікавляться? Як довго працюють у своїй сфері? «Луцьк привітний» дасть відповіді на ці запитання.

Ця історія буде особливою, оскільки вона про людей, які не просто віддають свій час та сили, щоб зробити наше місто кращим, а й руйнують стіни між людьми – це учасники проекту «Будуємо Україну разом» (БУР). Дана програма виникла ще у 2014 році, як волонтерська акція з відновлення будівель, понищених війною на сході України. Сьогодні БУР – це вже рух, який протягом п’яти років існування відвідав 30 міст та сіл, допоміг 144 сім’ям, які перебувають у складних житлових умовах, створив 37 вільних просторів в різних громадах, зробив міста яскравішими завдяки муралам та об’єднав в одну волонтерську родину близько 1500 осіб. У Луцьку прийомом заявок на участь та організацією табору займається департамент сім'ї, молоді та спорту міської ради.

Особливістю БУРу є те, що волонтери працюють лише у першій половині дня, після обіду для учасників влаштовують дозвілля – екскурсії, музичні вечори, пікніки, зустрічі із цікавими людьми.

Цієї весни Луцьк обрали одним із 15 громад-учасників програми, виборовши цю можливість у конкурсі, в якому брали участь аж 62 населених пункти. Підготовка до проекту почалась ще з березня, а сам БУР триває у Луцьку два тижні – з 2 по 16 червня. Загалом волонтерська команда разом з партнерами із «Львівської освітної фундації» та місцевими залученими активістами налічує понад 30 осіб з 14 областей України.

Вони відкриті та завзяті, вчаться бути універсальними, люблять людей, їх надихають та мотивують такі ж друзі-волонтери і вірять, що змінять Україну. Тож знайомтесь із частиною учасників проекту «Будуємо Україну разом» у Луцьку: 

1. Ірина, 27 років, кураторка проекту Луцького міського молодіжного центру 

Місце проживання: Луцьк 

Хобі: довгий час колекціонувала блокноти і деякі канцелярські дрібниці, зараз вже немає куди те все складати

«Перед місцевими організаторами було чимало завдань як щодо простору, так і щодо логістики табору загалом. Особливо інтенсивними і без вихідних були останні тижні перед БУРом. Основна локація, де проводяться роботи – міський молоджіний центр. Волонтери облагороджують територію і готують громадський простір до літа і перших молодіжних подій на цій території. Це і зонування території, прокладання стежин, створення вуличних меблів тощо.

Волонтери допомагають також покращити житлові умови двом родинам: одній сім’ї допомагають з утепленням будинку, іншій – з встановленням 45-метрового паркану. У нашому випадку  БУР – це 24 години на добу, понад 30 осіб з 14 областей, десятки відвіданих локацій, екскурсій, знайомств під час вечірньої програми. 

БУР для мене  був і є відправною точкою з освоєння території молодіжного центру, залучення партнерів і перші активності навколо МЦ», – зізналася Ірина.

2. Владислав, 18 років, студент коледжу

Місце проживання: м. Костянтинівка, Донецька область 

Хобі: пробує знайти своє – гра на гітарі, фотографія, театралізовані вистави, був ведучим

«Я вперше на БУР. До цього був волонтером у своєму місті, там є крутий вільний простір і громадська організація, яка робить різні заходи для молоді. Коли його створювали, до нас теж приїхав БУР, це був 2016 рік. Ми тоді мало ще знали про такі проекти та волонтерство.

Спеціально обрав для БУРу Луцьк, щоб якомога далі від свого міста, тому проїхав всю країну. Але передусім мав на меті розвінчати міфи та стереотипи про мешканців сходу та заходу, півдня та півночі. Дорога зайняла два дні, добирався сюди з 65-літровим рюкзаком. 

В моєму регіоні всі спілкуються російською, тому  коли  їхав сюди для мене це теж був виклик, бо я спілкуюся українською лише на уроках. Ось уже тиждень я тут,  і мені подобається говорити українською мовою. 

Сподобалась урбаністика Луцька, яка мені подібна до Львова, і взагалі не схожа з нашим промисловим регіоном. У вас це все, як з cередньовіччя: гарні вулички, зелено, бруківка, історичні будівлі. Ми майже з усім містом познайомились. Запам’яталась театралізована екскурсія з факелами, де було цікаво та атмосферно. 

БУР для мене – це проект, який мотивує та допомагає знайти  свій шлях у житті», – переконаний Владислав.

3. Софія, 26 років, фрілансерка, перекладачка 

Місце проживання: м. Любляна, Словенія 

Хобі: здоровий спосіб життя, екологія, йога, вивчення різних мов (в першу чергу – слов’янських)

«Родом я з міста Кам’янське Дніпропетровської області. В Словенію потрапила по обміну з польського університету, який закінчила минулого року. Після БУРу їду на арт-хутір Обирок, що на Чернігівщині, а вже звідти переїжджаю в Німеччину до чоловіка. Наразі в Україні я роблю необхідні документи для переїзду, тому, поки їх чекаю, вирішила зробити щось корисне і приїхала сюди. 

Про БУР дізналася із гугла. Ввела в пошуковику «волонтерські програми Україна», і БУР був одним із перших результатів. Проглянула, і мені сподобалася ідея, вирішила спробувати. Луцьк обрала невипадково, була тут неодноразово. Моя найкраща подруга, з якою я навчалася в Києві (моя перша вища освіта), була з Луцька, і в Києві зараз я затрималася у знайомих теж з Луцька, тому вирішила, що треба відпрацювати карму і зробити щось хороше для лучан.  

Я працювала на всіх об’єктах, але більшість часу провела на локації Луцького молодіжного центру. Нам розповіли, що тут буде офіс організації, яка допомагатиме студентам їздити на програми обміну. Ця тема близька мені, українці рідко їздять на такі проекти, тому чудово, що буде ця можливість. В країнах, де я мешкала останій час, молодь не завжди цінує такі місця, це вже сприймається як данність, а в Луцьку молодь сама добилася цього. 

Спілкувалась я і з двома сім’ями, здружились з ними. Мені подобається, що організатори обирають невипадкові сім’ї, а їх шукають: спочатку треба подати заявку на участь, потім команда їздить оглядати умови проживання, спілкуються з цими людьми, і тоді лише відбирають тих, кому найбільше потрібна допомога.  

БУР для мене – це можливість зробити щось хороше, познайомившись при цьому з неймовірними людьми», – розповіла Софія.

4. Юлія, 21 рік, проектувальниця енергоефективних систем вентиляції, цьогоріч закінчила навчання

Місце проживання: м. Львів 

Хобі: екологічні проблеми, а саме – zero waste.

1

«Про БУР чула давно, підписана на нього  у всіх соцмережах. Подала заявку на участь, обравши Луцьк, взяла відпустку і тепер я тут.

Отримала набагато більше, ніж очікувала. БУР кардинально змінює життя і бачення. В мене робота монотонна, одноманітна: сидиш за комп’ютером, проектуєш з 9-ї до 18-ї, змінюються тільки клієнти та об’єкти. А тут о 6-й ранку прокидаємося,  о 7-й – вже зарядка на стадіоні, і навіть, коли я думаю, що вже не можу щось зробити, хлопці підтримують, запевняютть, що я зможу, і в мене відкриваються внутрішні сили.

Обрала Луцьк, бо мені близько від Львова і простіше добратися, оскільки через роботу не було можливості підготуватись до поїздки. Тиждень часу – це оптимальний відпочинок, хоча ми тут фізично багато працювали, але я зрозуміла, що можу більше, ніж могла раніше. Волонтерство має бути в душі, його не можна нав’язати.

Працювала я всі дні на території молодіжному центрі, а також з дітками в центрі міста, де ми презентували саму програму БУР та БУР-мобіль. Окрім роботи кожен день був насичений дозвіллям: екскурсії, лекції, зустрічі, які мотивують до змін. Вже маю ідеї, які хочу реалізувати. Зараз для мене учасники БУР – це велика сім’я. Зрозуміла, що тут невипадкові люди, кожен надихає. Тут є молодші за мене учасники, на яких хочеться рівнятись, і які досягли більше, ніж я. 

Я боюсь глибини і висоти, але тут, на культурно-розважальній програмі, я плавала у грозу на каяках. Це спогад, який залишиться зі мною назавжди. 

БУР для мене – це поштовх до змін», – впевнена Юлія.

5. Боб (Богдан), 23 роки, власний бізнес (саджанці, квіти, декоративні рослини)

Місце проживання: м. Нові Санжари, Полтавська область

Хоббі: байкерство, а за професією – кухар

1

«На БУРі я вперше, дізнався про нього від знайомих, які були учасниками в інших містах. У вересні у Нових Санжарах теж буде БУР, ми хочемо створити молодіжний центр, тому вирішив спробувати себе тут як учасник, щоб  побачити, як це відбувається, перейняти досвід і зробити наш табір кращим.

На мотоциклі я об’їздив всю Україну, на Волині був теж, але в самому Луцьку не бував, тому вирішив податись саме сюди на БУР. Люблю їздити далеко, хотілось навіть мотоциклом приїхати, але не склалось. 

З 6-ї години ранку до 12-ї час повністю розподілений так, що не завжди є можливість подзвонити друзям чи додому. Я працював на локації молодіжного центру та в багатодітній сім’ї. Ми розбивали стару плитку та вагонку, носили палети, видирали бруківку, копали траншеї під нову плитку. В сім’ях будували паркан, копали ями, заливали бетоном, утеплювали фасад будинку, тобто, роботи вистачало.

Щодо дозвілля, то воно різномантіне: сплавлялись на каяках, були на реконструкції лицарських боїв, екскурсії. Лишилось багато спогадів, організатори постаралися. 

Зараз маю плани підготуватись до БУРу в своєму місті, бо, побувавши в Луцьку, зрозумів, що ми пропустили деякі моменти, і нам потрібно готуватися більше. 

БУР для мене – це робити Україну кращою, де молодь розвивається і не витрачає свій час на дурниці», – зізнався Богдан.

6. Ірина, 18 років, майбутня абітурієнтка польського вузу за спеціальністю «психологія»

Місце проживання: с. Старий Любар, Житомирська область 

Хобі: подорожі, читання, спорт

«Вирішила цей рік пропустити в навчанні і присвятити його собі, подорожам, розвитку. Спробувала працювати: 5 місяців була у Львові офіціанткою, 2 місяці мешкала в Києві. 

Подруга запропонувала поїхати мені на БУР, бо їй не виходило. Я не уявляла, що тут буде і що робитимемо. Обрала Луцьк, бо ніколи тут не була. Підготувала себе, що будемо тільки працювати, але знала, що все витримаю, бо займалася спортом. Звичайно, були фізичні навантаження, наприкалд, носили плитку, але все виправдалося. БУР зробив мій режим: не  могла раніше вставати о 6:30 ранку, бігати, а тут звикла до цього. 

Працювала я зазвичай на молодіжному центрі, один день була в сім”ї, де утеплювали фасад будинку. Найтяжчу роботу робили хлопці, але коли їх було замало,  дівчата теж брали до рук лом і молоток. 

Луцьк – атмосферне місто, спокійне та розмірене, різноманітна архітектура, дуже зелено. Тут була мотивація та сила, Луцьк долучив мене до волонтерської сім”ї. Планую у вересні податися знову на БУР.

БУР для мене – це енергія, досвід та нові знайомства», – повідомила Ірина.

7. Сергій та Олена, трошки за 40 років, приватні підприємці, та Ніка, п’ятикласниця 

Місце проживання: Київ

Хобі: подорожі

Сергій: «Ініціатором участі в цьому проекті стала дружина, вона  і організувала все. Найбільше запам’ятались люди – і місцеві, і учасники, з якими ми тут омолодились. Найближчим часом не плануємо їхати на БУР знову,  маємо багато своїх справ вдома».

Олена: «Так, запропонувала я, але у нас старша донька була на БУРі минулого року в Мерефі, вона і розповіла нам про цей проект. Вона закінчила Українську Академію Лідерства, і нам захотілося подивитись на те суспільство і людей, в оточені яких вона знаходиться. Хотіли, щоб наша менша донька теж занурилась в цю атмосферу, побачила хороше товариство із середини. Ми багато подорожуємо сім’єю по Україні і не тільки, але в Луцьку раніше не бували. Місто дуже сподобалось, затишне й тепле».

Ніка: «Мені сподобалось усе. Я не надто багато працювала, більше малювала, мультик зробила. Була тут будильником для багатьох. Мені найбільше запам’яталась екскурсія у підземелля в Старому місті.

БУР для нас – це цікаве спілкування з молоддю».

8. Сергій, 29 років, фрілансер
Місце проживання: Харків

Хобі: подорожі, гра на дримбі, горловий спів, любить готувати

«На БУРі  я вперше, а в Луцьку – ні. Участь у цьому проекті саме в Луцьку для мене – це вдячність  волинянам за їхню роботу: фестиваль Бандерштат – круто, ФРі-табір  «Media Camp» – теж круто, хоча я відвідав багато і тих, й інших подій, є з чим порівняти. Помітно, що люди докладають зустилля. 

Працював на всіх трьох локаціях. Звичайно, були і фізичні складнощі. Так, одного дня на території молодіжного центру ми вчотирьох з хлопцями за 2 години розвантажили 80 мішків цементу, тобто, це десь 4 тонни. При цьому ввечері  я проводив для учасників БУР ще дві лекції – про подорожі та навчання масажу. Графік був настільки насиченим, що мені навіть не вистачало інколи вільного часу. 

За що люблю різні міста – так це за людей, наскільки вони розвиваються, взаємодіють між собою, співпрацюють. Луцьк приваблює тим, що тут все просто і зрозуміло, сюди приємно повертатись заради людей. Я вирішив лишитися на БУРі ще на один тиждень. На це є дві причини: на другий візит в Луцьку з 9 по 16 червня завітають кілька моїх друзів-волонтерів, і я впевнений, що можу зробити для Луцька ще більше. 

БУР для мене – це комунікація між людьими з різних міст України, це спільна робота і це усвідомлення, що вже нецікаво брати для себе, а цікаво віддавати», – зізнався Сергій.

9. Павло, 22 роки, інженер

Місце проживання: Луцьк 

Хобі: виготовлення люстр ручної роботи, ретро-автомобілі, читання 

«Я почав волонтерити нещодавно і зрозумів, наскільки скучно жив до цього. Про БУР дізнався на Школі волонтерства, яка проходила в Луцьку.

Ми командою поїхали на «Табір Змін» в м. Буча, де ми представляли проект «Луцький міський молодіжний центр». Там і розповіли про БУР, як про одну з найуспішніших ініціатив у країні.  Вирішив допомагати спочатку в Луцьку, бо робота не дозволяє надовго поїхати. Долучався по можливості – після роботи або у вихідний день. Серед учасників мало лучан, думаю це пов’язано із зайнятістю та необізнаністю місцевих про даний проект, оскільки така подія в Луцьку вперше. 

БУР для мене – це спілкування з людьми, можливість реалізувати спільні проекти в майбутньому з однодумцями та зробити щось краще для свого міста», – зазначив Павло.

Більше інформації про проект – на сайті bur.lef.org.ua.

1

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}