Як у Луцьку прощалися з легендою волинської журналістики Юрієм Яцюком. ФОТО

10 Березня 2019

У Луцьку сьогодні прощалися з легендою волинської журналістики Юрієм Яцюком, який трагічно загинув у ДТП 8 березня.

Щирий, позитивний та дотепний чоловік, журналіст з великої літери та людина-неспокій: волинян шокувала звістка про загибель заслуженого журналіста України, пише ІА Волинські Новини.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ПІД ЛУЦЬКОМ В ДТП ЗАГИНУВ ВІДОМИЙ ЖУРНАЛІСТ

Попрощатися з журналістом Юрієм Яцюком усі бажаючі могли з 18.00 години вчорашнього дня у нижньому храмі Свято-Троїцького кафедрального собору. А 10 березня з 10:30 розпочався чин похорону.

Декілька сотень людей зібралися у центрі міста, аби провести в останню путь Юрія Яцюка. Вшанувати пам’ять видатної постаті волинської журналістики прийшли рідні, друзі, колеги Юрія Антоновича, адже, без перебільшення, його знала «половина Луцька, а може й більше».

Після закінчення заупокійної служби труну з тілом журналіста винесли з собору. Авто ритуальної служби відвезло його на кладовище у Гаразджу, де й похоронили Юрія Яцюка.


Добрим словом згадують «дядю Юру», як часом називали Юрія Яцюка у тісних журналістських колах, й репортери Інформаційного агенства Волинські Новини.

«Дядя Юра завжди був усміхнений. Він ніколи не пройшов повз, не вітаючись, незважаючи на те, що я в журналістиці відносно недавно і на кілька десятків років молодший за нього. Цей чоловік знав про спорт все і його знали всі. Нещодавно на презентації книги «Футбол у Волинському воєводстві» він згадував матчі 80-х, називаючи авторів голів...дядя Юра був ходячою спортивної енциклопедією. На відкритті стадіону в Княгининку, де були присутні чимало політиків та спортивних функціонерів області, він вітався чи не з кожним, адже всі його знали і він знав усіх. Дядя Юра, пам‘ятаємо!» - з сумом розповідає репортер Волинських Новин Олександр Зелінський.

Також з теплом у серці про Юрія Яцюка відгукується і кореспондент ВН Вікторія Семенюк:

«Я ніколи не бачила Юрія в поганому настрої. Він завжди обіймав при зустрічі і по-дружньому тричі розціловував у щічки. Пам’ятаю наше перше знайомство, коли мене, ще зовсім «зелену» журналістку, відправили готувати репортаж із футбольного матчу. Звернулась за допомогою і поясненнями до справжнього фахівця – Юрія Антоновича. Познайомились. Питаю: «Як вас звати?». А він відповідає: «Юра». Перепитую: «А по-батькові?» - «Просто Юра», - з посмішкою відповів Антонович. Напевне, після цієї трагедії я більш ніколи не зможу відзначати 8 березня – для мене цей день справді став «чорним», - розповідає Вікторія Семенюк.

«Завжди галантний і життєрадісний, веселий та оптимістичний - таким і пам’ятатиму цю людину. Він знав усе про всіх спортсменів Волині: від сільських футболістів до олімпійців і світових чемпіонів. А ще - у нього не було пафосу, зверхності до набагато молодших за себе журналістів. Він знав кожного по імені і ставився до нас, зелених, як до рівних. Нехай земля йому буде пухом!» - згадує Юрія Яцюка журналістка Юлія Малєєва.

Згадує відомого журналіста і колишній кореспондент ІА Волинські Новини Вадим Панафідін:

«Антонович, або як ми на нього казали «Папа», був непересічною людиною! Як і кожен з нас, він мав свої достоїнства та слабкості, але впевнено можна сказати, що це була світла людина. Кожна зустріч із ним - це позитивні емоції. Більше року працював з Юрієм в одному кабінеті, «папа» був другом, сумно... Щодо фото нашого, то пригадаю, як на змаганнях з волейболу ми разом висвітлювали подію для різних ЗМІ й тоді говорили, що з журналістів тільки ми двоє, бо спорт цікавить не багатьох, це ж не інтриги та скандали, тоді ми заселфилися й підписали фото: «Як не ми то хто?». Папа багато зробив для популяризації спорту, він був відданий справі. Його не вистачає...».









1

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter