Коли йдеться про образ художника, в уяві більшості з нас виникає такий собі богемний портрет людини з шаликом на шиї та мольбертом під пахвою, яка неспішно прогулюється осіннім парком у пошуках натхнення, або ж замріяно релаксує десь на березі річки. Утім хлопець, з яким знайомить нас ІА «Волинські новини», ламає усі ці стереотипи. Бо мольберта в нього немає, а в наплічнику, окрім блокнота з малюнками, – кросівки та спортивна форма.

Діма Ходневич народився й виріс у Зарічному на Рівненщині. Нині він – студент першого курсу Інституту фізкультури та здоров’я Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Каже, вирішив піти татовим шляхом, адже він теж навчався у Луцьку на тому самому факультеті, нині працює вчителем фізкультури і захисту Вітчизни.

Діма Ходневич

«Малюю, скільки себе пам’ятаю, – усміхається Діма. – Щоправда, була невеличка така перерва – років чотири за олівець не брався. У цьому винні комп’ютерні ігри. Бачите, у мене в дитинстві того комп’ютера не було. А коли в класі сьомому з’явився, то я дуже захопився іграми. От і закинув малювання, перестав ходити в художню школу. Хоча, якщо чесно, мені там не надто й подобалося, бо вчили мене не того, що я хотів. А може, просто з учителями не пощастило».

Випірнути з віртуального світу допомогли спорт і тато, зізнається хлопець. Батькам зовсім не подобалося, що хлопець так багато часу проводить за комп’ютером, тож тато зробив усе для того, щоб син змінив уподобання. І в нього це вийшло, бо Діма усерйоз захопився спортом. А відтак і повернулося бажання малювати.

Творчість Діми Ходневича

«До художньої школи я так і не повернувся. А вчився малювати, переглядаючи тематичні відео в інтернеті, черпав інформацію на різноманітних форумах, – розповідає хлопець. – Зараз найважче мені даються портрети, але я вдосконалюю навички. А найбільше люблю малювати пейзажі».

Для створення чергової роботи Дмитрові не потрібно якогось особливого реманенту. Каже, йому достатньо блокнота, звичайнісінького простого олівця, трохи фантазії та, звісно, натхнення. А воно, зізнається юний художник, бува, приходить у найнесподіваніші миті. Тому блокнот і олівець завжди є у нього в наплічнику. «Буває, що на відтворення картинки, яка виникла в голові, мені треба кілька годин, а буває, що достатньо однієї нудної пари», – жартує хлопець

Творчість Діми Ходневича

Нам, простим смертним, просто невтямки, як можна створити пейзаж, не використовуючи додаткових кольорів. «Усе дуже просто. Адже олівці мають різну жорсткість, – пояснює Діма. – До того ж, коли сильніше або слабше натискаєш на олівець, виходять різні відтінки».

Окрім того, хлопець нещодавно захопився розмальовуванням стін. «Як і багато хто, почав я з власного дому, – розповідає художник. – У нас був ремонт, мама дозволила мені спробувати розмалювати стіну в своїй кімнаті. У роботі поєднував і звичайну фарбу, і в балончиках. Як для першого разу, вийшло непогано, хоча, звісно, недоліків там не бракує. Але ж я ще тільки вчуся. Були вже й замовлення від знайомих. Хоча нині на це в мене обмаль часу, адже в основному зараз витрачаю його на навчання».

Творчість Діми Ходневича

Сюжети художніх робіт Дмитра народжуються по-різному: буває, що сам вигадує, а часом десь щось цікаве побачить, додасть щось своє – і виходить цікава картинка.

На запитання, чому, маючи від Бога такий хист до малювання, обрав фах тренера, Діма усміхається: «Я ж не професійний художник, можна сказати, самоук. Це таке заняття для душі. А спорт – велика частина мого життя. Вже навіть пробував себе у ролі тренера».

У майбутньому Дмитро Ходневич, як сам жартує, бачить себе тренером, який малює. Хоча основний акцент робить все-таки на фізкультурі. Утім і хист свій обіцяє розвивати. Тож хтозна, може, незабаром ми почуємо й про персональну виставку талановитого студента.

Оксана ГОЛОВІЙ

Творчість Діми Ходневича

Діма Ходневич

Творчість Діми Ходневича

Творчість Діми Ходневича

Творчість Діми Ходневича

Творчість Діми Ходневича