^{Фото: Даша МИХАЛЮК}

У суботу, другого жовтня, у Луцьку влаштували справжню чайну церемонію у чайні на Лучанці. Розливав напій Денис Михальченко  – музикант, учасник гурту «кАчевники», власник кочівної чайної dendachai. 

Дійство відбувалося на фабриці «Лучанка» у дуже ламповій атмосфері: без зайвого світла, кричущої музики та купи людей. 

Разом з фотографкою Дашею ми трохи поблукали фабрикою (а вона справді величезна), заходили не в ті двері й дивилися на красиві, але подерті стіни, графіті та дерев'яні сходи. Чайна відрізнялася від усіх локацій: там було тепло, пахло чаєм і грала приємна музика. 

Згодом до нас підійшов Васік, який організовував церемонію, і порадив піти на балкон, де Денис розпалював самовар. Його, до слова, він привіз з собою. Там ми розговорилися про чай та те, як він розпочав свій «тур»:

«Мене познайомили з цією традицією 12 років тому у тату-салоні. Мені це дуже сподобалося й допомогло розширити кругозір, збільшити коло спілкування. Чай – це така штука про культуру, тому тоді я почав окультурюватися.

Дійшов до того, що зараз я цим активно займаюся і розвиваю чай, продаю його... 

Чай не будуть пити прості люди. В якому сенсі? Чай збирає навколо себе дуже цікавих людей. У кожному місті є купки класних людей, які душевно мене приймають на гостину».

Денис побував у Миколаєві, Харкові, на чайному фестивалі в Одесі «Чай і пустота», а після вечорів у Луцьку вирушав у Львів і Київ. Він майстерно розпалював вогонь і кип'ятив воду у металевій диво-посудині, яку згодом наливали у чайник, зливали у «чашу справедливості», з якої розливали чай по піалах (серйозний процес, чи не так?).

Вся церемонія – незвичайне і ні на що не схоже дійство, за яким дуже цікаво спостерігати, але найкраще – брати участь і бути частиною цієї затії. На чайних церемоніях від dendachai Денис розливає чай з невеликих сімейних виробництв, де зберігають органіку чаю і дбайливо його готують без використання пестицидів.

Ден розповів, що на вечорі ми поступово «підвищуватимемо градус» і питимемо три види чаю: білий пуер, Сяо Чжун – червоний чай, шу пуер від буддійського ченця.

Далі ж розпочалася справжня магія – кипіла вода, а у чайні підіймався помітний аромат чаю. Це, певно, не зовсім те, що ми звикли пити на щодень і купуємо у супермаркетах біля дому – цей напій відрізнявся легким смаком та ефектом збадьорення. Хотілося відчувати його запах, зворушуючи у пам'яті всі аромати, які відчували у житті, й шукати, на що це може бути схоже. «Це як маневицький ліс», – додав хтось з присутніх. Певно, запах чаю асоціювався кожному з чимось своїм, рідним. 

На церемонії нас залишили наодинці зі своїми відчуттями – час від часу підливали щоразу інший напій, щоб ми смакували та придивлялися. Всі учасники та учасниці дійства говорили про щось своє, жартували, насолоджувалися смаком та знайомилися поближче. До кінця вечору всі добре здружилися – передавали одне одному посудини з теплим напоєм, їли горішки та сухофрукти та смакували атмосферою. 

Про це дійство можна написати цілу книгу, але краще – прочитайте атмосферу чайної церемонії на фото:

Більше про чайну можна дізнатися на інстаграм-сторінці.