В рамках святкування 100-річного ювілею існування товариства «Просвіта» на Волині у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбулася урочиста Академія на вшанування видатних постатей українського просвітянського руху.

Серед багатьох важливих імен українців, які розвивали культурно-просвітницьке життя у своїх регіонах, пригадали і відомого волинянина, письменника Івана Корсака.

Його світлу пам’ять вшанували хвилиною мовчання.

Керівниця Волинської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» Людмила Стрільчук-Притулюк розповіла, що для неї значить знайомство з Іваном Феодосійовичем.

«Він завжди показував власним прикладом, як варто підтримувати культурно-освітню галузь, проводив просвітницьку роботу на селі, передплачуючи «Голос Просвіти» для всіх сільських осередків. Іван Феодосійович був для нашого товариства союзником».

Також пані Людмила пригадала, що книги  Івана Корсака читали усі покоління її родини, адже теми не залишали байдужими нікого:

«За 2 дні до завершення свого земного життя він був серед членів журі нашого конкурсу читців поезії. Ми сиділи поруч і визначали місця для тих діток, які читали власні вірші, і поезію класиків. Він виступав, щедро дарував свої книги, а через день ми дізналися цю страшну звістку, в яку не могли повірити… Мені надзвичайно приємно, що в нашому товаристві Іван Корсак презентував свої книги, що я написала анотацію до роману «На розстанях долі», що він був цим літературним обличчям  Волині».

Пані Людмила розповіла, як колись знімали сюжет про Івана Корсака, і вона отримала нагоду побачити кабінет автора, доторкнутися до тієї творчої атмосфери.

«Було так трепетно, доторкнутися до столу, за яким він написав стільки чудових романів . Іван Феодосійович показував нам фото і документи, пов’язані з наступним романом, який був тоді у розробці. Скільки документальних фактів, співпраці з архівами, спогади по крупинках, зібрані з усього світу! Писати так дуже складно, бо треба було спершу відшукати ці маловідомі, але достовірні факти, а потім зробити для цього якісне художнє обрамлення.

Професор кафедри нової та новітньої історії України СНУ імені Лесі Українки, кандидат історичних наук Микола Кучерепа теж долучився до спогадів про відомого краянина.

«Іван Корсак був шляхетним чоловіком, мужем, він ніколи не дозволяв собі чогось такого, що могло б образити іншу людину.  Він зачіпав маловідомі сторінки з волинської історії, з української  та всесвітньої історії. Я часто запитував, де він бере оці задуми, на що Автор з великої літери відповідав: «Всяке у житті буває. А я просто шукаю. Шукаю і знаходжу».

Ми втратили насправді дуже велику людину, але натомість отримали можливість глибше оцінити його літературні праці, які занурюють нас у свою історію, свій рід, свою країну», – пригадав пан Микола.

Також спогадом-розповіддю про батька поділився його син, фундатор Музею сучасного українського мистецтва Корсаків – Віктор Корсак.

1

«Що більше життів якісно проживає людина, то краще. Талановитий журналіст, агроном, геніальний письменник – батько проживав усі ці життя на повну. Фантастично працелюбний, він справді працював по 13 годин, і незалежно від того, коли за клопотами і розмовами засинав, а прокидався завжди о 6 і знову брався за роботу.

Був дуже толерантним, не конфліктним, про те, що був патріотом, думаю, і говорити не треба. Він виконав свою місію на землі, але у філософському аспекті життя має інше значення. Ось ми зараз тут згадуємо, ми читаємо, а це означає, що він живе», – поділився пан Віктор.