Сьогоднішній «BLOG на нічку» присвячений тому, як пережити втрату близької людини.

Своїми роздумами з «Таблоїдом Волині» поділилась Юлія Галецька.

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку: [email protected].

***

На жаль, життя доволі непередбачувана річ, і це усвідомлює чи не кожна людина. Однак, усвідомлювати та розуміти – різні речі. Цей текст народився під час переломного моменту у моєму житті – втрати надзвичайно близької мені людини. Ні, втрата це не сварка, розлучення чи тимчасова перерва у спілкуванні. Втрата – це про смерть. 

Рано чи пізно ми усі втрачаємо близьких нам людей. По крові, по духу. Але, як з цим впоратись, аби не завести себе у глухий кут? Я також цього не знаю, але спробую вам допомогти тим, що сама розумію не з чуток. 

Найперше, я хочу закцентувати увагу на тому, аби ніколи не закінчувати розмови чи зустрічі обірваною телефонною лінією або ж зухвалим кроком у іншу сторону, через будь-які непорозуміння. Ми ніколи не знаємо, яка зустріч буде останньою, чий голос більше ніколи не пролунає у телефоні, або ж до кого ми більше ніколи не поринемо у обійми. Це важливо. Не будьте жорстокими до людини, яка вас любить, аби потім не шкодувати. Тому що після втрати усі негативні моменти, як у стрічці, промотуються в голові, а ви не здатні з цим нічого зробити, лише шкодувати про зроблене. А вибачитись уже немає перед ким. 

Друге – не соромтесь своїх почуттів. Завжди кажіть людині про те, як ви її цінуєте, та дякуйте за хороші, корисні речі, які стались з вами завдяки їй. Дуже важливо встигнути усе сказати. Дякуйте кожного дня, кожної хвилини, секунди... неважливо! Аби у вас завжди було чисте сумління та хороші стосунки.

А тепер, щодо порад. Якщо вже так сталось, і ви втратили близьку для себе людину – тримайтесь. Вам не допоможе ані співчуття, ані час. Він не лікує, бо з кожним днем хочеться все більше побачити ту людину, яка вже не з нами, але була дуже рідною для вашої душі. 

Допомогти собі ви можете лише самостійно. Пусті балачки з подругами, друзями, родичами, сеанси психолога вам навряд підуть на користь. Бо цей біль у душі. Глибоко. 

Тому, намагайтесь якомога більше навантажити своє тіло та розум, аби хоч якось перенести центр навантаження мозку на інші думки.

Найкращі ліки проти душевного болю – подорожі та нові враження. Чудово, якщо у вас є можливість поїхати кудись та розвантажити голову. А якщо ні, то хоча б з’їздіть на природу, на дачу, до друзів на вихідні. Завжди можна знайти можливість змінити чотири стіни власної квартири, де ти сам на сам зі своїми думками, на красиву природу, яка не вимірюється квадратними метрами.

І пам’ятайте, що ви вже неспроможні щось змінити. Так стається. Люди йдуть від нас завжди невчасно, і у голові лишається купа незакінчених справ, думок, розмов. Тому, будьте щирі у своїх почуттях та ніколи не кидайте слухавку. Доведіть конфлікт до «хепі енду» та завжди у новий день йдіть з посмішкою та позитивом. Навіть, коли не хочеться його зустрічати.