Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку: [email protected].
***
«Вже травичка зелена, снігу нема, скоро будемо гладіолуси садити?», – запитала днями моя Софія. Я подумала: як добре, що їй подобається порядкування на клумбах та інша городня робота. Звичайно, на елементарному рівні. І все ж, впевнена, що до праці дітей потрібно привчати змалечку. Дівчинка може подавати, посипати, мішати, прикрашати страви. Втикати цибулинки гладіолусів у лунки – теж робота нескладана. Але ж як важливо малечі відчувати слова подяки за допомогу, чути, що вони справжні помічники. А стосунки між дорослими і дітьми як це змінює!
Не можу погодитись з японською системою виховання, в якій до 5 років дитина вважається імператором, і робить те, що хоче. Матері не можна залучати малечу до домашнього господарства. Але ж саме до 5 років дитя – як пластилін, як коробочка для наповнення вміннями, знаннями і навичками! Це – найсприятливший період привчати допомагати. Як же з 5 років «імператора» перетворити в «раба», який повинен слухатись, повинуватись, підкорятись? Тобто ламати звички і стиль життя? Впевнена, що правильніше рухатись маленькими систематичними кроками, а не зигзагами.
Згадую, як колись на літніх канікулах у бабусі в Квасилові у мене були щоденні обов’язки: наносити з криниці води у балію для вечірнього поливу городини і визбирати колорадських жуків з картоплі. Сьогодні такі обов’язки, звісно, – кам‘яний вік. Але суть в самій праці, у допомозі старшим. Навіть якщо її результат спочатку просто смішний і навіть недоречний, не відбивайте бажання пробувати! Ми робимо це ось так:
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
Нав’язливе та іноді безпідставне відчуття провини нерідко супроводжує нас та заважає нашому спокою. Сьогодні у рубриці «BLOG на нічку» читайте про те, як позбавитися цього гнітючого відчуття.
Коли хтось із подружжя оголошує про бажання розлучитися, це означає, що він давно переглядав цей крок у своїх думках, довго все зважував та порівнював.