^{Текст: Інна СЕМЕНЮК}

19 грудня в Україні відзначають День святого Миколая. Це один із найшанованіших святих – чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. Проте, яким він був за життя, і яких особливих традицій у День святого Миколая дотримувалися українці, знають не всі.

Святий Миколай народився у місті Патарі, у Малій Азії, в заможній родині близько 260 р. Батьки його були християнами. Після їхньої смерті Миколай роздав свою спадщину бідним і вирушив у Палестину до святих місць. Повернувшись додому, він прийняв сан священика. Згодом став єпископом у місті Мирі, в давній Лікійській провінції, тому його й називають Миколаєм Мирлікійським.

Коли ж в Римській імперії почали переслідувати християн, Миколая ув’язнили. Професор Луїджі Мартіно, який досліджував тіло святого, засвідчив, що він мав пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки. Це говорить про те, що святителя Миколая у в’язниці катували на дибі. Пізніше він вийшов із в’язниці і повернувся до свого приходу. Помер Миколай у глибокій старості, в Мирах. Згодом мощі святого Миколая були перенесені в місто Бар, що в Італії, де вони перебувають і донині.

Найімовірніше, традиція дарувати подарунки пішла від випадку, коли Миколай допоміг одному бідному чоловіку. Той не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, тож їм довелося б стати повіями, щоб не померти з голоду. Миколай, дізнавшись про це, протягом трьох ночей підкрадався до хатини того чоловіка і щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де спали сестри, по шматку золота – на придане для кожної з них.

Святий Миколай жив дуже скромно. Одяг його був простий, він їв тільки один раз на день – ввечері. Весь час присвячував молитві і добрим справам. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, якою була зовнішність святого Миколая. Дослідивши рештки, учені дійшли висновку, що він був приблизно 167 см на зріст, мав карі очі, мужнє відкрите обличчя, чітке підборіддя і вилиці, шкіру обличчя оливкового відтінку. Антропологи припускають, що Святий не вживав м’яса.

Вважається, що святий Миколай опікується воїнами, водіями і подорожніми, допомагає бідним у скруті. Він є покровителем дітей, студентів, моряків і рибалок. За життя Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха: молитвою зупиняв грозу чи бурю. Колись в Україні кожен рибальський курінь обов'язково мав ікону цього святого, перед якою на початку рибальського сезону і під час негоди служили молебень. Нині перед іконою святого Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні автомобілів. Також святий Миколай є захисником і бідних, скривджених, несправедливо засуджених. Наші предки шанували святителя і як покровителя шлюбу.

За давньою українською традицією, у День святого Миколая влаштовували велике гуляння. Подекуди існував звичай святкувати Миколи впродовж трьох днів, під час яких варили кутю й узвар, щоб наступного року мати щедрий врожай жита і плодів. Зазвичай частування на свято купували у складчину, таким чином наші предки намагалися залагодити всі сварки. Дітям дарували особливе печиво – миколайчики.

Цього дня чекали у гості полазника – чоловіка, який першим зайде до хати. Це віщувало багатство і щастя протягом року.

День святого Миколая здавна називали сприятливим для укладання домовленостей. Українці вірили, що коли Святий ходить світом, ніхто не стане обманювати.

Також цей день вважали останнім у році, коли необхідно роздати всі борги. Якщо цього не зробити, то в прийдешньому році сім'я буде бідувати. Українська приказка говорить: «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».

В українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники і прикраси та прибирали в хаті – одне слово, чекали сватів.