Одяг священика для нечастих гостей храму – річ загадкова і незрозуміла. Різноманітність кольорів та елементів вбрання духовних пастирів, на перший погляд, може здивувати, та насправді кожен елемент із облачення священнослужителя несе певне смислове навантаження.
«Таблоїд Волині» розпитав у дяка Храму Холмської ікони Божої Матері Юрія Хом'яка про облачення священика під час служби у піст.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/1.jpg[/img]
Священик для служби одягає підрясник, підризник, єпитрахиль, пояс, поручі і фелонь (ризу). У суботу та неділю службу проводять у золотисто-білому облаченні, а от з понеділка до п’ятниці – у сіро-білому.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/2.jpg[/img]
Підрясник зазвичай шиють чорного кольору, проте можливі й інші варіанти темних відтінків – темно-зелений, сірий тощо. Він має форму халата й використовується не лише під час богослужінь, а й для побуту. На підрясник священик може одягати рясу, яка зовні від підрясника відрізняється лише широкими рукавами.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0012.jpg[/img]
Проте для літургії священик має одягати підризник – довгий одяг без розрізу спереду і ззаду, з отвором для голови. Виготовляється з тонкої білої тканини, рукави у нього вузькі, з шнурками на краях, якими закріплюються на зап’ястях. Білий колір підризника нагадує священикові, що він повинен завжди мати чисту душу і вести непорочне життя.
Невід’ємний елемент облачення священика – єпитрахиль. Це – довга широка стрічка, вишита хрестами, яку перекидають через шию. Вона складена удвоє і спереду спускається вниз двома скріпленими між собою кінцями. До речі, диякон має схожу деталь одягу, але вона не роздвоюється і має назву – орар. Єпитрахиль знаменує особливу – подвійну, порівняно із дияконом, благодать, яка подається священикові для здійснення таїнств. Без єпитрахилі священик не може здійснювати жодної служби.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0014.jpg[/img]
На руках у священика під час служби повинні бути поручі. Так називаються вузькі нарукавники, які стягуються шнурками. Поручі нагадують священнослужителям, що вони, здійснюючи таїнства чи беручи участь у здійсненні таїнств віри Христової, виконують це не власними силами, а силою і благодаттю Божою. Поручі також символізують мотузки на руках Спасителя під час Його страждань.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0015.jpg[/img]
Пояс одягається поверх єпитрахилі та підризника і знаменує готовність служити Господу. Пояс нагадує і той рушник, яким підперезався Ісус при омовінні ніг ученикам на Тайній вечері.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0035.jpg[/img]
Риза, або фелонь, одягається священиком поверх іншого одягу. Це – довга накидка без рукавів, з отвором для голови зверху і з великим вирізом попереду для вільних дій руками. За православними канонами вважається, що риза має нагадувати священикам про одежу правди, в яку вони повинні бути одягнутими як служителі Христові.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0032.jpg[/img]
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0026.jpg[/img]
Поверх ризи на грудях у священика є наперсний хрест.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0010.jpg[/img]
За добру службу священикам дають право носити додаткові елементи одягу. Наприклад, набедреник. Це – тканина, квадратної форми і того ж кольору, що і риза, яку підвішують на стрічці через плече на рівні стегна. Цей елемент означає духовний меч.
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0038.jpg[/img]
[img data=wat]26_02_2015_778446119/dsc_0040.jpg[/img]
Головні убори священика – скуфія і камилавка. Скуфію, яка на вигляд схожа на типову чорну шапку, можуть носити всі священнослужителі. Використовують у повсякденному житті та для богослужінь на вулиці. Камилавка – головний убір, який дають як нагороду за хорошу службу.
Текст: Ірина КИРИЧУК
Фото: Влад КАРДАШ