Ковельчанка Тетяна Коб – учасниця Олімпійських ігор-2016, переможниця чемпіонату Європи у 2009 році, бронзова призерка чемпіонату світу 2010 року, восьмикратна чемпіонка України, боксер Національної жіночої збірної. У інтерв’ю для Федерації боксу України дівчина розповіла про важкий жіночий бокс, чому не потрапила на Олімпіаду в 2012 році та про майбутню тренерську діяльність. 

– Тетяно, ти перша виборола ліцензію на олімпіаду в Туреччині. Чи важко тобі було дійти до цієї перемоги? 

– Я дуже довго готувалася до цього турніру, і чесно кажучи, мені прикро, що не дійшла до фіналу. Мені довелось провести дуже важкі чотири поєдинки і поборотися за 3 місце, але все одно залишилась задоволена собою, адже виборола ліцензію на Олімпійські ігри. 

– Можна сказати, що тобі допомогла британка Ніколь Адамс, яка, до речі, також поїде на Олімпіаду цього року? 

– Це дійсно так. Завдяки їй ліцензія перейшла до мене автоматично. За результатами чвертьфінальних поєдинків Ніколь вийшла у півфінал, таким чином гарантувавши мені щасливий квиток до Ріо. 

– На твоєму рахунку є перемоги на чемпіонаті Європи у 2009 році, ти – бронзова призерка чемпіонату світу у 2010 році. Чи планувала ти поборотися за перемогу на Олімпіаді у 2012 році? Що не вдалося? 

– Так, я планувала брати участь у Олімпійських іграх 2012 року. На жаль, у той час був лише один ліцензійний турнір – чемпіонату світу, де було дуже важко вибороти ліцензію. Мені це не вдалося, бо я боксувала із сильними, досвідченими суперницями. Гадаю, мені треба було краще підготуватись, більше тренуватись. З кожним роком рівень жіночого боксу росте, а це значить, що і серед прекрасної статі є кваліфіковані дівчата. Можна з впевненістю сказати, що поступово жіночий бокс виходить на один рівень з чоловічим. 

– Яку роботу над помилками ти зробила, щоб перемогти на цих Олімпійських іграх? 

– Наразі я знаходжусь на Олімпійській базі у Конча-Заспі, де ми усі важко та посилено тренуємось. Звичайно, тренери дивляться на наші помилки, коригують їх. Іноді ми і самі бачимо, де треба підтягнути, де більше викластись. 

– Ти – перша дівчина, яка представлятиме Україну на Олімпійських іграх. Для тебе це є мотивацією, чи відчуваєш ти велику долю відповідальності? 

– Звичайно, для мене це велика відповідальність. Я розумію, що треба докласти багато зусиль, не жаліти себе на тренуванні та підготуватися морально, аби повернутися з перемогою. Викладатимусь на усі сто відсотків! 

– Чому тільки одна представниця жіночої збірної з боксу поїде на олімпіаду? Що не вдалось іншим дівчатам? 

– В жіночому боксі, на жаль, є лише три вагові категорії: 51, 60 та 75 кілограм. Тому важко здобути ліцензію, бо в кожній країні є тільки один шанс, окрім Китаю та Марокко – у них є по три ліцензії. Велика кількість учасників на чемпіонаті Європи створює велику конкуренцію, тому інші дівчата не змогли вибороти перемогу та поїхати до Бразилії. 

– Як проходить робота з тренерами? Яку програму вони для Вас підготували напередодні олімпіади? 

– Працюємо на усі сто відсотків! У мене є спаринг-партнери, з якими ми напрацьовуємо комбінації, удари, зміщення. І мені доводиться працювати важче ніж їм, бо на мені лежить відповідальність – підготовка до важливого спортивного заходу. Наразі у нас два тренування на день: вранці та ввечері, тобто намагаємось тримати себе у належній формі. 

– Які у тебе плани після Олімпійських ігор? Чи плануєш далі продовжити заняття боксом? 

– Усе залежить від того, як я виступлю на Олімпіаді. Сподіваюсь, що зможу перемогти, адже для мене це важливо – довести собі, що я це можу. Також думала про тренерську діяльність, можливо буду тренувати майбутніх чемпіонів. Але поки не заглядаю дуже далеко, бо все може змінитися і я ще залишусь у складі Національно збірної. 

– Цікаво дізнатись яке хобі у дівчини, яка займається спортом, окрім боксу? 

– Я полюбляю готувати. Тобто можна сказати, що кулінарія іноді відволікає мене від усього іншого. Окрім того, я цікавлюся фотографією.