Спортивне кохання по-волинськи: Анна Довгополюк і Дмитро Швагринський

Напередодні Дня закоханих газета «Слово Волині» поцікавилася секретами сімейного життя у подружжя майстрів спорту.

Волейболістка Анна Довгополюк та баскетболіст Дмитро Швагринський одружені вже 2,5 роки. У них є ціла стіна нагород та медалей, але найбільшим своїм скарбом називають маленьку Софійку.

Анна Довгополюк тривалий час виступала у волейбольній команді «Континіум-Волинь-Університет», з якою двічі вигравала Кубок України та срібні нагороди Суперліги. Дмитро Швагринський – теперішній капітан БК «Волиньбаскет-WOG-Університет». Зі своєю командою він теж вигравав Кубок і чемпіонат Вищої ліги.

Як же зустрілися закохані? Звичайно, у спортивному залі. Цікавить одне: що трапилося спочатку – Дмитро пішов на волейбол чи Анна на баскетбол?

Дмитро: Зі мною у групі вчилися волейболістки, і якось зайшла розмова, чому баскетболісти на ігри ВК «Континіум-Волинь-Університету» не ходять, і ми вирішили це виправити. Після першої гри нам сподобалося, і у вільний час ми завжди відвідували їхні ігри. Звичайно, найбільше нашої уваги привертали найкращі гравці на майданчику. Так я помітив гравця в четвертій зоні під номером шість. Два тижні наважувався познайомитися. І вже у наступному домашньому турі я вирішив випробувати удачу. Так, за посередництвом нашої спільної знайомої Анни Степанюк я зустрівся зі своєю майбутньою дружиною.

Анна та Дмитро почали товаришувати. Та кожен першочерговим ставив тренування і виступ у чемпіонаті за свою команду. Але бачилися вони часто.

Д: Нам пощастило, що наші календарі співпадали. Того року «Волиньбаскет» і «Континіум-Волинь-Університет» грали матчі синхронно вдома і на виїзді. Тому ми змогли знайти для себе вільну хвилинку.

Побралися закохані влітку 2012-го року. У новоспеченій спортивній сім’ї одразу склалися свої цікаві традиції.

А: Ми змагалися, чия команда знаходиться вище в турнірній таблиці. Разом аналізували, хто краще тур відіграв. Коли я ще виступала за луцьку «Волинь», то волейбол у нашій сім’ї однозначно був спортом №1. Якщо Діма погано зіграв гру, то їсти йому не готувала. Завинив – сам готуй.

Д: Та не завжди я готував на кухні, тільки проштрафившись. Тоді в мене було трішки більше часу. Якщо наші тренування займали три години в день, то в Ані – цілих шість. Тому мені навіть приємно було порадувати її чимось смачненьким. Зараз вона не є діючим гравцем, а діючою мамою, і кухня зараз на ній.

Півроку тому у Діми та Анни народилася донечка. Назвали Софійкою. Молода мама зізнається, що кожну домашню гру вони приходять дивитись на свого татка.

А: З доцею ми дуже гарно вболіваємо. Навіть коли вона була ще в животику, ми ходили на матчі. Минулого сезону старалися не пропустити жодної домашньої гри «Волиньбаскета».

Д: Коли ти виходиш на майданчик, то не зважаєш ні на які зовнішні фактори. Просто концентруєшся на грі, і в голові постійно крутиться, що ти маєш робити. Під час гри нервова система збуджується удвічі. Думаєш тільки про гру, але все одно на підсвідомому рівні відчувається підтримка. Кажуть, що допомагають домашні стіни залу, але насправді домашнім зал роблять близькі люди, що тебе підтримують у ньому.

У двох майстрів спорту назбиралася чимала стіна нагород, але зараз вона, так би мовити, на реставрації.

А: У нас була стіна нагород. Там були медалі, кубки, фотографії. Але перед народженням доньки ми познімали всі нагороди, залишили тільки наші спортивні фотографії, де зображені найяскравіші здобутки. Всі спортивні трофеї сховали. У нас росте мала дитина, їй все цікаве, все тягне до рота. Як тільки вона підросте, ми все відновимо.

Пара зізнається, що зараз у сімейній «скарбничці» більше волейбольних нагород дружини. Адже Анна чотири роки виступала у складі національної збірної України.

А: Волейбол подарував мені можливість подивитись світ. Я побила майже всю Європу, Азербайджан, Туреччина, Китай. І з кожної поїздки я привозила магніти. Тепер наш холодильник – як карта світу.

Перевага спортивної сім’ї є й у спільних інтересах. Багато чоловіків після роботи тільки можуть мріяти, щоб ввімкнути спортивний канал. А після тренувань Дмитро ніколи не відмовляє собі у перегляді декількох цікавих матчів. Він зізнається, що надає перевагу європейському баскетболу, а не НБА. Аня навіть мрію для сім’ї дозволила вибрати чоловіку. Звичайно, вона пов’язана з баскетболом.

А: Діма обіцяв, що колись поїдемо на якийсь матч Чемпіонату Європи чи світу. Ми обоє хочемо побачити ігри такого масштабу наживо.

Д: Ми хочемо відчути ту атмосферу, як люди вболівають. Якщо вірити телевізору, то адреналін там зашкалює. Коли на майданчику – 20 тисяч глядачів, емоції того місця не можливо уявити.

У молодій сім’ї всі дуже хочуть, щоб і маленька Софійка теж полюбила спорт.

А: Першим спортом у списку, який дитина спробує, думаю, буде плавання. Вона так класно плаває у ванночці, моторно гребе ніжками і ручками.

Д: Та звичайно, ми дамо шанс їй обирати самій. Надіємося, що серед усього багатого арсеналу спортивних секцій вона знайде заняття і собі до душі.

– Як цього року буде святкувати День закоханих?

Д: Цього року до нас святий Валентин прийде додому. За інших умов ми пішли б у якесь затишне кафе. Зараз все залежить від нашої маленької Софійки. Що їй сподобається, те і будемо робити.