«Стати алкоголіком від медівки неможливо!», – волинський медовар Володимир Дмитрук
11 Листопада 2017
Як ви гадаєте, який алкогольний напій першим з’явився на нашій планеті? Дехто каже, що вино. Але для того, щоб зробити його, потрібні людські руки і глечики. А цей напій з’явився ще тоді, коли навіть посуду не було… Це медівка! Її створила сама природа.
Уявіть праліс із велетенськими деревами. У них зазвичай є дупла, в яких селяться бджоли і носять туди мед. Уявіть, що з якихось причин бджоли покинули своє гніздо, а в дупло якимось чином потрапила вода, приміром, дощова, і цей мед розчинився.
Оскільки у меді є пилок, а на пилку – природні дріжджі, мед із водою почав бродити. А коли перебродив, з нього утворилася медівка. І от уявіть, що залізла на таке дерево мавпа, скуштувала того природного алкоголю, іншими очима подивилася на світ і відчула себе… людиною.
Цю легенду часто можна почути з вуст почесного пасічника України, голови Волинського обласного осередку Гільдії медоварів України, голови братства бджолярів Землі Волинської «Ройовий Стан» Володимира Дмитрука.
Він наполягає: «З Дарвіном ми абсолютно не згідні: тяжка праця з людини робить мавпу, а от з мавпи людину робить медівка, питний мед. Це, звісно, жарт, але є у ньому доля правди: медівочка бадьорить, додає сили і навіть має цілющі властивості!».
САКРАЛЬНИЙ НАПІЙ НАШИХ ПРАЩУРІВ
З історичних джерел відомо, що за часів Трипільської культури, а згодом Київської Русі на території нашої держави пили питні меди.
«Ми достовірно знаємо, що колись були такі люди, які називалися медушами, – розповідає пан Володимир. – Вони були придворними медоварами. Це були дуже шановані люди, які прирівнювалися до лікарів. Кожна варка меду фіксувалася. Цей напій вважався сакральним. Він мав не тільки цінні харчові властивості – з ним народжувалися, проводжали в останню путь, його пили на весіллі. До речі, укладення договорів також завжди скріплювалося кухлем меду».
Наш край на весь світ славився своїми питними медами. Не дивно, що й Гіппократ назвав Україну краєм меду і молока.
«Питні меди були не тільки алкогольними напоями, були й безалкогольні, як-то медові кваси, медові сурії, – провадить пасічник. – На жаль, технологія виготовлення сурії втрачена. Відомо тільки, що цей напій готували із меду, молока та води, потім його вигрівали на сонці, тобто «сурили». До наших днів дійшли тільки згадки про те, що такі напої були».
Сучасні медовари готують медові кваси, медове пиво і навіть медове шампанське. Також виготовляють кріплені питні меди. Йдеться про меди, в які додають спиртову настоянку лікарських трав, – пояснює медовар. – Це так звані медаки, медові бальзами. Пити їх треба з аристократичною безтурботністю маленькими ковточками в добрій компанії. Не пити, а цілувати – тоді від напою можна отримати найбільше задоволення, а від лікарських трав, які він містить, отримати максимум сили й енергії».
СЕКРЕТ «ЧОЛОВІЧОЇ» і «ЖІНОЧОЇ» МЕДІВКИ
Володимир Дмитрук наголошує, що питний мед – це не настоянка, не наливка, а саме продукт бродіння джерельної води і меду. Питні меди діляться на категорії: меди варені (проходять термічну обробку) і меди ставлені (не проходять термічної обробки, а тому зберігають всі корисні речовини). І варений, і ставлений мед може бути із додаванням соків, трав або у чистому вигляді.
«І тут є величезний простір для творчості, – каже медовар. – Питний мед із гречки – це одне, мед із липи – зовсім інше, із різнотрав’я – ще інакше. Ще є таке поняття, як купажування, тобто змішування медів у різних пропорціях. Додали полину – отримали щось типу вермуту, додали калгану – маєте козацький напій, додали м’яти або меліси – зробили більш жіночий напій. Так-так, наші предки робили напої «жіночі», «парубочі», «для тих, хто іде в бій», «для ранених», «для полонених» тощо.
Для різних категорій людей у медівку давали різні лікувальні трави. Наприклад, воїнам давали питний мед, який додає сили, енергії (містить лимонник, калган), має кровоспинну дію (у складі деревій), можливо, має певну наркотичну дію (така властивість у багна). І зовсім інші трави треба додавати у питний мед для поранених: він мусить мати кровоспинну, анестезійну і ранозагоювальну дію (отже, там повинен бути прополіс)».
Пан Володимир також розповідає, що питними медами у давнину промивали рани. Їх робили більш міцними шляхом виморожування, тому вони зберігали усі лікувальні властивості. Такі кріплені медові напої використовувалися, звісно, не тільки для лікувальних цілей.
Володимир Дмитрук радить: «Якщо у людини низький тиск, вона хоче збадьоритися, може протягом дня випити 100–150 мл питного меду, злегка його підігрівши. Можна трохи питного меду додати до чаю. Якщо випити півсклянки питного меду із краплею прополісу, відразу відчуєте, як перестане боліти і дерти в горлі. Дуже добре під час застуди, при переохолодженні випити теплої медівки перед сном. Різні властивості має питний мед, приготовлений із додаванням лікарських трав».
МЕДОВА ВІЗИТІВКА ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ
Рецептура питних медів була спотворена з появою горілки. Починаючи з XIV століття, поширилися рецепти на кшталт: «взяти відро горілки, додати хорошого меду…».
«Це абсолютно інший питний мед, а ми хочемо відродити традицію приготування справжніх українських питних медів і культуру їх споживання», – наголошує Володимир Дмитрук. З цією метою 2008 року була створена Гільдія медоварів України. «На сьогодні в Україні є кількасот медоварів, кожен із них має десять, а то й більше власних рецептів питного меду, і всі вони відрізняються один від одного, тож загалом уже розроблені тисячі рецептур питних медів, – розповідає пан Володимир. – Двох однакових питних медів бути не може. Це як борщ: дві господині його варитимуть з однакових складників, а смак буде зовсім різним».
Для того, щоб відродити традицію медоваріння і споживання питних медів, Гільдія проводить навчання і конкурси серед медоварів, зокремакрайові: у Чернігові, Луцьку, Одесі, Дніпрі, Миколаєві, Полтаві. Лише у Луцьку з 2009-го по 2013 рік провели вісім таких конкурсів.
«Нині в Україні є кілька осередків медоваріння, перший серед них – Луцьк, – розповідає Володимир Дмитрук. – На Волині є 17 медоварів, а Луцьк по праву називають медовим містом. Також потужними осередками медоваріння є Біла Церква, Івано-Франківськ, Львів, Чернігів».
Цьогоріч один зі своїх питних медів Володимир Дмитрук надіслав на конкурс у Стамбул, де проходив 45-й Міжнародний Конгрес Апімондії. Це свого роду олімпійські ігри серед пасічників, які відбуваються один раз на два роки. Загалом за звання найкращого медовара змагалася понад тисяча учасників з усіх куточків світу. У цьому конкурсі питний мед Володимира Дмитрука виборов бронзову медаль.
«Це питний мед «Сльоза бурштину». Він має чистий смак, без додавання трав і соку ягід», – розкриває таємницю медовар. Ще в ХІ столітті Київська Русь славилася на весь світ своїми питними медами. Заїжджі купці мали право вивезти руської медівки на таку саму суму, на яку вони ввезли товару. Не більше! Медівка була свого роду лімітованим товаром. І зараз Україна має величезний потенціал для виготовлення питного меду, адже є найбільшим у Європі експортером меду. У Польщі є підприємства, які виготовляють питні меди, в Україні наразі немає жодного. Ми вирішили змінити ситуацію і відкрили у Дрогобичі цех, де виготовлятимемо питні меди. Уже маємо ліцензію на право їхнього виробництва і продаж. До нового року у торговельних мережах з’являться зразки питного меду з акцизною маркою. Як завжди, питний мед можна буде скуштувати у «Медовій хаті», а також в інших закладах».
ВІД МЕДІВКИ ПИЯКОМ НЕ СТАНЕШ
Часто людей хвилює: питний мед такий смачний, що п’єш і годі зупинитися. А це небезпечно!
«Зовсім ні! – переконує Володимир Дмитрук. – Наш організм звикає до простих речей. Такою є формула спирту С2Н5ОН – вона легко зчитується і запам’ятовується організмом, який потім вимагає її ще і ще. Тому люди стають п’яницями, алкоголіками. А питний мед містить більше 300 мікро- і макроелементів, вітамінів, амінокислот і т. д. Усе, що є в меді, все залишається і в питному меді – і таку складну формулу наш організм запам’ятати не може. Він пам’ятає, що це смачно, але залежності від питного меду не буває. Стати алкоголіком від питного меду фізично неможливо».
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
Уявіть праліс із велетенськими деревами. У них зазвичай є дупла, в яких селяться бджоли і носять туди мед. Уявіть, що з якихось причин бджоли покинули своє гніздо, а в дупло якимось чином потрапила вода, приміром, дощова, і цей мед розчинився.
Оскільки у меді є пилок, а на пилку – природні дріжджі, мед із водою почав бродити. А коли перебродив, з нього утворилася медівка. І от уявіть, що залізла на таке дерево мавпа, скуштувала того природного алкоголю, іншими очима подивилася на світ і відчула себе… людиною.
Цю легенду часто можна почути з вуст почесного пасічника України, голови Волинського обласного осередку Гільдії медоварів України, голови братства бджолярів Землі Волинської «Ройовий Стан» Володимира Дмитрука.
Він наполягає: «З Дарвіном ми абсолютно не згідні: тяжка праця з людини робить мавпу, а от з мавпи людину робить медівка, питний мед. Це, звісно, жарт, але є у ньому доля правди: медівочка бадьорить, додає сили і навіть має цілющі властивості!».
САКРАЛЬНИЙ НАПІЙ НАШИХ ПРАЩУРІВ
З історичних джерел відомо, що за часів Трипільської культури, а згодом Київської Русі на території нашої держави пили питні меди.
«Ми достовірно знаємо, що колись були такі люди, які називалися медушами, – розповідає пан Володимир. – Вони були придворними медоварами. Це були дуже шановані люди, які прирівнювалися до лікарів. Кожна варка меду фіксувалася. Цей напій вважався сакральним. Він мав не тільки цінні харчові властивості – з ним народжувалися, проводжали в останню путь, його пили на весіллі. До речі, укладення договорів також завжди скріплювалося кухлем меду».
Наш край на весь світ славився своїми питними медами. Не дивно, що й Гіппократ назвав Україну краєм меду і молока.
«Питні меди були не тільки алкогольними напоями, були й безалкогольні, як-то медові кваси, медові сурії, – провадить пасічник. – На жаль, технологія виготовлення сурії втрачена. Відомо тільки, що цей напій готували із меду, молока та води, потім його вигрівали на сонці, тобто «сурили». До наших днів дійшли тільки згадки про те, що такі напої були».
Сучасні медовари готують медові кваси, медове пиво і навіть медове шампанське. Також виготовляють кріплені питні меди. Йдеться про меди, в які додають спиртову настоянку лікарських трав, – пояснює медовар. – Це так звані медаки, медові бальзами. Пити їх треба з аристократичною безтурботністю маленькими ковточками в добрій компанії. Не пити, а цілувати – тоді від напою можна отримати найбільше задоволення, а від лікарських трав, які він містить, отримати максимум сили й енергії».
СЕКРЕТ «ЧОЛОВІЧОЇ» і «ЖІНОЧОЇ» МЕДІВКИ
Володимир Дмитрук наголошує, що питний мед – це не настоянка, не наливка, а саме продукт бродіння джерельної води і меду. Питні меди діляться на категорії: меди варені (проходять термічну обробку) і меди ставлені (не проходять термічної обробки, а тому зберігають всі корисні речовини). І варений, і ставлений мед може бути із додаванням соків, трав або у чистому вигляді.
«І тут є величезний простір для творчості, – каже медовар. – Питний мед із гречки – це одне, мед із липи – зовсім інше, із різнотрав’я – ще інакше. Ще є таке поняття, як купажування, тобто змішування медів у різних пропорціях. Додали полину – отримали щось типу вермуту, додали калгану – маєте козацький напій, додали м’яти або меліси – зробили більш жіночий напій. Так-так, наші предки робили напої «жіночі», «парубочі», «для тих, хто іде в бій», «для ранених», «для полонених» тощо.
Для різних категорій людей у медівку давали різні лікувальні трави. Наприклад, воїнам давали питний мед, який додає сили, енергії (містить лимонник, калган), має кровоспинну дію (у складі деревій), можливо, має певну наркотичну дію (така властивість у багна). І зовсім інші трави треба додавати у питний мед для поранених: він мусить мати кровоспинну, анестезійну і ранозагоювальну дію (отже, там повинен бути прополіс)».
Пан Володимир також розповідає, що питними медами у давнину промивали рани. Їх робили більш міцними шляхом виморожування, тому вони зберігали усі лікувальні властивості. Такі кріплені медові напої використовувалися, звісно, не тільки для лікувальних цілей.
Володимир Дмитрук радить: «Якщо у людини низький тиск, вона хоче збадьоритися, може протягом дня випити 100–150 мл питного меду, злегка його підігрівши. Можна трохи питного меду додати до чаю. Якщо випити півсклянки питного меду із краплею прополісу, відразу відчуєте, як перестане боліти і дерти в горлі. Дуже добре під час застуди, при переохолодженні випити теплої медівки перед сном. Різні властивості має питний мед, приготовлений із додаванням лікарських трав».
МЕДОВА ВІЗИТІВКА ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ
Рецептура питних медів була спотворена з появою горілки. Починаючи з XIV століття, поширилися рецепти на кшталт: «взяти відро горілки, додати хорошого меду…».
«Це абсолютно інший питний мед, а ми хочемо відродити традицію приготування справжніх українських питних медів і культуру їх споживання», – наголошує Володимир Дмитрук. З цією метою 2008 року була створена Гільдія медоварів України. «На сьогодні в Україні є кількасот медоварів, кожен із них має десять, а то й більше власних рецептів питного меду, і всі вони відрізняються один від одного, тож загалом уже розроблені тисячі рецептур питних медів, – розповідає пан Володимир. – Двох однакових питних медів бути не може. Це як борщ: дві господині його варитимуть з однакових складників, а смак буде зовсім різним».
Для того, щоб відродити традицію медоваріння і споживання питних медів, Гільдія проводить навчання і конкурси серед медоварів, зокремакрайові: у Чернігові, Луцьку, Одесі, Дніпрі, Миколаєві, Полтаві. Лише у Луцьку з 2009-го по 2013 рік провели вісім таких конкурсів.
«Нині в Україні є кілька осередків медоваріння, перший серед них – Луцьк, – розповідає Володимир Дмитрук. – На Волині є 17 медоварів, а Луцьк по праву називають медовим містом. Також потужними осередками медоваріння є Біла Церква, Івано-Франківськ, Львів, Чернігів».
Цьогоріч один зі своїх питних медів Володимир Дмитрук надіслав на конкурс у Стамбул, де проходив 45-й Міжнародний Конгрес Апімондії. Це свого роду олімпійські ігри серед пасічників, які відбуваються один раз на два роки. Загалом за звання найкращого медовара змагалася понад тисяча учасників з усіх куточків світу. У цьому конкурсі питний мед Володимира Дмитрука виборов бронзову медаль.
«Це питний мед «Сльоза бурштину». Він має чистий смак, без додавання трав і соку ягід», – розкриває таємницю медовар. Ще в ХІ столітті Київська Русь славилася на весь світ своїми питними медами. Заїжджі купці мали право вивезти руської медівки на таку саму суму, на яку вони ввезли товару. Не більше! Медівка була свого роду лімітованим товаром. І зараз Україна має величезний потенціал для виготовлення питного меду, адже є найбільшим у Європі експортером меду. У Польщі є підприємства, які виготовляють питні меди, в Україні наразі немає жодного. Ми вирішили змінити ситуацію і відкрили у Дрогобичі цех, де виготовлятимемо питні меди. Уже маємо ліцензію на право їхнього виробництва і продаж. До нового року у торговельних мережах з’являться зразки питного меду з акцизною маркою. Як завжди, питний мед можна буде скуштувати у «Медовій хаті», а також в інших закладах».
ВІД МЕДІВКИ ПИЯКОМ НЕ СТАНЕШ
Часто людей хвилює: питний мед такий смачний, що п’єш і годі зупинитися. А це небезпечно!
«Зовсім ні! – переконує Володимир Дмитрук. – Наш організм звикає до простих речей. Такою є формула спирту С2Н5ОН – вона легко зчитується і запам’ятовується організмом, який потім вимагає її ще і ще. Тому люди стають п’яницями, алкоголіками. А питний мед містить більше 300 мікро- і макроелементів, вітамінів, амінокислот і т. д. Усе, що є в меді, все залишається і в питному меді – і таку складну формулу наш організм запам’ятати не може. Він пам’ятає, що це смачно, але залежності від питного меду не буває. Стати алкоголіком від питного меду фізично неможливо».
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
Фотогалерея
Популярне
- Переглядів
- Коментарів
