На фестивалі їжі волинські пекарі пригощали триметровою випічкою

_{Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ}

Символічно, що першими на фестивалі їжі, одразу біля входу, зустрічали гостей продавці хліба. Тут протягом дня збиралося чимало поціновувачів традиційних пирогів, домашнього печива та ароматних свіжих буханців.



Власник цього волинського хлібного царства може говорити про справу свого життя довго і натхненно. Ім’я пекаря – Іван, виробництво знаходиться у селищі Іваничі, назва якого походить від прізвища князя Іваницького. Все це стало причиною назвати свою домашню пекарню «Іван Хліб».



Цього квітня дружня команда пекарні відсвяткували 2 роки з моменту створення. За освітою Іван – економіст, працював у торгівлі. Ніколи в житті не думав, що займатиметься хлібом, усе це виникло спонтанно.

«Відпочиваючи на Закарпатті, потрапив на міні-пекарню, взяв собі у дорогу хлібинку. Так сталося, що проїздив з нею майже 5 днів і привіз її додому такою ж м’якою і свіжою, як і купив. З’явилися питання, як таке може бути, тому на другий же день повернувся на ту пекарню і все розпитав. А поки доїхав назад, то вже знайшов і приміщення, і людей, які змурували б піч», – пригадує Іван.



Спершу це був маленький сімейний бізнес, а зараз тут працює більше 20 людей. Втім, родзинка пекарні саме у тому, аби залишатися домашнім виробництвом. Тут не женуться за кількістю, оскільки передусім ставлять за мету виробляти якісний продукт.



Починали виробництво всього з трьох позицій хліба – білий, чорний і житньо-пшеничний. Зараз печуть 16 видів хліба (з них 4 – бездріжджові), є домашні пироги. Усі рецепти вивідали у місцевих бабусь, щоб зберегти традиційність та автентичність. А досвід переймали у людей, які все життя професійно займалися пекарством.

Пан Іван говорить про хліб дуже тепло, завжди з усмішкою, зазначаючи, що майбутнє ексклюзивної випічки саме за домашніми виробництвами.



«Я досліджував, раніше по Луцьку було більше 30 маленьких пекарень. За радянської влади створювали заводи, витісняючи поодинокі сімейні виробництва. У Молдові та Польщі маленькі регіональні пекарні – така собі «родзинка» міст. Мені здається, в Україні авторський хліб теж зміг би завоювати популярність і стати національною особливістю», – переконаний Іван.



Із Польщі чоловік привіз рецепт повністю житнього хліба, закваску для якого роблять аж 4 дні. Каже, багато хто не вірить, що він у них виходить, але ж усі, хто сумніваються, мають змогу спробувати.



Зокрема, візитною карткою Волині пекарі хочуть зробити хліб з органічного борошна. Розповідають, що у Старому Порицьку знаходиться органічна ферма, на якій вирощують спельту, старовинну культуру, яка не модифікована протягом кількох тисяч років. На цьому борошні з використанням їхньої ж сертифікованої органічної сироватки і місцевої води «Йоданка Павлівська» волинські пекарі роблять хліб, що підходить для алергіків, діабетиків та людей, які не сприймають глютен.



Кілограм такого хліба коштує відносно недешево – 40 гривень, але пекарі кажуть, воно того варте. Загалом же цінова політика «Іван хліба» – приємне доповнення до якості, на якій так зосереджений пан Іван. Так, наприклад, 600-грамовий хліб коштує у мережі 8,5 гривень.

Своєю продукцією «Іван хліб» усіляко намагається підтримувати ідею здорового харчування.



«Я батько двох дітей, і мені дуже важливо пекти хліб, який можна давати їсти найменшим гурманам, органічний, екологічний… Хліб, за який би ніколи не було б соромно!»

Також, пан Іван зазначає, що довкола теми хліба роками наростає багато міфів. Наприклад, пекар впевнений, що чорний і білий хліб – однаково корисний, якщо виробник ставиться до його випікання совісно, а ще якісна випічка ніколи не зашкодить фігурі.

Волинські пекарі експериментують і з асортиментом: вже печуть хліб із льняним борошном, тмином, планують додавати ще гарбузове і соняшникове насіння.

Також, впроваджують невелику лінію кондитерських виробів. Зокрема, на фестивалі вражали печивом, абсолютно схожим ззовні на печериці.



«Іван хліб» співпрацює з клінікою «Благомед», рестораном «Рестпарк», має кілька торгових точок на Варшавському та Північному ринках Луцька. Окрім цього, усі офіційні делегації з Іваничів до Польщі обов’язково беруть із собою хлібинку як смачний сувенір. А ще пекарі кажуть, що їхню випічку полюбляє тренер ФК «Волинь» Віталій Кварцяний.

Кожного «Lutsk Food Fest» волинські пекарі намагаються чимось дивувати гостей. Цьогоріч вони приготували триметровий яблучний струдель (у сезон ягід печуть його з полуничною начинкою). Пан Іван каже, що у такий спосіб вони ще й готуються до рекорду, який планують встановити найдовшим струдлем на 50-річччі свого району.



«Хочемо зробити це нашою фестивальною фішкою, аби вирізнятися з-поміж інших виробників. На кожен фестиваль їжі ми приїжджаємо з величезним струделем або пиріжком».



Біля ятки «Івана Хліба» стоять старовинні ручні жорна. Пекар каже, в планах є розробити рецептуру особливого хліба, для кого борошно мололи б вручну, а поки це символ шанування найкращих українських пекарських традицій.



«Зараз є якась нездорова тенденція до популярності іноземного хліба – паніні, круасани тощо. Ще Тарас Григорович казав, щоб чужого научатися, але не цуратися свого. Ми ж дуже хочемо відроджувати традиційну українку випічку і робити її популярною, пізнаваною і в межах країни, і в світі. Чого, якщо до нас везуть хліб із Франції, то не може бути й навпаки?», – вважає Іван.



Не минає процес випікання без своїх особливих, не завжди зрозумілих законів. Пан Іван каже, що для хліба вкрай важлива неповторна атмосфера тиші.



«Ще з дитинства мама і бабуся, коли пеклася паска, казали нам бути тихо, бо хліб все відчуває. Тепер і я перевірив, що будь-який різкий звук можу змусити тісто «впасти». А ще необхідною умовою доброго хліба є любов! У мене є технолог Люба, яка навіть плаче над випічкою, бо так переймається ідеальністю результату», – ділиться пекар.



Іван часто відправляє своїх пекарів на курси, аби підвищувати професійний рівень, але, каже, любові до своєї справи навчити неможливо, вона має йти зсередини. Тоді хліб буде добрим, а люди довкола – щасливими!