Успішно!

біхелсі

Чим дивував лучан фестиваль авторської пісні «ОБЕРІГ»

Текст і фото: Світлана ЗОЗУЛЯ

Відлунав, відгримів, відшумів, відплакав та відболів реаліями сьогодення відроджений із попелу забуття двадцяти трьох літ легендарний Всеукраїнський фестиваль авторської пісні та співаної поезії «Оберіг».
 
«Першу гітару» бардівського фесту зіграла саме тема війни, а не любові. Тому й гран-прі за рішенням професійного журі на чолі з поетом, ліриком Ігорем Павлюком отримав  саме цей виконавець – колишній боєць-доброволець батальйону імені генерала  Кульчицького Зіновій Медюх (Зеник) із львівського Стрия. До слова, його, як і левову кількість учасників цього конкурсу, відкрив для лучан наш місцевий фестиваль авторської пісні, фото і кіноаматорів «Вітрила пригод».
 
Найбільше глядацьких симпатій, на думку журі, заслужив Віктор Погуляй із чернігівських Прилук, і недаремно. Адже він підбадьорив усіх авторською сатирою на буремне сьогодення, зокрема, про «Стурбовану ООН». Утаємниченим вона не змогла не нагадати «Лекцию о международном положении» Володимира Висоцького.
 
[img data=def]09_11_2017_1874980946/p1010578.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/p1010580.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040431.jpg[/img]

Дипломи й цінні подарунки за перше місце (їх, до слова, було два) отримали: наймолодший учасник – 13-річний музикант і волонтер Артем Харченко із Старокостянтинова на Хмельниччині, якого із співвітчизниками вже заочно познайомило шоу «Україна має талант», і рожищанка, керівник народного аматорського ансамблю «Аколада» Луцького районного будинку культури Вікторія Гурська.
 
Щоправда, любов і лірика таки заговорили й заспівали з різним ступенем експресії устами володарів другого місця: Оксани Чухліб зі Львова, сімейного дуету Юрія та Віри Найд із Хмельницького (співочі Нікітіни сьогодення – авт.) та Олександра Скотнія зі Слов’янська, який виступав разом зі своїм молодшим колегою В’ячеславом Торшиним.
 
У третього місця цьогоріч знайшлося теж декілька володарів. Цікаво, що троє з них представляли наше місто: поет, бард і військовий Юрій Щербик, співачка Наталія Максимук і музичний колектив «Криші моря». До речі, один із музичних арбітрів –
легенда сучасної авторської пісні та співаної поезії Сергій Мороз, неодноразовий учасник «Оберегу» у 90-ті роки – ще під час конкурсного прослуховування дружньо порадив його учасникам трохи відкоректувати назву, але не на «дахи», а «стріхи». Бо саме це слово більше підкреслить атмосферність їх музики і має давнє походження. До слова, всесвітня павутина підказала, що воно «є спільним шведському “стретак” – солом’яний дах (“так”), а це – вже слово скіфського періоду».
 
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040433.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040440.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040447.jpg[/img]

Повертаючись до «бронзових» лауреатів фестивалю, не слід забувати і про Юлія Хохідру з Глобиного на Полтавщині та Олесю Чайку (Андруську) з Києва, які мимоволі підтвердили тенденцію, що авторська пісня, зокрема й у рамках «Оберегу», активніше ожіночнюється.
 
Варто додати, що за ініціативи Ігоря Павлюка відзначили й нашого земляка – барда й волонтера Миколу Більшевича з Ковеля. Дипломанти ж фестивалю за участь отримали, окрім відзнак, невеличкі сувеніри, зокрема, й солодкі. А Ігор Зіновійович на зустрічі з учасниками перед гала-концертом не приховав, що серед «журистів» подекуди точилися творчі дискусії щодо визначення лауреатів, адже певні композиції не вкладалися у звичний раніше на «Оберезі»  бардівський формат у чистому вигляді, і пожартував: «Мене вже «били» колеги, а тепер битимуть учасники». Але всі судді були одностайні в тому, що має перемогти не жанр, а серце.
 
Це підтвердили гучними оваціями й глядачі та слухачі на тріумфальному гала-концерті у Палаці культури Луцька, який підготували організатори творчої частини дійства, зокрема, працівники обласного науково-методичного центру культури Волині. Хоча не все було, як  «за нотами», у процесі самого конкурсного відбору, адже пауза в організації фестивалю затягнулася на два з «гаком» десятиліття, але загалом результату досягнено – «Оберіг» воскрес! Цьому допомогли фінансово численні спонсори. Та й навіть глядачі, які придбали квитки на відкриття та закриття (ці кошти організатори пообіцяли передати на потреби 51-ОМБр).  

[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040453.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040456.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040464.jpg[/img]

Левову ж частку коштів передбачив головний представницький орган державної влади у нас – Волинська обласна рада, за ініціативи першого заступника її голови Олександра Пирожика та його побратима – депутата Сергія Сівака. Адже кому, як не владоможцям, підтримувати своє, українське, насамперед, задля мирного майбутнього й відродження традицій бардівської пісні: від часів появи легенди про козака-Мамая до сьогодення, прообразом якого для утаємничених є український кобзар сучасності Василь Жданкін, жива легенда «Оберегу» 90-х років. Тоді він якось постав перед глядачами і босоніж, підсиливши таким чином відкритий і оголений нерв співочого єства на зорі становлення незалежної України. На гала-концерті ж відновленого фесту він оголив тільки душу… І те, що у духовному плані «не все так погано у нашому домі», засвідчили й інші запрошені артисти та окремі конкурсанти «Оберегу-2017».
 
Це – невтомний співець нашої епіки та етніки Тарас Компаніченко та його «Хорея козацька», бард і актор Володимир Смотритель (за сумісництвом і член журі), два співочі Віктори Пашник і Нестерук, нестримний Вова Гейзер («Шабля»), вже згадний мною Сергій Мороз, улюбленець кількох поколінь слухачів Валерій  Маренич. Також і співоча лучанка Діана Гаврилюк, і наш місцевий гурт «Зворотній зв’язок», у який об’єдналися піаніст-віртуоз Мікаел Гюлазян та гітарист і автор текстів пісень Андрій Маслічук. Звісно ж, не зміг не дати волю струнам своєї подруги-гітари того вечора і незмінний лідер легендарних «чорних черешень» Юрій Поліщук, який також був у журі конкурсу. Разом із ним не стримувала свого вокалу й «запалена» публіка: «Волинь – сто лісів, сто озер, сто доріг…». Що ж , у добру путь, відновлений «Оберіг»!

[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040526.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040527.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040528.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040538.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040550.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040557.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040566.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040571.jpg[/img]
[img data=def]09_11_2017_1874980946/pb040577.jpg[/img]