Відомий блогер з Локач Олександр Барабошко (або ж KrusKrus), якого випустили із СІЗО під домашній арешт, прокоментував своє затримання.

Нагадаємо, блогера затримали 29 листопада разом з політтехнологом Володимиром Петровим. Їх звинувачують в організації секс-скандалу навколо заступника начальника відділу департаменту захисту економіки Нацполіції України Олександра Варченка.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ТОПОВИЙ БЛОГЕР З ЛОКАЧ «ВЛЯПАВСЯ» У ГУЧНИЙ СЕКС-СКАНДАЛ У КИЄВІ

Про затримання і те, що сталося за останні два тижні, він написав на своїй сторінці у Facebook. Подаємо допис без змін:

«29 листопада я сидів в кафе напроти університету Грінченка, на вулиці Бульварно-Кудрявська. Саме туди заходив напередодні щодо проекту, над яким активно працює наша команда — створення бібліотеки аудіокниг українською мовою. Допрацьовував документи, щоб віддати в університет. Але цього вже зробити я не встиг.

В кафе отримав телефонний дзвінок, це стало детонатором. Зі спини до мене хтось підбіг і одразу почав виривати ввімкнений ноут з рук. Я намагався його не віддавати і наскільки мені стало зрозуміло екран macbook air розламався. Практично одразу в заклад вломилось ще кілька людей в чорному. За лічені секунди мене поклали на землю, завдаючи удари. Десь в цьому процесі махнули посвідченням і вигукнули назву структури.

Впевнений, що відвідувачі закладу і працівники були шоковані від побаченого.

Далі мене потягнули заламаним в машину, де поставили на коліна і почали вибивати паролі від техніки. Цікавив у першу чергу телефон. Затискали обличчя щоб розблокувати Face ID. Побачивши, що така функція відключена, вимагали пароль фізично: за кожне неправильне введення пароля – отримував удар.

Внутрішньо і по формі я розумів, що це працівники державної структури на яку мали б поширюватись якісь закони, але ж як це дисонувало зі словами «зараз проїдемося в ліс на мороз ти все нам розкажеш». Про себе я думав — а зараз точно 2018 рік?

Всю дорогу я був на колінах, зажатий в наручниках з опущеною головою. 
Як потім виявилось, один з тих, хто вибивав паролі на задньому сидінні був прокурор Опанасенко.

Приїхали не в ліс, приїхали до мене на квартиру. В недавньому інтерв’ю головний військовий прокурор Матіос сказав — «публічність захищає». Це дійсно так, бо якби не було б публічності, возити мене могли по самих «неймовірних» місцях.

Вдома обшук із заздалегідь привезеними понятими. Маринували цих бабусь добрих кілька годин і в результаті швидка, яка приїхала за викликом мого адвоката щодо мого відвертого побиття, знадобилася ще цим жіночкам (а можете тиск поміряти, у мене тут серце болить..)

У мене неймовірно чудові друзі. Всі порушення при обшуках та затриманні вони описали в окрему статтю: https://bit.ly/2zRMPdm.

Завдяки друзям я пишу цей пост, завдяки друзям, знайомим, всім хто зробив якийсь лайк-репост-поділився-розповів, завдяки журналістам, скинувся на заставу я зараз не в Лук’янівському СІЗО.

Перебування там варте окремих публікацій, але я акцентую увагу на одному — з перших хвилин моєї присутності в СІЗО вони чекали мої паролі від телефона та ноутбука (який чудо-інженери відновили після розбитого екрана).

Чого не зробили прокурори — зробили стіни СІЗО. І запобіжний захід тримання під вартою був в першу чергу для цього.

Я не хочу описувати цю історію — спогади не самі приємні й переживати ворогам таке не побажав би.

Але не тільки паролі від мене чекали там. Люди, які розповідають в інтерв’ю про «гідність та порядність» чекали на відео зі знущаннями наді мною. Впевнений, його вже красиво змонтували і готують до публікації з якогось випадкового бота.

Я ні на секунду не сумнівався в моїх друзях і знав, що вони зроблять все можливе, щоб я вийшов у найкоротший термін. Але так пощастило не всім і я на власному прикладі побачив, що роблять з людьми: як шиють сроки, як закривають і змушують підписувати все, що завгодно.

З особливою завзятістю закривають людей, які так чи інакше перетнулися з правоохоронними органами — тотальна кругова порука.

Шкода, що тільки після персонального прикладу зрозумів, що потрібно приєднуватись до тих, хто це ламає. Після побаченого в СІЗО, моє відношення до цього місця змінилося.

Сума застави теж окрема розмова — як виявилось, придбане житло краще записувати на якогось ноунейма, не платити податки, декларувати якісь мінімальні кошти — жити як чиновники-корупціонери, що крадуть з держ бюджету і тоді вийдеш під мінімальну суму, або особисте зобов'язання, бо прийдуть за тебе вписуватись 100500 депутатів та міністрів.

До мене на суд прийшли ЛЮДИ. Люди з великої букви — це і діячі культури, і студенти, і друзі самих різних часів. Ті, хто в одному приміщенні при інших ситуаціях побилися б, або як мінімум послали один одного не один раз. Когось я взагалі не знав, була неймовірна кількість журналістів. Це допомогло, за це я щиро вдячний. Очі цих людей я не забуду. В такі моменти підтримка вкрай важлива. Не перестану дякувати всім хто був поряд в ці дні! Цього я ніколи не забуду.

Були і ті, хто раділи затриманню — я їх також розумію. Часи зараз не найкращі, життя в людей скрутне і приводом для радощів іноді буває лише коли ситуація в когось ще гірша.

На відміну від Продана для мене одразу знайшовся електронний браслет, хоча дні отримання були +- ті ж. З браслетом і переміщаюсь по місту.

Фейсбук вдалося відновити буквально день тому. Пошти, icloud.. ні — все взаламано: змінили паролі, змінили прив’язаний мобільний телефон, резервні пошти. Хтось може дати правову оцінку таких дій? Я ні.

Важко уявити, чого зараз накидають на мої пристрої, пошти та icloud, якщо всі матеріали справи — це скріншоти переписок невідомих мені людей, до яких не маю жодного стосунку.

Я не давав жодних свідчень, керуючись 63 статтею Конституції України, а інформація ЗМІ про те, що я ніби-то когось назвав — є звичайним вкидом.

Працівники військової прокуратури під час обшуку розповідали, що для них важливо спочатку правильно медійно подати затримання, а далі все піде за їхнім планом, тому медійно вони звісно теж працювали. Ніби-то дзвінки моїм знайомим, сама різна деза, все щоб подавати історію у вигідному прокурорам руслі.

Попри все, це не вийшло і не вийде!

Як тільки я зустрівся з адвокатом, попросив повідомити людям правду щодо мого стану. Мені важливо було не викликати співчуття, а розповідати історію такою якою вона є, а є вона жахливою в 2018 році демократичної країни.

Зараз повертаюсь в робоче русло, готуємо з адвокатами правову позицію, готовий давати коментарі та відстоювати себе на всіх рівнях.

Сподіваюся, що між усіма цими «незручностями» ми все ж запустимо найближчим часом бібліотеку аудіокниг українською мовою і я буду окремо запрошувати всіх на презентацію!», - йдеться у дописі.